Напередодні відзначення Дня гідності представники поліції та СБУ провели обшуки в Національному музеї Революції гідності у Києві, а також у помешкання його директора Ігоря Пошивайла. Правоохоронці стверджують, що обшуки в музеї пов'язані з розслідуванням кримінального провадження про заволодіння бюджетними грошима в особливо великих розмірах. Керівництво музею уклало договори на майже 150 млн грн на роботи із будівництва та благоустрою об’єктів меморіального комплексу. Підрядникам був перерахований аванс у розмірі 80% від суми договору, що склало 111 млн грн.
«Однак правоохоронці з’ясували, що у встановлені угодами терміни роботи фактично не проводились. Натомість більшість отриманих підрядником бюджетних коштів було витрачено не на цілі, які прописані у відповідних договорах», – наголосили у Службі безпеки України.
Натомість у музеї заявляють, що справа має політичний характер та стверджують, що обшуки є одним із способів дискредитувати Революцію гідності. Також музейникі готові надати усі документи, які підтверджують прозоре використання бюджетних коштів.
ZAXID.NET звернувся до Ольги Сало, завідувачки інформаційно-виставкового відділу музею, яка докладно розповіла про суть справи.
Що відбулось у музеї?
У четвер вранці (19 листопада 2020 року) в офіс Національного музею Революції гідності прийшли слідчі СБУ та поліції, показали ухвалу на обшук, пішли до бухгалтерії та почали перевірку документів. Цього ж ранку, але раніше, десь годині о 7-7:30 слідчі прийшли до помешкання генерального директора музею Ігоря Пошивайла та провели обшук і там. Також проводили обшук в офісі будівельного відділу музею.
За результатами обшуку вони вилучили у музеї договір з генпідрядником на будівництво меморіалу Небесній сотні, який спорудять на алеї Небесної сотні у Києві та платіжку авансового переказу генпідряднику.
Зрозуміло, існує кримінальне провадження (досудове розслідування у кримінальному провадженні, розпочатому за ч. 2 ст. 364 ККУ).
У музей до того приходили декілька перевірок, усі документи, які від нас вимагали, ми надавали. Бентежить, що це відбулось 19 листопада. Адже 21 листопада відзначали День гідності та свободи й підготовка основної програми заходів державного рівня покладається саме на музей. Це і виставки, і інформаційні компанії. Тобто усі працівники музею задіяні у підготовці цих заходів.
Через обшуки по суті було заблоковано роботу музею на цілий день, потреба реагувати на інформаційні вкиди заблокували роботу на кілька наступних днів, тож ми не змогли реалізувати усього запланованого. Бентежить, що інформаційна атака на музей відбулась саме в ці дні, коли увага до Майдану особливо загострена.
Ми вважаємо, що суть усіх цих подій – дискредитація Революції гідності як такої.
До слова, в той самий день відбувся виклик лідерів тогочасної опозиції, учасників Майдану, у ДБР у справі державного перевороту.
Про ухвалу суду
Рішення Голосіївського суду винесла суддя Тетяна Шевченко. Вона свого часу не пройшла перевірку Громадської ради доброчесності, отримала негативний результат та не мала бути призначена суддею. За словами адвоката Романа Маселка, що є членом Громадської ради доброчесності, ця суддя виносила вироки майданівцям.
Існує розслідування, яке робили громадські активісти. Там йдеться і про статки, які не відповідають декларації, і про її неправомірні рішення.
У цьому випадку очевидно, що суддя має конфлікт інтересів, вона точно має бути упередженою до всього, що стосується Майдану.
Загалом «показушність» усього, що відбувається свідчить про замовний характер справи.
Про проект та будівництво
У 2017 році Кабінетом міністрів було оголошено міжнародний конкус на проект меморіалу. У 2018 році було визначено переможця конкурсу. Переможцем став проект Ірини Волинець та Марини Процик (архітектурне бюро MI-studio). Тоді ж мало розпочатись будівництво. Підрядника було визначено у результаті торгів у ProZorro. Перший раз торги не відбулись, бо був лише один учасник.
Наступного разу було чотири учасники. Організацію, яка тоді перемогла (Північноукраїнський будівельний альянс), згодом була відхилена через претензії Антимонопольного комітету до наданої документації. Тоді уклали договір з наступним по списку (Спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича майстерня «Україна-Реставрація») та розпочали підготовку до будівництва.
На що пішов аванс
Термін виконання робіт складав 8 місяців. Але коли ці вісім місяців минули, Кабмін, з огляду на неспроможність Генпрокуратури завершити слідчі експерименти та слідчі дії на алеї Небесної Сотні, новою постановою дозволив цей граничний термін подовжити на 24 місяці.
Проект передбачав закупівлю 107-ми лип та 107-ми плит білого граніту, тож підрядник попросив, щоб ми йому перерахували аванс. Закон не дозволяв перераховувати таку велику суму (111 млн грн), яку просив підрядник. Тому рішенням Кабінету міністрів, який спеціально розглядав питання побудови музею було прийняте рішення (постанова КМ № 347 від 24.04.2019 та постанова КМ № 1070 від 04.12.2019) виплатити підряднику аванс у розмірі 80%. За ці кошти було проведено підготовчі роботи на алеї Героїв Небесної сотні. Також було закуплено граніт. Його купували за кордоном, бо в Україні немає граніту, що відповідав би проекту архітекторів. Також було закуплено липи.
Про це все музей ретельно інформував на своїх сторінках. В той самий момент прокуратура мала проводити слідчі дії на місцях розстрілу Небесної сотні. Проте увесь цей час, аж поки ми не заявили про початок робіт, їх не проводила. Терміни весь час мінялись. Потім був накладений арешт на ділянку, потім цей арешт зняли й вже ніби ми домовились про початок будівництва. Підрядник навіть поставив паркан. Тоді прийшли активісти та його знесли. І вже в червні 2019 року був накладений другий арешт на ділянку, який діє аж дотепер.
Відповідно до цього ми не маємо права робити будь-що на цьому місці. Проте музей мав зобов'язання у 2019 році вже відкрити меморіал. А будівництво його розпочати неможливо, ми писали листи й в прокуратуру, і в ДБР, і в Кабмін, і до Міністерства культури. Ми просили вказати строки завершення слідчих дій. Нам відповіли, що це зробити неможливо.
Тож з 20 червня 2019 року, коли арешт було накладено вдруге, ми продовжували перебувати у стані постійного листування з прокурорами, міністерствами та намагались знайти якийсь вихід з цієї ситуації.
Адже з одного боку, ніхто не скасовував нашого обов’язку втілювати проект у життя, а з іншого, ніхто не створив належних умов для його реалізації.
Тобто з одного боку ми маємо зобов'язання, з другого не можемо порушувати рішення про арешт ділянки, накладене судом. Про це ми також системно інформуємо громадськість. Щороку ми публікуємо звіти, де, зокрема, звітуємо про витрачені кошти. Тож ті дані, які СБУ публікує як результати розслідування, можна було просто прочитати на сайті музею. Там написано, що 148 млн – загальна вартість проекту, 111 млн грн ми віддали підряднику. А те, як інформація подається речниками прокуратури, СБУ та поліції виглядає, що це спланована дискредитація музею.
Чому активісти знесли паркан?
Накласти арешт на ділянку вимагало Управління по розслідуванню злочинів проти Майдану, яке зараз розформували і яке очолював Сергій Горбатюк. Під час спільних нарад ми намагались з’ясувати, про які терміни йдеться для слідчих експериментів. Вони казали, наприклад, що треба провести слідчі експерименти по 20-ти епізодам. На це треба 20 днів. Потім говорять, що ці експерименти не можна проводити влітку, бо зелень на деревах змінює обставини злочину, адже у лютому всі дерева були голі. Тому ми маємо дочекатись листопада. У листопаді кажуть, що надто холодно, техніка не витримує. Тобто з боку управління весь час були якісь відмовки.
Крім того, є група активістів, серед яких є і Євгенія Закревська (адвокатка родичів Небесної сотні). Вони протестують проти появи меморіалу, бо вважають, що на цьому місці взагалі нічого не має бути змінено. Ніколи і нічого. Найбільш радикально налаштовані й знесли той паркан, давши зрозуміти, що вони робитимуть усе, щоб роботи не почались.
Чому саме на цьому місці з’являється меморіал?
В результаті масштабних громадських обговорень (експерти говорять, що то були наймасштабніші громадські обговорення в Україні з залученням тисяч людей) у 2014-15 роках обговорювалось, якою має бути меморіалізація цих подій. Всі погодились, що на території, де відбувалися найжахливіші події, має постати меморіал. Тому власне був оголошений конкурс. Він був цілком прозорим, до нього ніхто не має жодних зауважень. Це підтвердив, зокрема, аудит Міністерства культури. Умови конкурси, які мали враховувати архітектори, були визначені в результаті саме цих громадських обговорень.
Після оприлюднення результатів конкурсу не було жодних протестів, прокуратура також мовчала. Держава виділила кошти і ми розпочали будівництво. Про кожен крок ми звітували, адже ми розуміли, що цей меморіал привертає пильну увагу суспільства, а також для нас самих це були історичні кроки. По суті кожен крок ми описували дуже докладно. На це не було жодної реакції. Навіть на рішення кабміну виділити підряднику 80% коштів.
Лише у момент початку будівництва з’явилися активісти, які сказали, що нічого не дадуть збудувати. Прокуратура наклала арешт і ми опинились у патовій ситуації. Влада також розуміє, що ситуація патова, адже будь-яке рішення буде сприйняте негативно. Рішення почати будівництво, попри арешт та протести, буде потрактована як справа знищення доказову базу у слідству. Рішення відмовитись від спорудження меморіалу буде означати реванш антимайданівських сил.
До того ж один з адвокатів родичів Небесної сотні Віталій Титич заявляв, що результати слідчих експериментів в судах особливо ні на що не впливають. Вони можуть бути лише додатковим аргументом на користь якогось твердження. Тож ми сумніваємося, що арешт є правомірним. Існує також думка, що арешт не можна знімати поки не будуть винесені вироки винним у справах Майдану. Це дуже маніпулятивно, бо може так статись, що вироків, які б відповідали запитам суспільства, можливо не буде і 50 років.
Прокуратура ніде не висловлювалась з тим, що на цьому місці взагалі не можна будувати. Є кілька груп активістів, які вимагають протилежні речі. Є такі, які виступають за відкриття проїжджої частини. Є такі, які вимагають відкриття меморіалу. Є такі, що категорично проти спорудження меморіалу на цій вулиці будь-коли. Є група, яка вимагає, щоб нічого не було змінено до завершення слідчих дій. Тобто громадськість є дуже неоднорідною.
Але наразі йдеться не про це, а про те, що Музей звинувачують в розкраданні коштів.
Ми готові оприлюднити усі документи, що стосуються конкурсу та будівництва. Але вважаємо, що основна справа – не в наїзді на музей, а в дискредитації Майдану загалом. Тому проситимемо громадськість реагувати активніше на цю ситуацію. Плануємо запустити кампанію, щоб захистити цінності Революції гідності та музею Майдану зокрема.
Фото: сайт https://maidanmuseum.org/ та Facebook-сторінка Ольги Сало