Один із найкращих фільмів головного Каннського конкурсу (важко втриматись, щоб не написати найкращий) та, без сумніву, один із найкращих фільмів року, показали у Каннах.
«Опале листя» Акі Каурісмякі – світла аж до прозорості драма, події якої, хоч і відбуваються у Фінляндії, проте розгортаються на тлі російсько-української війни.
Каурісмякі має чимало Каннських призів, проте навіть на тлі його завжди пізнаваних картин, ця, двадцята за ліком, посідає особливе місце.
Сюжет її можна викласти одним реченням і він виглядатиме банальним: історія кохання працівниці супермаркету та робітника. Далі можна навертіти багато всього: самотність, незахищеність, тендітність світу, можливість чи неможливість щастя у такому недосконалому світі. Туди ж ще можна допасувати проблеми алкоголізму, безпритульних тварин. Та, якщо є бажання, багато усього.
Як завжди герої Каурісмякі існують у світі, що ніби застиг у часі. Дивлячись на антураж, складно визначити епоху. Проте практично постійним тлом йдуть новини. І всі вони – про Україну. До дня ми можемо дізнатись, коли відбуваються ті чи інші події картини. Герої йдуть на роботу, росіяни обстрілюють Маріуполь, герої йдуть в кіно (на «Мертві не вмирають» Джармуша, який був на каннській прем’єрі, і це додає сюжету додаткових барв), росіяни обстрілюють Краматорськ, у героїв побачення, росіяни скидають бомбу на маріупольський театр.
У фільмі багато комічного, проте героїня говорить: «Клята війна» і у глядачів сміх застрягає в горлі.
Видатний режисер Каурісмякі ніколи не боявся простих історій, він вміє наповнювати їх глибокими сенсами та додатковими планами.
По суті фільм Каурісмякі лише прикидається мелодрамою. Це фільм про війну та про те, що вона завжди з тобою. Не свято, ні, жахи війни, від яких неможливо сховатись, навіть, якщо здається, що вдалось.
Ми використовуємо