Археологи завершили у Луцьку дослідження нововідкритих крипт нині вже неіснуючого кафедрального собору Святої Трійці XV століття. Керівник Волинської археологічної експедиції Віктор Баюк розповів Суспільному, що науковці розчистили вхід та дві більших і одну меншу кімнати, які є завівтарними криптами костелу. У них виявили останки людей, антропологи дослідять їх детальніше.
Археологічні дослідження підземель костелу тривали протягом п’яти місяців. Раніше науковці натрапили на фундамент північно-західної круглої башти, мури північної частини храму із архітектурними елементами, а також амфіладу невідомих раніше підземель під вівтарною частиною. Згодом виявилося, що це крипти.
Зі слів дослідника, знайдена готична цегляна кладка вказує на те, що час заснування костелу – середина XV століття.
«Це так звана готична кладка, тобто чергування цеглин, які покладені прямо і на ребро, з дуже товстим шаром вапнякового розчину. Це найдавніші елементи в цій споруді. Пізніші переходять до елементів XVI століття. І ще пізніше домуровано в новітній час», – зазначив Віктор Баюк.
Під час розкопок виявили полив’яні кахлі, скляний посуд та керамічні вироби періоду XVI-XVIII століть. В одній із кімнат були кістки вперемішку із ґрунтом та цеглою. Фахівці проведуть детальні антропологічні дослідження, які дадуть чіткіші уявлення.
«У крипті №1 (умовно індивідуальній) з окремою камерою для поховання найвищого рангу останків не виявлено. У крипті №2 (умовно загальна) відкрито та досліджено повторні поховання без анатомічного порядку кількох десятків людей із перемішаним інвентарем (тканини, ґудзики, елементи одягу). Із крипти №2 простежено перехід найпевніше до підземного простору власне собору», – написав у Facebook Віктор Баюк.
Численні предмети разом із ґрунтом потрапили до крипт при засипанні їх культурним шаром історичної частини, ймовірно, вже у другій половині ХХ ст.
Крипту використовували для індивідуальних поховань. Ні історики, ні священики римо-католицького костелу не мають документів, хто там похований. За попередніми висновками, зазначає Віктор Баюк, можна припустити, що ця крипта могла належати родині князя-біскупа Фальчевського.
«Тут насамперед ховали тих людей, які в суспільному публічному просторі чи діяльністю заслужили собі на таке місце поховання», зазначає вікарій Роман Власюк.
Кафедральний собор Святої Трійці у Луцьку раніше називали «матір’ю костелів на Русі». Першу дерев’яну святиню звів на цьому місці Великий Литовський князь Вітовт у 1427 році, мурований храм збудував біля окольного замку луцький єпископ Юрій Фальчевський у 1545-1552 роках. Його розібрали після пожежі 1781 року. Від комплексу залишилась дзвіниця та будинок під назвою «монастир шариток», навпроти сучасного костелу Петра і Павла.