У Львівській опері 14 та 15 жовтня відбудеться прем’єра театралізованого музичного дійства для хору та оркестру Євгена Станковича «Псальми війни». Автор лібрето Василь Вовкун, у виставі використано поезії Тараса Шевченка, Ліни Костенко, козацька народна пісня та уривки Давидових Псалмів.
Це емоційний та монументальний музичний твір на тему російсько-української війни. Головним героєм твору є народ, тому логічно, що основним виконавцем є хор. Музика звучить під орудою диригента Івана Чередніченка, хормейстер – Вадим Яценко. Медіахудожник – Олег Кіндратів.
«Псальми війни» складаються з 4-х частин: «Музика війни», «Чорна рілля ізорана», «Колискова», «Псальм війни».
«Твір “Псальми війни” з одного боку фіксує біль і жорстокість цієї війни, увесь спектр емоцій, які ми відчули протягом цього часу. З іншого боку він містить надзвичайно потужний заклик – одвічне Шевченківське “Борітеся – поборете!”, і пересторогу для світу – “…сьогодні ми, а завтра ви”», – розповідає керівник Львівської опери Василь Вовкун.
Він розповів, що писати лібрето до твору було надзвичайно важко, зокрема емоційно. Частина «Колискова» була інспірована колисковою, яку співала мама полеглого захисника над труною сина на прощальній церемонії у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла.
«Композитор не хотів конкретизувати текст з поваги до сокровенності цього моменту, тому хор співатиме замість слів вокаліз», — розповіврозповів Вовкун.
«Псальми війни» – це твір, в якому всі частини об’єднані історичним контекстом, і відображають всі ті свіжі болі та рани, яких ця війна завдала. Це мистецьке свідчення подій сьогодення для наступних поколінь, бо ми завжди мусимо пам'ятати високу ціну нашої волі», – додає він.
«Для мене було важливим закарбувати це у музиці для сучасників, а також для майбутніх поколінь, щоб ніхто не забув тих жахів, які щоденно коять росіяни на нашій землі», – наголошує композитор Євген Станкович.
На важливості такого дійства наполягають і диригент Іван Чередніченко, і хормейстер Вадим Яценко.
«Ми повинні продовжувати робити все для фронту, для перемоги. Тому емоційне переживання цієї історії наново дасть змогу людям, які будуть присутні на прем’єрі, зайвий раз нагадати собі, що треба зробити ще більше: зробити ще один донат, пригнати ще один автомобіль, організувати ще один збір на дрон», – вважає диригент.
У підсумку театр пропонує глядачам дуже емоційне, активне дійство. Попри те, що візуальний ряд викликає асоціації й з бомбосховищем, і з евакуацією та містить фотографії руїн українських міст, загалом вистава не так фіксує страждання, як говорить про боротьбу. Музика тривожна та піднесена водночас, містить звуки сирен, що вриваються у простір театру нагадуванням та пересторогою. Мізансцени побуловані таким чином, що глядач може легко абстрагуватись від театральності (хоч піднесеності у творі не бракує) та уявити себе поряд із виконавцями. Буденність та пафос сплітаються у єдине дійство, що викликає дуже сильні емоції, часом навіть сльози, дозволяє відрефлексувати біль.
У театрі говорять, що розраховують на увагу не лише українських, а й закордонних глядачів, яким не можна давати забути про війну в Україні.