У Львові представили сукню, яку могла б носити Софія Шептицька

У Львові 30 вересня у трапезній залі Музею історії релігії відбулася презентація фісташково-кремової сукні із закритим декольте, сукні, яку могла б одягнути Софія Шептицька, донька Александра Фредра.

Як зазначила під час презентації куратор проекту Ірина Магдиш, сукню шили мисткині Дарія Зав’ялова та Віоліна Даренська на зібрані приватні кошти львів’янок і львів’ян, які долучилися до громадської ініціативи "прикрасити" кімнату-музей А.Фредро жіночою сукнею. "Єдина садиба А.Фредро, яка збереглася – це палацик у с. Вишня Городоцького району. Цей палац зберігся завдяки тому, що у приміщенні діє Вишнянський аграрний технікум. Там директор створив кімнату Александра Фредро", - зазначила Ірина Магдиш.

Пізніше за сприяння громадськості музейну кімнату вирішили наповнити родинною історією, нагадавши, що тут жили Шептицькі. Музей перенесли на перший поверх, у кімнату з ліпниною та розкішним п’єцом, наповнили її родинними реліквіями. Також художники намалювали картини А.Шептицького та А.Фредро.

"Хотілося додати музеєві живішого експонату. Так виникла ідея зробити сукню, яку б могла носити Софія Шептицька, донька Александро Фредро і мати Андрея Шептицького. Озвучили цю ініціативу, і досить швидко, через два дні, зібрали потрібну суму. Далі вибирали ескізи суконь, шукали мереживо", - додала Ірина Магдиш.

Як розповіли Дарія Зав’ялова та Віоліна Дар енська, на створення сукні їх надихнув сам образ Софії Шептицької. "Спочатку вивчали історичний матеріал, у пригоді стали фото львів’янок 60-х рр. ХІХ ст. Це період, який назвали "другим рококо", або поверненням криноліну (спідниця на кільцях). Тоді силует був один: туго затягнена талія, спідниця на криноліні. Цей силует ми відтворили", - зазначила Дарія Зав’ялова.

Вона розповіла також, що довго шукали тканину (проблема була у тканині, адже 99% сучасних тканин – штучні), вибрали атлас на натуральній основі, вишуковували стрічечки та мереживо. "А мереживо біля шиї – справжнє, його дала художниця Олена Турянська", - зазначила майстриня.

Віоліна Даренська розповіла, що чимало роботи в сукні зроблено руками, зокрема 25 ґудзиків обшито матерією, а також вручну зробила 200 м оздоблювальних швів та ін. "Спідниця і ліф зроблено окремо – так тоді робили. Сама спідниця важить 5 кг, має 4 ряди воланів", - розповіла Віоліна Даренська.

Як зазначала Ірина Магдиш, сукня якийсь час буде виставлена у Музеї історії релігії, а потім вона на манекені стане окрасою музею у садибі Фредрів-Шептицьких у селі Вишня Городоцького району.

Завершилась презентація виставою "Я йду, Христе!.." театру "У кошику". Вистава створена за листами Софії Шептицької до її сина Романа, що прийняв церковне ім’я Андрей і став найбільш видатною постаттю Греко-Католицької Церкви – Митрополитом Андреєм Шептицьким.