У Львові видали книжку спогадів Бориса Возницького

Записи зі спогадами знайшла його донька Лариса кілька років по смерті батька

Головні новини Львова 07.02Марічка Крижанівська, 7 лютого, 17:18 597 0

Героя України Бориса Возницького ще за життя назвали ангелом охоронцем українських пам'яток за те, що він повернув до життя Олеський, Підгорецький, Свірзький та Золочівський замки, врятував скульптури Пінзеля, батальні полотна. А також допоміг фондам палацу Розумовського в Батурині. Вперше світ побачила книга із його мемуарами «Собор Бориса Возницького».

Записи зі спогадами багаторічного директора Львівської галереї мистецтв Бориса Возницького знайшла його донька Лариса кілька років по смерті батька. Вона ж опрацювала рукописи і упорядкувала книги.

«Декілька було зошитів, де він вже починав писати свій життєпис. І тому мені треба було це все зібрати. Працювала 3 роки і нарешті зібрала разом усі батькові роздуми, спогади, плани на майбутнє – це все увійшло в цю книжку», – розповідає Лариса Возницька-Разінкова.

У книзі Герой України згадує, як рятував замки, як шукав у траві скульптури Пінзеля, як тишком-нишком вивозив ікони. Але читач відкриє для себе пана Возницького і з боку приватного життя, його людських якостей. Професор Микола Шимчук товаришував із Борисом Григоровичем. Згадує, що саме Возницький познайомив його з майбутньою дружиною.

«Уже нам ангелики сурмлять із хмар, посипаючи пелюстками троянд, купідони розтягують і б'ють стрілами. А де Борис Григорович? А він нас познайомив і вже біля озера копає чергову дамбу. Отака він був людина: зробити щось і бути відсутнім при тому тріумфі», – згадує професор Львівської академії мистецтв Микола Шимчук.

Читач чи не вперше зі спогадів побачить думки і почуття Героя України.

«Якби каміння, стіни споруд почали говорити, вони нагадали би нам не тільки про сцени битв, але й про красу ночей, надій... Тут живуть мрії та ідеали краси людей, що їх плекали...Рятування національної спадщини для мого життя – це моя доля», – так написав колись Борис Возницького і ці роздуми увійшли до книжки.

Борис Возницький описує свої експедиції, як сам брав у руки лопату і копав, мурував і як важко переживав радянську бюрократію. Рятувало лише його почуття гумору. Ось як згадував Борис Григорович свої маленькі хитрощі: «У мене було в кишені два таких лозунги. Перша записка: "Искусство принадлежит народу " Леніна. І я кажу: ви що, проти Леніна? Я ж збираю іскуство, яке прінадлєжит народу. І друга записка в мене була – слова Гітлера з «Майн Кампф»: "Для того, щоб знищити націю, треба знищити його культуру". Все, я казав: ви що, за Гітлера? Хочете знищити культуру? І це працювало».

«Без гумору в той час, коли він жив і працював, було просто неможливо вижити. Коли він вже дуже сильно переживав, напружувався, він тоді виїжджав на замки, на об'єкти. І він казав, що коли він фізично попрацює, йому легше стає. Бо в кабінеті за тим кріслом можна просто здуріти», – згадує Лариса Возницька-Разінкова.

«Собор Бориса Возницького» назабаром з'явиться у продажу.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук