У межах Львівського тижня скульптури 10 жовтня відкрили спецпроєкт «Машини/скульптури». Експериментальну виставку у форматі work in progress облаштували у креативному кластері «Ківш». Там представлені роботи 12 митців посеред старих машин колишнього промислового простору – заводу «Автонавантажувач». ZAXID.NET поспілкувався з куратором та авторами.
«На Тижні скульптури ми завжди використовуємо різні формати – не тільки музейний чи галерейний. Експериментальний формат комунікує із зовсім іншими типами об’єктів, які стають частиною ревіталізації. Колишній завод “Автонавантажувач” – це постіндустріальний ландшафт Львова, він ідеально пасує, щоб робити сюди інтервенцію», – розповідає організатор Львівського тижня скульптури та куратор виставки Павло Гудімов.
Виставку доповнюватимуть впродовж місяця. Роботи монтують, доварюють, кріплять мозаїку. Відвідувачі зможуть спостерігати безпосередньо на місці, як відбувається творчий процес.
«У цьому просторі найважливіший момент – це діалог минулого з сьогоденням. Минуле – це ті машини, які стояли колись на заводі. А сьогодення – це рефлексії, осмислення. Цей величезний простір ангару і заводу має за собою величезну кількість історій – а вони часто ненаписані, нерозказані. Для того, щоб їх дізнатися, іноді треба займатися такими археологічними проєктами, як зробив Сергій Якунін. Його робота – це спроба відкопати історію», – пояснює куратор.
Робота Сергія Якуніна «Нижче рівня» є центральною у цій експозиції. «Звідки беруться наші сумніви, бажання, дії – з дитинства і далекої пам’яті. Ми маємо осмислити це все, дослідити спочатку себе», – коментує свою роботу сам автор.
Осмислює минуле також інсталяція «Коріння/Корені» молодої мисткині Марти Бурган, яка зараз навчається в Лондоні і вперше показує свою роботу в Україні. Вона зазначає, що створювала композицію безпосередньо на локації і процес творчості був важливіший за результат.
«Я себе питаю, чи ці корені допомагають стільцям рости далі до неба, чи навпаки – тягнуть вниз і затримують назавжди. Коли вони стоять поруч, створюють майже якісь клітки», – зазначає Марта Бурган.
Олег Капустяк представив металеву «Сталеву мапу міста» і дерев’яний «Каштан». Металева карта Львова з пташиного польоту складена в архітектурну конструкцію – три паралелепіпеди. Автор вже має кілька робіт на цю тему – в кераміці, пінопласті, граніті, дереві та інших матеріалах. А «Порізаний каштан» походить з двору скульптора. Олег Капустяк розповідає, що зрізане комунальниками дерево хотів використати для скульптури, але вони подрібнили його ще більше.
«Але тоді я побачив, що це те, що треба. Я йшов за каштаном, що він мені показує, що треба зняти, додавав щось своє – порізи. Почистив і побачив, як працює форма. Тут 14 скульптур в одному просторі. Це той самий каштан, але він має вже інше життя», – розповідає скульптор.
Олекса Фурдіяк підготував інсталяцію «Дихання», яка складається з шести окремих елементів. На місці він монтує машинні механізми, які вже стали сучасною скульптурою.
«Ми з Сергієм Якуніним і Олегом Капустяком працюємо в жанрі концептуального мистецтва на противагу Fine art. Те, що ми відчуваємо, прагнемо висловити метафорично. Ми оперуємо тим, що довкола нас є, і творимо нове середовище. Ці речі вже були у використанні. Але коли речі з побуту, ужитковості вводиш в нові ситуації, вкладаєш інше значення, вони зовсім по-іншому працюють і мають інший наратив», – розповідає Олекса Фурдіяк.
Так австрійська пожежна труба, підвішена до стелі, зараз є своєрідним пам’ятником тим, хто нею користувався.
Мистецтво інтервенцій повністю відрізняється від тих проєктів, які є сталими, воно вчить працювати з контекстом, наголошує Павло Гудімов: «Ми маємо індустріальну, машинерну історію цього місця і сучасних художників, які наближаються до цих машин. У XX ст. машини стали вважатися скульптурою, а скульптури наблизились до машин».
На виставці представлена також робота чеського автора Мартіна Скаліского. Тут є кілька інсталяцій Володимира Семківа, який відкрив персональну виставку в межах Тижня скульптури. Загалом – роботи 12 авторів.
На території «Ковша» і дорогою до нього на відремонтованій вулиці Шевченка також встановлені скульптури, що об’єднують вулицю і простір між собою і творять єдину вуличну галерею скульптури.