«У нас нема політтехнологів, ми самі можемо багатьом порадити»

Андрій Садовий про дружину, вибори і наркотики

22:38, 26 грудня 2018

Уже традиційно, підсумки року у програмі ZAXID.NET LIVE ми підбиваємо з мером Львова Андрієм Садовим. Проте цього разу хочеться поговорити не так про рік минулий, хоча його й не оминути, як про майбутнє. Що чекає в наступному, 2019-му, році львів’ян і що чекає нашого сьогоднішнього гостя – Андрія Садового?

Доброго вечора, пане Андрію.

Дай, Боже, здоров’я. Добрий вечір.

З першого січня фактично стартує виборча кампанія. Ви чинний мер Львова і кандидат у президенти. Як плануєте суміщати ці дві іпостасі?

Після реєстрації кандидатом на посаду президента я маю право написати заяву на відпустку – і на час виборчої кампанії беру відпустку, займаюся загальноукраїнськими питаннями. В разі потреби можу перервати відпустку, без проблем. Тобто завжди Львів буде в полі мого зору, тому що це – моє рідне місто.

А хто буде займатися безпосередньо містом, хто буде виконувати обов’язки?

Є виконувачі обов’язків: по економіці – Васьків, по інженерії – Бабак, по питаннях розвитку – Москаленко. Тобто кожен має свою функцію. Завжди один з них виконує обов’язки, коли я є відсутній в місті.

Тобто якогось виконувача обов’язків міського голови не буде – будуть заступники?

У нас немає посади першого заступника. В нас або Васьків виконує – тому що це економіка, або Бабак – тому що це ЖКГ. І перетік у тих двох питаннях – завжди дуже важливо.

Ваша кампанія, якщо спостерігати загалом, – достатньо агресивна. Наприклад, ви запропонували обміняти Медведчука на полонених українських моряків. От на якій підставі мають затримати Медведчука – якщо ми живемо в правовій державі?

Я думаю, що підстав є занадто багато – немає політичної волі, щоби це зробити. То ж так виглядає, що він має спільні справи з Порошенком і має дуже велику індульгенцію. То, що він представляє країну-агресора – це само собою зрозуміло, всі це знають. Я просто не бачу, яка користь від нього – а шкоди є дуже багато.

Президент пояснював, що Медведчук є фактично єдиним каналом спілкування з Путіним. А уривати спілкування зовсім, очевидно, ніхто не захоче.

А відправляти наших хлопців, щоби вони сьогодні в арешті – хтось думав про це? Як це має бути? Розумієте, в нас чомусь роблять, а потім думають. Як ми сьогодні хочемо визволяти наших хлопців, які сидять у полоні?

Я розумію, просто ваша заява про арешт Медведчука за держраду – це дуже така популярна (популістська, я б сказав) заява. Які вона наслідки може мати? Жодних.

Ні, це реалістична річ, яку треба робити і не думати. Якщо ми будемо все прогнозувати на 25 кроків, то ми взагалі в країні нічого не зробимо. Ви подивіться: у нас на сьогоднішній день 0,1% людей контролюють 100% фінансів і 100% всіх владних повноважень. А 99% українців – вони…

100% не можуть.

Ні, ну я маю на увазі – подивіться, будь ласка, хто у нас володіє надрами, хто має ліцензії. Подивіться, хто у нас є власники обленерго. Той самий Бабаков, громадянин Росії, є власником семи Обленерго. Щось змінилося за часи воєнного стану?

Окей, а як ви збираєтеся це змінити? Це приватна власність. Як ви збираєтеся змінити цю ситуацію?

Ну, не може бути в часи війни представник країни-агресора власником критичної інфраструктури – такі речі недопустимі. Для цього мають бути відповідні рішення прийняті на рівні Ради нацбезпеки та оборони і має включатися закон. Ви ж розумієте, що завтра йому поступає команда виключити тумблер. Він виключає – сім областей без електроенергії.

Я це розумію, але що заважає поставити фіктивно якогось дядю Васю, офіційно, по документах, власником? А все одно на тумблері буде сидіти той, хто в критичний час натисне.

Якщо Росія – агресор (а це є так), ми повинні адекватно з агресором поводитися. А тут виходить так, що ми відкриваємо двері – вони що хочуть, те роблять у країні.

Ще один ваш виборчий трюк. Ви надіслали Луценкові (і навіть зняли про це ролик) таку велику керамічну жабу. Навіщо? Це такий тролінг політичний?

Насправді це був привід. Основний месидж – це подати українцям більше інформації про корупцію і що це таке в Україні. Що це – ще один бюджет країни, який не є доступний для всіх громадян, а який насправді є в підпорядкуванні невеликої кількості людей, які з цього мають надприбутки.

Я пробую донести до людей інформацію тими методами, які сьогодні є можливі, тому що попасти на центральні канали дуже складно. Коли ти робиш відеоблог – то ти маєш можливість доносити інформацію, вона має популярність серед людей.

Вам важко потрапити на телеканали?

Ну, запрошень немає багато. Тому що я говорю ті речі, які не вписуються в загальну канву.

Ви недавно були в Сумах (зі студентами там зустрічалися) і заявили про необхідність ліквідації обласних державних адміністрацій. От як ви собі уявляєте в цьому випадку здійснення президентської влади, оцієї президентської вертикалі, у випадку вашої перемоги? Як ви будете контролювати країну?

На моє глибоке переконання, виконавча влада має бути у підпорядкуванні уряду. І мають бути офіси, які мають бути в підпорядкуванні уряду. Якщо ми говоримо вже про війну – ну, то будьмо реалістами! В нас на сьогоднішній день є армія чиновництва – 200 000 людей. І в бюджеті на наступний рік на це передбачається 135 мільярдів гривень.

Натомість армія, яка воює, має штатну чисельність 250 000, хоча є дуже багато в нас некомплекту. А ми на армію в наступному бюджеті маємо 111 мільярдів. І ми говоримо, що хлопці, які на передовій, мають мати в тому році вісім, в наступному році – десять тисяч. Уявляєте, 10 тисяч – сидіти в окопах? Я би давав, як мінімум, тисячу доларів. І я би з коштів, які в нас передбачаються на державне управління, взяв би порядку 10 мільярдів і перекинув би на бюджет Міністерства оборони. Скоротив би чиновництво. Тому що, чесно кажучи, працюючи міським головою вже скоро 13 років, я так до кінця і не розумію, чим займається обласна адміністрація. Насправді вони не потрібні як структура. Це має бути невеликий офіс, який має координувати роботу міст і виконавчих органів влади – в Києві, маю на увазі.

Тобто буде черга міських голів, сільських голів…

До чого?

До уряду – чи до цього маленького офісу.

А який сенс кожного тижня проводити наради міських голів? Керувати ними?

Ну дивіться, я розумію, коли великі міста типу Львова можуть мати справи напряму з урядом. А дрібні населені пункти?

А навіщо їм мати відносини з урядом, в якому контексті, для чого? Є обласна рада, яка є легітимний орган, яка має свій бюджет. Ви розумієте, що обласні адміністрації – це штучні структури? Їх треба скоротити. Ну, я би це ліквідовував, створював би невеликий офіс – ми би зекономили і кошти, і нерви.

Хотів зачепити правила політичної реклами. Я розумію, що питання таке досить наївне, тому що всі кандидати в нас порушують, але виборча кампанія ще не стартувала, а ваші білборди висять по всій країні. Це – порушення закону.

Ні, це білборди партії, які дають певні месиджі, які на сьогоднішній день не є чітко ідентифіковані з виборами. Ну, і це фінансується партією. Виборча кампанія, яка почнеться вже з січня місяця – тоді вже будуть зовсім інші месиджі, зовсім інша процедура.

Ці білборди, ви сказали, фінансуються партією?

Ну, вони фінансуються, в тому числі, за внески, які поступають від благодійників, від малого і середнього бізнесу. Щоби ви розуміли, тих білбордів не є так багато. Наприклад, у Харкові в нас практично їх немає, в Вінниці дуже великий провал, в інших містах.

У будь-якому випадку, білборди по всій країні, навіть по одному на місто – це достатньо велика сума. Можете назвати, скільки ви витрачаєте на місяць?

Не назву вам суми, тому що звіту я ще не бачив. Тим більше, звіт буде публічний – ви потім його зможете побачити у звітах. Кожна гривня, яка йде через партійні кошти – вона відома і публічна, тому що партія «Самопоміч» має державне фінансування. Але на ці білборди гроші з держави ми не беремо.

А державне фінансування на що ви витрачаєте, як партія?

Це на оплату офісів, на оплату заробітної платні працівників, які є в офісах, на оплату друкованої продукції. В цілому, це немалі кошти, але вони не покривають повністю всіх видатків.

Ви ще виготовляєте друковану продукцію? Це комусь потрібно?

Ну чому, якісь буклети в районах, на селах людям роздавати інформаційні – також це важливо.

Хотів запитати про роль вашої дружини у виборчій кампанії. От з початком фактичної виборчої кампанії ви її почали демонструвати.

Катерина робить то, що вона вважає за потрібне. Я її люблю, шаную, і якщо вона має можливість помогти – вона мені помагає.

Ми з нею трошки їздили разом на схід – і для неї це було перше знайомство, наприклад, з Дніпром, з Нікополем, з Авдіївкою. Вона, насправді, мала дуже великі, потужні емоції, хоче знову туди їхати. Я буду тільки вітати, тому що ми повинні пізнавати нашу країну. Тому що коли сидиш тут – ти постійно зайнятий, проблеми, тим більше, малі діти. Діти трошки підростають – і є більше часу пізнавати країну.

Але чи це пов’язане якось з виборчою кампанією? Бо раніше ваша дружина трималася переважно в тіні. Більшість дружин політиків фактично непомітні.

Ну, Катерина – вона ніколи в тіні не була і ніколи в тіні не буде.

Тобто це не поради політтехнологів, як розкручувати кандидата в президенти?

Ні, в нас ніколи не було політтехнологів. І я не знаю, чи в Україні є хтось, хто би міг давати нам поради. Ми ще можемо багатьом порадити.

Не сумніваюся. Фотографії в Інстаграмі з босими ногами – це теж така випадковість?

Слухайте, я в хаті просто ходжу без шкарпеток. У мене таке правило – я ходжу босий по хаті. Ну, попало в кадр – що я зроблю?

У вас досить напружений графік – скільки часу ви присвячуєте своїй сім’ї?

Ну, дивіться – оце сьогодні, дай Бог, прийду десь в дев’ятій вечора, завтра вранці на роботу. Ну, субота є пів дня. Неділя – після церкви десь можна піти з малими на каву чи просто прогулятися по місту. В хороші часи можна було десь на лижі поїхати – зараз хлопці вже великі. Оце поїхали четверо старших в Орявчик з пластовим табором, там старші менших вчать, і не тільки наших, а взагалі пластунів. Ми тут з Катериною з меншим Антонієм лишилися – до школи нині не пішов, просачкував сьогоднішній день.

Часто трапляється таке, дозволяєте?

Ну, ми даємо все-таки послаблення: коли день народження в когось є, то вони в той день можуть не йти до школи.

Ви, кажуть, тепер бігати почали?

Кожного ранку бігаю. І, до речі, всім рекомендую.

Хтось вам порадив?

Ви знаєте, це була цікава зустріч. Є такий блогер «Бегущий банкир» – Оністрат. Він був у нас в гостях і цілком спонтанно запропонував побігати під час інтерв’ю. Я погодився – я достатньо легкий на підйом. Після цього я відчув такий хороший приплив енергії – і почав бігати кожного дня. І, до речі, всім рекомендую – дуже корисно вранці, завжди можна знайти 25 хвилин, півгодини часу просто побігати. Це і корисно, і настрій – і щось собі думаєш, коли бігаєш.

У тому ж інтерв’ю з Оністратом ви згадали – наскільки я розумію, вперше публічно – про свій досвід вживання наркотиків.

Та який це досвід! Це десь коли був молодим – там двадцять з чимось років – попробував, але мені не сподобалося.

Тобто, наскільки розумію, це була марихуана, сподіваюся?

Я не знаю що це було. Щось ми там курили.

Але ви принаймні курили?

Щось курили – не докурив, тому що воно мені не пішло. Знаєте, коли мозги починають задурманюватися – ні, то не то. І нікому не рекомендую.

Ну, алкоголь же вживаєте?

Алкоголь? Ну, келих доброго вина – то можна попробувати. Нечасто.

Не задурманюватися, я так розумію.

Ні. Треба завжди бути у формі, в тонусі.

Тема вічна-не вічна, але зараз дуже на слуху львівська – ви сортуєте сміття?

Так, ми сортуємо. У нас одна частина – органіка, а друга – папір, пластик.

Їх треба окремо розділяти.

Однозначно. Два є … Ну, папір у нас окремо – а пластикові бутилочки так складаємо просто збоку біля смітника.

Відповідно, про сміттєпереробний завод: вже минуло фактично два з половиною роки після цього нещастя, що сталося на Грибовицькому сміттєзвалищі – і сміттєпереробного заводу нема.

Нема в жодному місті України. Львів буде одним із перших, хто його збудує. Ми вже вийшли в другий етап. Європейський банк реконструкції та розвитку відібрав п’ять компаній, які ввійшли у фінал. І вони протягом наступних, думаю, двох-трьох місяців вже мають визначити одну компанію, яка, власне, і буде будувати завод. Місце виділено, документи є, кошти є, проектна документація вся готова. Пророблена титанічна робота.

До речі, мені приємно, що дуже багато моїх колег-мерів з інших міст телефонують, приїжджають їхні фахівці, вони переймають той досвід, який ми маємо. Але поки що тільки Харків має позитивну динаміку. Правда, вони почали співпрацю зі Світовим банком ще набагато раніше, ніж Львів. І оце два приклади, які в Україні будуть позитивні. Інші міста ще навіть не порухалися.

Андрію Івановичу, чому так довго? Питаю тому, що відома зараз історія – компанія Маска під Лос-Анджелесом проклала за три місяці, здається, підземний тунель…

Ну, це його приватні кошти.

А у нас два з половиною роки…

Щоби ви розуміли – ми беремо кошти Європейського банку. Це прозора структура, тендерні процедури, затвердження, погодження. Це дуже серйозно, тому що в кінцевому випадку це бюджетні кошти, і нам треба буде за це розраховуватися – ну, за винятком 50 мільйонів євро, що нам дали грант. Тому такі процедури – так у цілому світі йде процес. Його не можна робити отак-от [клацає пальцями]. Я також хотів би, щоби ми це збудували за один день.

За один день – ні, не треба пересмикувати…

Сам термін будівництва буде тривати, фактично, два роки від того, як ми почнемо перші роботи на ділянці. Можливо, ми їх трошки спресуємо – це вже буде залежати від тої компанії, яка виграє, наскільки вони будуть мати готовність працювати. Але підготовча робота дуже серйозна. Тим більше, ми повинні розуміти, що нам постійно створюють якісь перепони.

У будь-якому випадку, я так розумію, до закінчення вашої каденції – а вона закінчується, здається, у двадцятому році – заводу не буде?

Я думаю, що до кінця 2020 року завод мав би бути збудований.

От гарне питання – що ви читали цього року?

Остання книжка?

Так.

Тімоті Снайдер про диктатуру – «Двадцять уроків ХХ століття», про тиранію. До речі, рекомендую всім прочитати – книжка невелика, але вона мене так, знаєте, зачепила.

Читаєте такий тільки нон-фікшн, чи щось художнє?

Ні, насправді от почав читати Скоропадського – не дочитав, лежить у мене на столі.

Скучний?

Не то що скучний – часу мало є на читання. Люблю аудіокнижки, зараз «читаю» «Sapiens» Гарарі – я собі просто навушники включаю, слухаю. Тобто читати потрібно – це дуже корисно. І, щиро кажучи, мав би вільний час – читав би дуже багато.

Різдво як святкуєте? Вже святкували чи будете святкувати?

Ми традиційно – родинне коло, вечеря шостого числа, сьомого – до церкви, гості.

А як оцінюєте те, що зараз знову актуалізувалися ці дискусії, що переходити на 25-те?

Це дискусії, які, я думаю, будуть тривати наступні років 10-20. Це кожна, можливо, громада може собі якесь рішення приймати. Але греко-католики, можливо, будуть більш динамічними, православні будуть більш консервативними. Це не робиться за один день. Можна робити, наприклад, як у Греції – що вони розділені, Паску і Різдво вони святкують одні з римо-католиками, інші з православними. Тобто різні моделі мають право на життя.

А ваша родина як – готова перейти?

Знаєте, ми святкуємо Різдво Христове. Вчора, наприклад, я був із Катериною на обіді у владики Мокшицького, він як єпископ римо-католицький, спільно мали обід. Будемо запрошувати гостей до себе на Святу Вечерю і на Різдво. Тому що ми все-таки є греко-католики, ми святкуємо шостого, сьомого січня.

Але тут проблема з постом виникає для справжніх віруючих – м’ясо, алкоголь, вживати чи ні.

Знаєте, я м’яса не їм, я вегетаріанець. Алкоголь рідко: щиро кажучи, келих червоного вина – він ще нікому не зашкодив.

М’яса взагалі не їсте?

На Різдво попробую трошки, на Паску. Так стараюся практично не їсти.

Колядки знаєте?

Звичайно. Сам колись ходив у вертепі, мої зараз ходять.

І яка улюблена?

«Пане господарю».

Може, заспіваєте?

Та ні.

Чому? Це було б цікаво. Ми вже наближаємося до кінця, і я хотів би ще запитати – наші колеги-журналісти з’ясували, що міська рада, виявляється, витрачає досить багато грошей на промоцію своєї діяльності і платить засобам масової інформації. Навіщо це? Ви – достатньо популярний мер, про вас і так би писали.

А там не йде мова про мене.

Скажу, що конкретно на вас цього року витратили щонайменше 116 тисяч гривень.

О…

І більшість цих коштів – на болючу для міського голови тему будівництва сміттєпереробного заводу.

Це просвітницька діяльність. Ми повинні доносити інформацію до людей через засоби масової інформації – все легально, все публічно.

Я розумію, що це легально і публічно – але сам спосіб, коли влада платить журналістам… Це так само і обласна рада платить.

Почекайте – 116 тисяч гривень поділіть, будь ласка, на 12 місяців. Це виходить по скільки? По десять з копійками тисяч в місяць?

Ну, в будь-якому випадку, це бюджетні гроші.

Це дешевше, ніж мати журналіста на зарплаті.

Звичайно.

То нащо, якщо можна мати більше можливостей, чому цього не робити?

Тобто ви вважаєте, що це прийнятний спосіб витрачання бюджетних коштів? Бо ця система в нас працює зверху донизу.

Дивіться, це дешевше, ніж взяти журналістів на роботу і кожного місяця платити їм зарплату з податками.

А навіщо брати журналістів на роботу, я не розумію? Медіа про вас не будуть писати?

Та при чому… Якщо, наприклад, є гаряча тема, яку треба донести до людей – а не всі медіа хочуть про це писати. Тому ми маємо угоди з «Високим замком», ще з кимось, здається. Це невеликі суми – фактично, це підтримка їх, в тому числі. Ну, ZAXID.NET не платимо…

Так, ZAXID.NET ви не платите.

Ви, напевно, ображаєтеся.

Ні, ми не ображаємося – ми вважаємо це нормальним.

Зрештою, газету «Ратуша» в цьому році вже закрили нарешті. Вже не будемо мати комунальної газети.

Остаточно закрили вже?

Остаточно вже прийняли рішення і більше фінансувати не будемо їх.

Подивимося… Час наш вичерпався. Нагадаю, що сьогодні в студії ZAXID.NET LIVE був міський голова Львова і лідер партії «Самопоміч» (бо політику не оминути) Андрій Садовий. Мене звати Олег Онисько, побачимося вже в наступному році.

Всього найкращого, до побачення.