Дійсно, є такий ідіотський анахронічний склад злочину, передбачений ст. 302 КК України (звідництво для розпусти). Можливо колись, коли приймався КК України, ми були більш закриті і контрольовані державою. Але світ змінився. Коли мені було 20, у фотолабораторії друкували перефоткані відкритки з «камасутрою» і це вартувало 100 крб. А зараз в неті можна знайти любе-голубе.
Проте, складається враження, що у правоохоронців свідомість залишилася в минулому. Отак, раз є стаття, під неї тягнуть все «сєксуальне». У мене нехороше припущення, що є і інший інтерес.
До мене звертались молоді люди, які були на тій вечірці, з приводу повернення вилучених у них мобільних телефонів. Повернули через два місяці. Претензій до поліції немає, окрім досить тривалих незручностей. Але оглянули, а отже мали можливість скопіювати всю інфу у шести десятків людей, які є лише свідками! Ви уявляєте рівень втручання в особисте життя? До речі, у багатьох виникне запитання, як змогли залізти у «запаролені» телефони? Та дуже просто, шляхом обману. Кожного, чиї телефони тримали в коробочці на рецепції, попросили показати ІМЕЇ. Коли добросовісна людина телефон розблоковувала, опер чи слідчий, натискали «літачок». І оглядали вже телефони без паролів.
Я читав деякі документи з цієї справи. Обшук проводило близько 10 слідчих, при цьому досвідчених, «важковаговиків», з відділу, який у самій поліції називають – детективами. Затрати на розслідування справи – колосальні. Ви уявляєте, скільки часу займає огляд телефону з оформленням? А якщо це ще й проводилось у вигляді експертиз, то страшно подумати.
Природньо, найцікавішим є, чи був там опер «Вася» «під прикриттям», який там «героїцьки внєдрився». Але судячи з того, що підозру організатору вечірки таки висунули, то розумію, що «Вася» не просто по героїцьки був у засаді, а таки декілька раз «засадив»!
На мові слідства: прийняв участь у спеціальному слідчому експерименті з метою перевірки в реальних умовах вчинення дій, які є предметом кримінального правопорушення.
Мені самому було цікаво: ну що ж там було такого з «клубнічки». Та нічого особливого. Більше схоже на хелоувін: мужчина в костюмних штанах, жилетці-трійці та галстуку на голе тіло, «батярський» капелюх, дама у «кокетливому» платті, яке таки прикриває сідниці і в туфлях на високому каблуку. Алкоголь, сексуальна музика, жарти на сексуальну тематику, якісь ігри, фуршет, окремі кімнати, у які гіпотетично можна було усамітнитися чи то «згрупуватися». Нічого на очах один у одного. Нічого нав’язливого. Під час того блудного свята прийшли правоохоронці.
Суспільна небезпека? Судіть самі.
Просто хтось повинен сказати: досить у воєнний час відволікатися на розслідування дурні. За наші кошти.
Але найголовніше, в цей час не розслідуються інші, важливі справи. Бо я знаю в якому шаленому ритмі працюють слідчі цього відділу.
До кого мають бути претензії? Явно не до слідчих. До прокуратури, яка дозволяє таке реєструвати і до керівництва. Ну для чого це? Тим більше, після скандалу в Києві.