Чи готові люди платити за відновлення замків?

«Що не так» зі збереженням архітектурної спадщини Львівщини

КультураZAXID.NET, 20 березня, 21:26 21863

Зруйнувати не можна врятувати. Де тут поставити розділовий знак – та яка доля замків Львівщини? Про це сьогодні говоримо у студії із нашими гостями, вітаю їх: Оксана Ткачук, т. в. о директора департаменту архітектури та розвитку містобудування ЛОДА, а також Ганна Гаврилів, координаторка ініціативної групи з відродження Поморянського замку.

***

Мар’яна Романяк: «У Львівській області є тисячі пам’яток архітектури, та чимало з них – в аварійному стані. Розкішні замки та палаци розвалюються на очах. Як, до прикладу, оцей замок у Поморянах.

Менш ніж за сто кілометрів від Львова знаходиться селище Поморяни. У древніх хроніках є згадки ще XV ст. про замок, який побудував шляхтич Микола Свинка. З того часу неодноразово змінювався і його вигляд, і власники. Господарювали тут і батько короля Польщі Якоб Собєський, родини Радзивилів та Потоцьких. Та з 1980-х років будівля пустує і руйнується на очах».

Володимир Бас, селищний голова Поморян: «Тут було ПТУ – професійно-технічне училище поморянське. Я не скажу, якого точно року тут була пожежа – і воно було частково зруйноване. Вогонь загасили, перекриття зруйнувалися. Ну, і в період після цього почали будувати нове приміщення для цього ПТУ. Училище збудували нове, а тут зробили ремонт – дійсно зробили ремонт, але його не довели до кінця. Рік за роком воно ставало чимраз безхозніше. Якщо воно було на балансі ПТУ – з ПТУ ходили, дивилися, прибирали.

Поморяни фактично виїхали – виїхали люди працювати: хто в Польщу, хто в Росію на роботу. А ті люди, які залишилися, трохи розуміли, що грошей нема – і ходили на замок, хтось щось тягнув звідси. Фактично громада мала відношення до замку трохи негативне: Він не наш, він нам не потрібен. Зараз помінялося на 100% бачення людей того замку. І матеріали сюди завозять, і люди працюють – ні разу не було такого випадку, щоби хтось щось вкрав чи хтось щось… Навпаки – як бачите, приходять люди і щось помагають.

Але років два тому автоматично змінилося ставлення і в держави – почали давали кошти. Невеликі, потрошки, але вже два роки обласна рада нам виділяє кошти в районний бюджет. А зараз було залучено вже приблизно 1,5 млн гривень (то два транші було – 700 тис. і 800 тис., по-моєму) на оті роботи. Це є виведення Поморянського замку з аварійного стану».

– Тобто, щоби він просто…

– Не руйнувався. От, наприклад, почати його реставрацію зараз ніяк не «получається». Треба що зробити? Треба укріпити стіни, укріпити фундамент. Зараз зробили ті підпорні роботи – попідпирали все приміщення. Тепер вже можна знімати дах, можна перемуровувати всі стіни, укріпляти, тому що воно вже тримається хоч якоїсь купи. Але, на жаль, оті роботи виконано з підпирання – а вже кошти на розбирання і на укріплення ще не виділені.

– Без килимів, без люстр, без кришталю, без диванів і картин. Ну, так, як вдома на горищі. Але роботи йдуть – видно, що тут процес іде. Чи вірите ви, що реставрація і відновлення цього замку поліпшить загалом ситуацію у селі?

– Місяць тому (може, трохи більше) сюди приїжджав зі Львова повний автобус, може, 30–40 самих гідів, які вивчають місця нових туристичних маршрутів. Я думав, що то туристи, а вони зайшли до нас – і то всі, які займаються туристичними маршрутами.

Їм Поморяни сподобалися чим? Перше – дорога. Львів–Поморяни приїхати – не проблема, дорога зроблена ідеально. Тоді сама в нас інфраструктура в нас є, бо тут і будинки можна здати для даного туризму, готель будується той, що буде в ратуші. Є церква (кажуть, люди заходили, дивилися), є ратуша, є костел і є замок, на якому вже виконуються роботи. І воно потихеньку може затягнути людей в бізнес, тому що чому би не здати якусь хату: купити її недорого, зробити ремонт – і здати на зелений туризм? І вже якась копійка. Не треба їхати ні в Польщу, ні в Італію, ні в Росію. Але на то треба час.

***

Пані Ганно, вам вітання.

Пані Ганно, велика частина того, що відбувається зараз у Поморянському замку, – це заслуга вашої ініціативної групи. Чому ви обрали саме Поморянський замок для його відновлення та для вашої роботи?

Ганна Гаврилів: Ну, хотілося б наголосити, що це заслуга не тільки нашої ініціативної групи. Насправді Поморянський замок став своєрідним прецедентом, коли ефект дала спільна праця дуже багатьох сторін на благо споруди. Це й обласна адміністрація, і обласна рада, новий селищний голова – дуже сумлінний і свідомий, зміни в мисленні громади. Були й інші ініціативні групи. Фактично ми – просто ті, які системно ведемо діяльність, наш теж великий внесок є. А власне в нас все почалося просто з спонтанної любові, яка триває досі.

До цього замку…

Ганна Гаврилів: Так, до цього замку.

Що зараз відбувається і що потрібно для того, щоби ці роботи тривали і замок справді став туристично привабливим?

Ганна Гаврилів: Ну, власне етап номер один – треба знайти кошти на ліквідацію стану руїни, тому що без цього на об’єкт небезпечно потрапляти туристам. Фактично неможливо запустити туристів і гостей міста на територію замку, поки він в такому стані.

Щодо джерел надходження коштів – чи це тільки гроші від обласної адміністрації, чи це ще якісь інші джерела?

Ганна Гаврилів: Власне велике дякую обласній раді й обласній адміністрації, що так стараються, думають про замок. За останні два роки 1,5 млн гривень власне виділила Львівська обласна рада за великого сприяння обласної адміністрації і громадських ініціатив. І так само минулого року було дофінансування від Золочівської районної ради – 100 тис. гривень. Для маленьких проектиків на зразок інформаційних таблиць, дорожніх знаків або дрібної проектно-кошторисної документації ми залучаємо громадські кошти.

Пані Оксано, напевно, зараз кожен, хто біля свого міста чи селища має замок, думає: «Чому ж на наш замок не виділяють коштів, що він в такому поганому стані?» Загалом як ви оцінюєте зараз стан замків Львівщини і скільки з них у справді аварійному стані, а в скількох вже йдуть якісь роботи?

Оксана Ткачук: У нас на території області є вісім замків. Взагалі, Львівщина дуже багата замками. І на сьогоднішній день власне оцей Поморянський замок і ще замок у Старому Селі – в найбільш аварійному стані. Хочу сказати чесно, що коли я перший раз їхала в Поморяни, це був такий зимовий період – мело, курило, дороги ще не було, нічого. І коли ми на це все подивилися, в мене перша думка була – ні, це просто нічого не буде.

Але ми почали писати проект, ми почали говорити з проектантами по тих всіх речах. Після того наступного разу поїхали проектанти – і вони вселили ту іскорку надії: що ви розумієте, коли зараз цього не збережемо – воно просто зруйнується, і ми цього відтворити вже не зможемо взагалі. Це дуже важко. Але от власне цей перший етап, який ви бачите – оці дерев’яні арки, оці підпори – це все зроблене для того, щоби дійсно замок не зруйнувався.

Скільки грошей на замок потрібно на цей рік, і чи будуть вони виділені?

Оксана Ткачук: У нас розроблена загальна кошторисна документація. Згідно з нею, треба 11 млн – це першочергові протиаварійні роботи, які потрібні, щоби вивести замок з аварійного стану. Це ми не говоримо про будь-яке життя дальше, це ми не говоримо про пристосування…

Зрозуміло. Чи будуть гроші цього року, 2018-го, на цей замок?

Оксана Ткачук: Так, я сподіваюся, що будуть ці гроші. Бо якщо ми вже починаємо програмою робити якісь речі, то ми вже свідомо... Тобто зараз взяти і це зрушити з якоїсь точки, а потім зупинитися – буде ще гірше, ніж те, що було до того часу.

Пробачте, таке питання: 11 млн дають кому?

Оксана Ткачук: 11 млн обласна рада дає на програму охорони збереження культурної спадщини, якою наш департамент фінансує реставрацію цього замку. Ми провели тендер, згідно з ним у нас є підрядна організація – «Центр Комплекс» називається, яка власне займається цією реставрацією. І їм ми даємо ці кошти за виконані роботи.

Ганно, ви розраховуєте тільки на кошти адміністрації? По-перше, чи вірите, що їх отримає цей замок? По-друге, чи будете залучати ще якісь гроші й чи достатньо цих 11 млн?

Ганна Гаврилів: Ми дуже раді, що обласна рада підтримала Поморянський замок. Треба розуміти, що об’єктів культурної спадщини в області багато – і велике дякую, що минулого року Поморянський замок безпрецедентно, абсолютно раптово внесли в цю програму охорони культурної спадщини. Але треба розуміти, що бюджети місцевого характеру в них невеликі. Я хотіла сказати, що минулого року майже 10% всього обласного бюджету пішло на Поморянський замок, тобто це велике благо. Ми раді, що обласна рада нас підтримує, але цього недостатньо.

Скільки потрібно загалом грошей, і звідки будете ще шукати фінансування?

Ганна Гаврилів: Власне, зараз мова йде конкретно про ліквідацію аварійного стану. Вже були озвучені цифри. Ми постукаємо «наверх». Є проекти секторальної підтримки – це гранти ЄС, якими розпоряджається Мінрегіон. Наша громадська організація спільно з департаментом архітектури розробили проект «Поморяни VIVAT», який покликаний сприяти культурно-туристичному відродженню і самого замку, і території Поморянщини.

Цей проект ми вже раз подали на Мінрегіон. Першого разу він не пройшов, але ми докладемо всіх зусиль, аби цього року він пройшов. Тому що кошти великі, дуже складно, ми не можемо бавитися в дрібні проекти і в дрібні джерела фінансування – треба взяти один варіант, але хороший, який повністю закриє ліквідацію аварійного стану. Ми над цим працюємо цього року.

Оксана Ткачук: І замок ми, фактично, реставруємо в комплексі. В даному випадку замок знаходиться на прекрасній території – на території парку. Цей парк займає більше восьми гектарів. А замок свого часу був оборонною спорудою, фортифікаційною спорудою, там є залишки оцих фортів, які збереглися. Зараз сільрада цьому парку хоча би невеличкий статус надала – сільська рада прийняла рішення, що це парк, тому що це взагалі було невідомо що.

Ще один замок ми сьогодні з вами згадали, точніше, фортецю, якщо я не помиляюся, – це Старе Село. Ми також там побували з нашою знімальною групою, почули думки мешканців Старого Села. Пропоную переглянути.

***

Мар’яна Романяк: «Це – Старе Село неподалік Львова. У XVI–XVIІ ст., аби оберігати древнє поселення, тут спорудили фортецю, зараз – найбільшу в Україні. Та тепер захисту потребують самі мури Старосільського замку».

Василь Кузик, секретар ради Старого Села: «Він знаходиться під відкритим небом і жодних заходів по відновленню, які були передбачені договором концесії і планом концесії, не зроблено на сьогоднішній день. До того часу, коли замок знаходився в концесії, ми хоча би силами громади час від часу викошували там, прибирали сміття і десь-якось пробували то утримувати. Але якщо так далі піде справа, то ми, напевно, будемо бачити зображення нашого замку тільки на картинках найближчим часом, тому що були вже випадки обвалу стін…

Власне та сторона, яка в нас найкраще збереглася, – ця сторона, ці стіни. Тому що з тої сторони знаходяться дві вежі, ще одна вежа є з протилежної сторони, але вона в більш аварійному стані. В даному випадку і стіни, і вежа з тої сторони в найкращому стані збереглися.

Дана сторона стін знаходиться в найгіршому стані. Там є такі місця, де фактично вибоїни в стінах наскрізні – і до пори до часу. Тим більше, зважаючи, що в нас тут постійно проходять вантажні потяги, що постійно йде вібрація… Всі приміщення фактично є аварійними.

– Яка то стіна впала? Оця?

– Так. Ви бачите, що ця вежа, яка знаходиться в найгіршому стані, укріплена армовано – але це ще з 1980-х років, коли планувалася реконструкція. Але вона закінчилася тільки тим, що тоді поставили риштування, привезли якісь матеріали – і все. Звертаємося ми до обласних органів, департаментів обласної адміністрації. Концесія на сьогоднішній день є дійсна, не розірвана – і дають відписки, що в даному випадку ведеться робота для того дерозірвання.

– Ви знаєте, що з ним робити?

– Що робити? Фантазії, звичайно, нам вистачає для того, щоби придумувати, які заходи здійснити. Але в першу чергу нам треба зробити консервацію того стану, в якому є замок. Знову ж таки, напрацювання планів робіт і залучення коштів, пошук інвестора – чи це буде державний інвестор, чи це буде інвестор зі сторони… Будемо дивитися, який є досвід на сьогоднішній день в плані виведення з такого стану руйнівного пам’яток архітектури в Україні – і будемо пробувати щось своє.

***

У 2010 році цю фортецю віддали в концесію львівському бізнесмену Михайлові Рибі, який обіцяв у 2012-му врятувати залишки замку, 2014-го відновити одну із веж, а 2015-го зробити там відпочинковий історичний об’єкт для туристів. Та натомість нічого не відбувається. Пані Оксано, чи ви контролюєте процес цієї концесії, чи маєте на це вплив – і чому, якщо нічого там не діється, угода досі підписана саме з ним?

Оксана Ткачук: ТзОВ «Кріс» – це які в 2010 році на конкурсній основі виграли отой проект концесії цього замку. Вони там отак, як ви кажете, розписали дуже красиво, що це все буде зроблено, це все буде врятовано, все буде нормально. Але власне по даний час нічого не зроблено. Тим більше, ми і фінансувати не можемо, тому що цей об’єкт є в концесії – і вийде щось таке, що ми допомагаємо концесіонеру у вирішенні його питань і проблем. Адміністрація неодноразово зверталася до концесіонера, щоби він прийшов щодо питання розірвання цього договору – він ні разу не з’явився.

А ви не можете без нього це зробити? Бо ви розумієте – нічого не відбувається і, я так розумію, громада також не має ніякого впливу.

Оксана Ткачук: Так, ми зараз останній рік в односторонньому порядку розглядаємо питання розірвання цього концесійного договору.

Пані Ганно, як ви ставитеся загалом до концесії і чи вірите, що це може врятувати замки Львівщини?

Ганна Гаврилів: Бачите, за кордоном такі інструменти працюють. Можливо, біда в тому, що в наше законодавство, яке було до сьогодні… Я сама не вивчала законодавство, але чула відгуки людей, що з одного боку воно погано захищає пам’ятки, а з іншого боку погано захищає інтереси концесіонера. Тобто воно було неповноцінне для обох сторін.

Але хотіла сказати: станом на сьогодні мені здається (принаймні знаю багатьох людей), що дозріла певна категорія фінансово спроможного суспільства, яка має правильні цінності, тобто яка готова фінансувати збереження культурної спадщини, вкладати в нього кошти з однією умовою – аби після того, як вони вкладуть кошти в цей об’єкт, щоби воно було самоокупне. Тобто щоби вони, коли зроблять цей благодійний внесок у відродження культурної спадщини, або лишити по собі згадку для майбутніх поколінь, що воно не розвалиться, а буде далі функціонувати.

Пані Оксано, у концесії є ще один замок Львівщини – це замок у Тартакові. Ми і там побували із знімальною групою, подивилися. Він також у 2010 році був відданий під концесію бізнесмену Новосаду, який, знову ж таки, нічого не зробив з тим замком. Який там процес, чи також буде ця угода розірвана?

Оксана Ткачук: Це також така сама процедура – тобто і в цей самий час було визначено оцих два переможці, які є концесіонерами. Одне-єдине – що ця угода буде розірвана, однозначно буде розірвана.

Коли?

Оксана Ткачук: Коли – я зараз не можу сказати. Але справа в тому, що наразі прецедентів розірвання концесійних угод в Україні немає. І зараз розглядається внесення змін до закону про концесії – але вони це так довго розглядають, що по сьогоднішній день до пам’яток архітектури наразі ще не дійшли. І ми фактично в односторонньому порядку будемо також розривати цю угоду.

На жаль, обмежений час нашої програми, підбиваємо підсумки. Пані Оксано, на вашу думку, чи справді концесія може бути вирішенням, чи ні, і яка у вас буде політика щодо цього?

Оксана Ткачук: В даному випадку я вважаю, що ні, тому що тут вже були ці обіцянки, і зараз немає механізму покарання тих, хто надав ці великі обіцянки. От і все.

Зараз будете ще якісь замки під концесію давати?

Оксана Ткачук: Ні-ні, однозначно зараз не будемо давати.

Зрозуміло. Пані Ганно, ваші позитивні й оптимістичні плани щодо замку в Поморянах… Чи є шанс, що ви і ваша ініціативна група візьметеся за інші замки Львівщини, які також потребують допомоги?

Ганна Гаврилів: Власне говорила з пані Оксаною, що Поморянський замок – великий, важкий і роботи по ньому просуваються дуже повільно. Але є команда людей, які ініціативні, з правильними цінностями і хочуть рятувати. Тому ми думаємо над тим, щоби створити фонд, місією якого буде давати нове життя перлинам Галичини. І зараз шукаємо об’єкт маленького розміру – не національного значення, не гостро аварійний і в максимум годині їзди від Львова для того, щоби розширятися і рятувати інші пам’ятки Галичини.

Дякую вам за вашу роботу. Пані Оксано, вам успіхів у вашій роботі. Оксана Ткачук, т. в. о. директора департаменту архітектури та розвитку містобудування ЛОДА, а також Ганна Гаврилів, координаторка ініціативної групи з відродження Поморянського замку.

Мене звати Мар’яна Романяк, це програма «Що не так?». Пам’ятайте, що ви можете нам писати на сторінку у Facebook, що не так у вашому місті чи селі – і ми обов’язково приїдемо до вас. До зустрічі за тиждень.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук