Корупція в місцевих радах буває різна… Відкати, продаж голосів, конфлікт інтересів, «кумівство», лобізм… Усе це звичайно – корупція. Корупція, яку зазвичай дуже важко виявити, а ще важче довести.
Звичайно боротьба з корупцією є важливим елементом правильної державної політики. Але набагато важливіше, на мою думку, не давати можливості корупції, запобігати їй!
Останні 10 років Львівська обласна рада взяла собі за правило на комісіях, кулуарно розподіляти кошти обласного бюджету. 3 роки тому я писав про цю ганебну практику у своєму блозі. Йшлося про те, що по більшості обласних програм депутати розподіляють кошти не на сесії Львівської обласної ради, а у вузькому колі, - на відповідних комісіях. Наприклад, рішення на які заклади культури підуть кошти обласного бюджету вирішує не сесія, а 3-4 людини – члени комісії культури. Пояснюється громаді це бажанням оптимізувати роботу обласної ради, завантаженістю депутатів іншими питаннями і таке інше. Мешканці Львівщини повинні усвідомити – кошти усіх (!) обласних програм розподіляють декілька людей, без зайвих очей, без рішення облради, без відповідного обговорення. Зрозуміло, що така практика є не тільки прямим порушенням законодавства, але і створює реальні передумови для корупції – адже домовитися «тишком-нишком» з 2-3 депутатами набагато простіше, аніж з більшістю ради, до того ж не публічно…
Депутатська комісія, згідно Закону України «Про місцеве самоврядування» є допоміжним консультаційним органом Львівської обласної ради. Таким собі «клубом по інтересах». Усі висновки комісій є дорадчими і консультаційними. Тому такі рішення апріорі не можуть мати нормотворчу силу!
У 2016 році тодішня більшість Львівської облради (БПП і Ко) вирішила «узаконити» вище описану корупційну практику, прийнявши відповідне рішення. З того часу усі обласні програми тепер розглядаються на сесії, голосуються за загальні цифри, а потім уже відповідна профільна комісія розподіляє кошти на конкретні напрямки. Окрім цього, в такий не побоюсь цього слова, дерибан включили голову обласної ради і голову обласної адміністрації, які своїми підписами погоджують кінцевий розподіл коштів обласного бюджету. Таке рішення, я з самого початку вважав корупційним, а такі повноваження голів ради і адміністрації – перевищенням повноважень! Саме тому, весною 2017 року я почав, як виявилося, довгу судову тяганину зі своєю «рідною» обласною радою. Окрім поразок в першій судовій інстанції, а згодом і апеляції я отримав «відповідь» від більшості тодішньої обласної ради, які з порушенням та за моєї відсутності позбавили мене посади голови «антикорупційної» комісії.
Почалася нова, 8 каденція Львівської обласної ради. На жаль, сумна практика «попєрєдніків» продовжилася знову. Знову така сама «більшість» (БПП стала ЄС). Знову нам запропоновано нові обласні програми, кошти які далі мають розподіляти депутатські комісії, а не сесія Львівської обласної ради. Знову це мають «благословляти» голови ради і адміністрації. І здавалося надії уже немає. Але все таки «під ялинку» ми отримали справжній подарунок. Верховний Суд України, своїм рішенням скасував цей корупційний пункт рішення облради! Тим самим завершилася моя судова епопея, яка тривала майже 4 роки!
Верховний Суд своїм рішенням скасував постанову Львівського окружного адміністративного суду, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду та визнав протиправним відповідний пункт рішення Львівської обласної ради.
Тепер Львівська обласна рада зобов’язана привести до відповідності усі свої проекти рішень та діючі обласні програми і завершити цю ганебну практику корупційних рішень! А керівництво області закликаю до більшої відкритості та протидії корупційним спробам деяких політичних сил!