Україна прощається з легендою

Сьогодні, 9 серпня, під час матчу ветеранів на одному зі столичних стадіонів перестало битися серце відомого українського футболіста і тренера Андрія Баля.

Його життя - це був футбол, і свої кращі роки Андрій Баль провів на стадіонах Львова, Києва і Тель-Авіва. Як футболіст, а згодом, як тренер, Андрій Михайлович відзначався високим авторитетом серед гравців і колег, спокійним характером та інтелігентністю.

Андрій Баль, якому минуло лише 56 років, міг ще працювати й працювати, і виховати не одне покоління талановитих футболістів. Однак, не судилося - він пішов з життя під час гри, просто посеред матчу.

З двору - у кращий клуб чемпіонату

Андрій Баль народився 16 лютого 1958 року у Роздолі, що на Львівщині. Його футбольна кар'єра, як і в багатьох гравців, розпочалася зі звичайного футболу у дворі. Однак в Андрія грати виходило набагато краще, ніж в інших хлопчаків, і він вирішив пов'язати своє життя зі спортом.

У 14-річному віці Андрій Баль розпочав навчання у спортивному інтернаті Львова, а вже за 4 роки вийшов на поле у складі дубля львівських «Карпат». Ще за кілька років Андрій Баль у складі «левів» боротиметься за місце клубу у вищому дивізіоні СРСР, що команді врешті-решт вдасться. Як потім зізнавався футболіст, його неодноразово кликали в інші клуби, зокрема, талановитого хлопця помітив легендарний тренер Валерій Лобановський. Однак гравець не відразу погодився на перехід в «Динамо», пообіцявши собі, що спочатку «Карпати» повинні знову повернутися у вищий дивізіон чемпіонату.

Роки у столичному клубі стали найкращими у спортивній кар'єрі гравця. Андрій Баль у складі «Динамо» став чотирикратним чемпіоном СРСР (1981, 1985, 1986, 1990), чотирикратним володарем Кубка СРСР (1982, 1985, 1987, 1990) і володарем Кубка володарів кубків (1986). 

Також талановитого гравця, який міг грати як правим захисником, так і півзахисником, неодноразово запрошували грати за збірну Радянського Союзу. Андрій Баль двічі виступав у фінальних частинах чемпіонатів світу - у 1982 році в Іспанії та у 1986 році у Мексиці.

На початку дев'яностих футболіст попрощався з «Динамо» і переїхав до Ізраїлю, де протягом одного сезону виступав за «Маккабі» (Тель-Авів), а згодом за клуб «Бней-Єгуда», у складі якого 1993 року завершив ігрову кар'єру.

На тренерському містку

Свою тренерську діяльність Андрій Баль розпочав у Тель-Авіві на посаді помічника головного тренера спочатку у клубі «Маккабі» (Хайфа), а згодом у «Маккабі» (Герцлія). Дебют спеціаліста як головного тренера відбувся у 1999 році в ізраїльскому клубі «Акоах». На початку 2000-х Баль повернувся в Україну, і впродовж двох років очолював полтавську «Ворсклу».

Однак життєві шляхи знову привели Андрія Баля до Києва, де він з 2003 до 2007 року входив до тренерського штабу національної збірної України, якою тоді керував його давній приятель з «Динамо» Олег Блохін.

В тренерському активі Андрія Баля також було кілька сезонів, під час яких він працював на посаді головного тренера ФК «Москва», а згодом - одеського «Чорноморця».

У 2012 році він знову входить до тренерського штабу національної збірної України, а потім, після призначення Олега Блохіна головним тренером «Динамо», переходить разом із ним у розташування столичного клубу. У київському «Динамо», з яким Андрій Баль здобув стільки трофеїв і пережив найгучніші тріумфи, спеціаліст працював на посаді тренера-селекціонера.

Відомий футболіст і тренер відрізнявся тонким почуттям гумору і спокійним характером, хоча і колеги, і гравці захоплювалися його бійцівськими якостями на полі. Андрій Михайлович жартував, що з таким прізвищем Баль, яке співзвучне англійському ball (м'яч), йому була пряма дорога у футбол, яку, зрештою, він пройшов з гідністю. Світла пам'ять легендарному футболісту.