Український погляд на Брандта

Роботи українських художників стали частиною проекту до відзначення сторіччя з дня смерті видатного польського художника-реаліста Юзефа Брандта «Спадщина. Дивитись на Брандта». Живопис та простір маєтку в Оронсько стали джерелом натхнення для сучасних митців.

Польського художника Юзефа Брандта називають поетом українських степів і  козаччини. Творив переважно батальні образи на тлі козацько-татарських битв і війни зі шведами XVII сторіччя. Його картини часто репродукувались в українських періодичних виданнях 2-ї половини ХІХ – поч. ХХ сторіч.

Його картини зберігаються у багатьох музеях і приватних колекціях світу. Лише одна з них -  «Козак коня напував» зберігається у картинній галереї у Львові.

Юзеф Брандт справив великий вплив на польське малярство та літературу, зокрема на творчість Генріка Сенкевича, надихнувши його на написання знаменитої трилогії «Вогнем та мечем».

Він народився 11 лютого 1841 року в Щебрешині. Це містечко неподалік Люблін. Помер художник 12 червня 1915 року в Радомі (Польща).  Юзеф навчався у Варшаві, Парижі, а від 1862 року студіював у Мюнхені.

Від 1875 року очолював приватну малярську школу, був засновником так званої Мюнхенської школи польського малярства. У 1877 році в житті Брандта розпочався новий етап: він став власником маєтку в Оронсько, де проводив багато часу. Саме там зараз знаходиться Польський центр скульптури.

Художник та педагог, що був заглибленим в історію, зараз дозволяє сучасним художникам переосмислити класичний спадок та налагодити сворідний модерний діалог крізь час.

Проект, присвячений Юзефу Брандту, включає у себе роботи художників з трьох країн, з якими він був пов'язаний – з Німеччини, Польщі та України.

«Ми представляємо різні твори, створені спеціально для ювілейних урочистостей в Ороньсько. Вони містять інсталяції, відео, перформенси, скульптури та об'єкти, які по-своєму трактують творчість Брандт, його життя і маєток», - заявляють організатори.

Україну у цьому міжнародному проекті представляли Влодко Кауфман, Наталка Шимін, Сергій Петлюк, Олекса Фурдіяка та Василина Буряник.

Міцно «угніздився» у просторі маєтку Влодко Кауфман зі своєю інсталяцією «Гніздо».

Об’єкт розмістився перед фасадом каплиці. Органічно вписаний у ландшафт він з одного боку контрастує із класицистичним портиком, з другого стає містком між природою та мистецтвом, традицією та модерним поглядом та неї. Таке поєднання підкреслюють і використання матеріалів: природніх, таких як гілки тощо та штучних.

Наталка Шимін та її «Дежа вю», мабуть, ще міцніше укорінена у місце та історію Оронсько. Інсталяція  міцно пов’язана із подіями у маєтку, із кіньми, яких забрали звідтам на війну. У роботі художниці їх сліди проявляються і майже привидами, і справжніми підковами. 

Сліди минулих втрат та майбутніх подій об’єднані у емоційно насичену композицію, яка перетікає з двору до приміщення, розчиняючи дорогою металеву вагу та перетворюючись у химеру, луну чи може спогад.

В приміщенні «Деж вю» цікавим чином поєднується із інсталяцією Сергія Петлюка. Його складна та майже скульптруна композиція набує мінливості та насичується новими сенсами завдяки відеопроекції, складеної із кадрів, знятих в Ороньсько.

Олексій Фурдіяка розмістив у просторі маєтку масштабну скульптуру.

Василина Буряник та її інсталяція «Мікрофлора незреалізованих ідей» з тканин, розміщени у замкнених просторах скляних кубів, є контастом матеріального та нематеріального, вільного та обмеженого рамками тощо.

Загалом проект «Спадщина. Дивитись на Брандта» є не лише сучасним переосмисленням творчості Брандта, а й його реалізованою утопією.

Проект триватиме до листопада. Його організаторами є мистецьке об'єднання «Дзиґа» та Центр польської скульптури в в Оронсько.

Фото: Влодко Кауфман