В лісах України живе близько 250 бурих ведмедів, переважно у Карпатах та частково на Поліссі. Ще близько 200 тварин утримують в неволі. Найбільший хижак України під загрозою вимирання. Щоб зберегти їхню популяцію, особливої допомоги не треба, кажуть науковці, головне – не втручатися в ареали їхнього проживання у дикій природі і не вирубувати ліси. Проблема серйозна, але її намагаються вирішувати в природно-заповідному фонді.
У цирках, зоопарках, ресторанах, притравлювальних станціях утримують близько 200 ведмедів. Екоактивісти роблять усе можливе, щоб забрати тварин із жахливих умов існування і передати у реабілітаційні центри. Їх не так багато, найбільші – у Синевирі на Закарпатті та Домажирі на Львівщині, нещодавно відкрився приватний у Сатанові на Хмельниччині, ще по кілька ведмедів живе у Галицькому НПП та на Київщині. Бурі ведмеді, які перебувають у притулку, не можуть повернутися у дику природу. Більшість з них виросли в неволі і не мають відповідних навичок.
Цієї весни до центру реабілітації бурого ведмедя у НПП «Синевир» привезли визволеного із косівського ресторану ведмедя Юру, який жив там 13 років. За місяць тварина померла, не переживши операції. Розтин показав наявність пластику, зубочисток у кишківнику. Задля розваги його поїли алкоголем, колою, годували чипсами.
«Ті тварини, які потрапляють до нас, довший час провели в клітці на самоті. Коли ми їх відпускаємо на велику територію в ліс, тварина неохоче туди йде, тримається біля огорожі, хитає головою і лапами. Адаптація триває півроку-рік. Доброю ознакою є залягання у зимову сплячку, коли ведмідь сам риє собі барлогу», — розповідає керівник реабілітаційного центру «Синевир» Ярослав Бундзяк.
Зараз на 12 га реабілітаційного центру у Синевирі утримуються 32 ведмеді. Їх годують хлібом, яблуками, морквою, іноді рибою та медом. М’яса їм не дають, щоб інстинкт не спрацював і не виникало агресії один до одного.
Цього тижня у притулку починають роботи з розширення вольєру для ведмедів додатково на 6 га. Це дасть можливість прилаштувати ще 15-20 тварин. Проте за рішеннями судів на вилучення з неволі очікують 30 ведмедів, але для них треба облаштувати додаткову територію.
Годування ведмедів у реабілітаційному центру НПП «Синевир» (відео ZAXID.NET)
У дикій природі найбільше ведмедів водиться на території національних природних парків «Верховинський», «Синевир» та Карпатського біосферного заповідника. Заборона полювання, вирубки лісів у заповідній зоні та додаткова охорона букових пралісів, які внесені у всесвітню спадщину ЮНЕСКО, сприяють збереженню цих тварин. А за дотриманням порядку стежать лісові рейнджери на подарованих німецьким урядом пікапах та мотоциклах.
6 тис. гектарів парку «Синевир» – це заповідна територія. Букові праліси, які простягаються на 3,7 тис. га, це незаймана територія без вирубок на висоті 900-1200 м над рівнем моря – це якраз ареал заселення бурих ведмедів, розповідає директор НПП «Синевир» Микола Дербак.
На території парку «Синевир» в умовах дикої природи живе приблизно 9-12 ведмедів, буває і до 25. Вони мігруючі, іноді – навіть з-за кордону. Був випадок, коли словацькі природоохоронці, які чіпують своїх підопічних, відстежили їх в українських Карпатах.
Приблизний підрахунок ведмедів та інших тварин, що живуть у межах парку, проводять, коли випадає перший сніг. Працівники впродовж одного дня у різних місцях рахують сліди різних видів тварин і фіксують їх на картосхемі. Також простежити за життям ведмедів у лісі допомагають фотопастки.
Фотопастка у НПП «Синевир» зафіксувала ведмедицю та двох ведмежат
Заступник начальника наукового відділу Юрій Ярема розповідає, що ведмідь майже всеїдна тварина. Він і хижак, і ласун рослинною їжею. Їсть близько 100 видів рослин, це становить 60-70% його кормового раціону, лише 30-40% – м'ясо, в основному падаль. Найважливіше, щоб вони набрали жиру у літній період, тоді в грудні вони залягають у сплячку і сплять приблизно до березня.
«З весни, коли прокидаються, йдуть в долину, де жаби починають відкладати ікру, і це жабуриння — його перша страва. Ця біологічна маса дає йому енергію. Зі спаданням снігу він піднімається в гори на висоту 800-900 м, а потім і вище, на полонини. Влітку достигають ягоди, і ведмеді збирають основний урожай», — розповідає Юрій Ярема.
При відсутності корму в лісі ведмеді можуть переходити в низинні райони. Були випадки, коли вони понищили селянам пасіку, плодові дерева чи свійських тварин. Проте ведмедів не варто боятися, каже Юрій Ярема, вони самі уникають людей. За свій понад 50-річний досвід роботи згадує лише 3-4 випадки, коли бачив ведмедя у лісі і то з далекої відстані. Якщо вже трапилася зустріч, пояснює прості правила безпеки: стати нерухомо, не шуміти і не втікати.
Щоб вберегти від повного зникнення занесеного до Червоної книги України бурого ведмедя, кажуть науковці, важливо не втручатися в ареали їхнього проживання у дикій природі і не вирубувати ліси. Директор департаменту природно-заповідного фонду Міндовкілля Едуард Арустамян зазначив, що цього року міністерство затвердило план збереження бурого ведмедя в Україні.
Та попри всі зусилля природоохоронців, науковці WWF-Україна за результатами опитування припускають, що в Карпатах щороку можуть вбивати близько 40-50 ведмедів, переважно на румунському кордоні. Звідти природоохоронці фіксують і найбільшу міграцію ведмедів в українські ліси.