У країнах із цивілізованою, а не «дикунською», як у нас, двомовністю, право вибору зручнішої для себе мови має громадянин (чи клієнт), але не держслужбовець і не обслуга.
Таку позицію висловив політолог Микола Рябчук в інтерв’ю ZAXID.NET.
«Вони – на посадах – не мають жодного права, а мають лише обов’язок відповідати тією з двох мов, яка зручніша для клієнта. Своєю чергою, це передбачає систему атестування, нагляду, службових стягнень і безліч подібних речей, про які мільйони «креольських» швеців, близнюків та вітренків, схоже, не знають і знати не хочуть. Бо ж їм зовсім не про обов’язки йдеться, а лише про священне для кожного «креольського» шовініста право: не знати, не вивчати і за жодних обставин не користуватися мовою «аборигенів»», - зазначив він.
Натомість сьогодні, на думку політолога, в Україні домінує суто совкове розуміння «двомовності» як такого собі «laissez faire» – розмовляю як хочу, як мені «удобнєє», що, безумовно, відповідає інтересам панівної «креольської» групи, яка домінує і в адміністрації, і в бізнесі, і в силових структурах і яка може легко ретранслювати це соціальне домінування в мовно-комунікаційне.