Наша політична еліта народилася і виховувалася в СРСР або Україні двох Леонідів – Кравчука та Кучми, які також недалеко пішли від старого укладу. Вся система зав’язків, взаємовідносин, корупції та принципів роботи сформувалась за президента Леоніда Кучми. Відтоді були дві спроби знести, або реформувати, систему. Помаранчева революція 2004-го та Революція гідності 2013 року. Жодна з них істотно нічого не змінила, тільки змусила систему підлаштуватися під нові вимоги і віяння часу.
Але як і будь-яка проблема, система показала себе, коли настала реальна криза. Війна з Росією змусила систему ставати публічною та зрозумілою. Тут вже їй потрібні були зміни, щоб вижити. Тож який не який поступ таки почався. Правда, він не має тяглості, чіткості та поступовості. Усі зміни відбуваються ривками, несистемно і то тільки в разі кризи й зовнішнього тиску зі США та Європейського Союзу.
Президентські вибори 2019 року зробили те, що не вдавалося двом революціям і війні – підірвали систему зсередини. І якщо перекриття знищені, то стіни ще є. А зараз ще й почався ремонт. І все це сталося завдяки єдиному, хто встояв і постійно оберігав систему, навіть коли вона ось-ось мала вмерти – Арсену Авакову.
Попри весь негатив, обурення громадськості, критику від політиків і кандидатів у президенти, він є і ще буде. Він останній, хто має можливість, ресурс, вміння і навички не тільки підтримувати життя старій корумпованій й олігархічній системі, а навіть її відродити в попередніх розмірах.
Усе це розуміють й інші політичні партії та великі гравці. Ставлення ЄС, «Батьківщини», ОПЗЖ, «За майбутнє», групи «Довіра» та частина «Слуги народу» це чітко показує. Хай як парадоксально і дивно це звучить, але Аваков – їхня остання надія на щасливе сьогодення й безтурботне майбутнє. Він той, хто продовжує підтримувати систему, яка їх створила, навчила та годує (дозволяє жирувати).
Якщо послухати наших політиків (окрім партії «Голос» і частину «слуг»), то відповідальність за злочини й халатність поліції несе Володимир Зеленський, уряд, депутати, конкретні керівники управлінь поліції, але не Аваков. Безперечно, усі перераховані сторони відповідальні, десь безпосередньо, десь частково, а десь політично. Але саме Аваков відповідальний за те, що упродовж шести років і трьох місяців перебування на посаді не реформовано МВС, поліцію та інші підконтрольні йому структури. Саме він є відповідальним за те, що держава остаточно втратила монополію на застосування сили. Ті речі, які зробили (патрульна поліція, відеофіксація порушень ПДР), є поверховими і позірними, що не змінили суті системи та її внутрішньої організації.
Причина, чому «Європейська Солідарність» не підтримує відставку Авакова, а говорить про весь уряд, криється не в політичній боротьбі з опонентами. Хто одним з перших виступив на захист Тані Чорновіл після обшуків ДБР? Арсен Аваков! І якщо «патріоти» кричать про переслідування майданівців, то в політичному середовищі буде правильно говорити про тих, хто пов’язаний кров’ю невинних. Останню модифікацію теперішня система влади отримала саме на Майдані, там вона одержала індульгенцію від значної частини суспільства на корупцію, насильство, переслідування та брехню. І все це під прикриттям патріотизму. Чомусь ми ставимося до революції як до беззаперечного добра, а її наслідки розглядаємо тільки як розвиток та позитивні зміни в суспільстві. Але не хочемо бачити, що в буремні часи народжується і зло, воно є невід’ємною частиною всіх процесів та постійно впливає на сприйняття.
Теза, що Зеленський мав можливість змінити Авакова, – правильна. Але не враховує того, чому ж його таки залишили. Під час президентських виборів Аваков став гарантією для Зе, що вони пройдуть чесно і без фальсифікацій, що на вулицях буде спокійно, а передача влади відбудеться без проблем. Зараз такою самою гарантією він є й для тих, хто опинився в таборі переможених. З «чортом» при владі Порошенко, Тимошенко і навіть Медведчук можуть бути впевнені, що різких рухів в їхній бік та на зміну системи і підходів до управління не відбудеться. Тому що будь-яким позитивним діям і рухам є противага, яка блокує, впливає та дискредитує. А суди над Порошенком – не більше ніж вистава для обох сторін. Одні показують, які вони мученики, інші – як борються з попередниками.
Аваков, вміло маніпулюючи, зробив Зеленського відповідальним за всі свої дії. І для останнього звільнити його – це визнати свій провал. Кабінет міністрів, як колегіальний орган, став співучасником дій міністра МВС і тепер також винен. А коли тебе атакують, ти не визнаєш вини, а захищаєшся. Та сама ситуація з депутатами від «Слуги народу». Фактично Арсен Борисович переклав відповідальність на інших і спокійно спостерігав, як вони захищають себе, а значить і його. Саме тому кількість тих, хто публічно говорить, що не підтримає наступного уряду, в якому буде Аваков, збільшується. І саме тому урядовцям так важливо, щоб була проголосована їхня програма, а вони отримали імунітет на рік.
Після виступу міністра МВС у Верховній Раді на годині запитань до уряду взагалі склалося враження, що тезу «криза – це ще й можливість» Аваков використає на 100%. Тому варто очікувати його посилення на інших напрямах, особливо у сфері контролю пасажирських перевезень та видачі ліцензій перевізникам. І відбувається це з подачі самих депутатів. Фактично контроль над всім, що «погано лежить», поступово перетікає до Авакова.
Аваков стає не просто членом уряду, а реальною опозицією до Зеленського. Останній втратив можливість змінити його безболісно для себе. Арсен Борисович вміє чекати і терпіти, тому не спішить у вирішенні важливих для себе питань і точно не мітить у крісло прем’єр-міністра (для чого бути у всіх на виду). Місто засинає і прокидається… збільшує вплив, бере під контроль і починає тиснути з більшою силою. «Монстр», який, маючи 360 тисяч працівників, більшість з яких силовики, може за годину перекрити всю країну та взяти під контроль кожне місто, почувається дедалі впевненіше. Міністр, який має більшу підтримку у Верховній Раді, ніж президент, може впевнено робити все, що хоче, без страху за свою посаду.
Спосіб позбутись одіозного міністра є: звільнити Кабмін і не вносити кандидатуру Авакова знову. Але відставка уряду може негативно вплинути на рейтинги партії перед місцевими виборами, де також потрібен порядок і спокій. Арсен Борисович в разі втратити посади не втратить впливу, особливо на підконтрольні організації, які люблять захоплювати різні приміщення органів влади. Тому до кінця року відставки міністра МВС не варто очікувати.
P.S. Улюблена теза захисників Авакова: «А хто його може ефективно замінити?». По-перше, переведення розмов з проблеми реформи МВС на проблему особи міністра консервує систему і відводить погляд вбік, від основного: міністерство у такій формі не може існувати. Авакову це вигідно, а країні – ні. По-друге, альтернатив Авакову багато, якщо перестати говорити про політичну роль міністра і сконцентруватись на основних функціях міністерства. У жодному документі, пов’язаному з роботою МВС і його структур, немає ні одного пункту про вплив на політику. МВС знову має стати міністерством правоохоронних органів. А в такому випадку для організації його роботи можна залучити офіцерів з досвідом служби в ЗСУ, котрі знають, як організувати силовиків, не будуть дотичними до політики і схем та мають досвід керування великими структурами. Для старту реформи цього буде достатньо. Якщо є страх запрошувати когось із ЗСУ чи з відставників, то можна взяти чинного командувача Національною гвардією чи голову Державної прикордонної служби України. Вони не мають такого ж впливу, як Аваков, але знають, як працює механізм МВС, і зможуть стати тимчасовими керівниками.