Літературознавець та директор львівського «Дому Франка» Богдан Тихолоз звинуватив наукового співробітника Інституту літератури ім. Тараса Шевченка НАН України Дмитра Дроздовського у плагіаті. Науковець знайшов у статті Дроздовського «Українське шістдесятництво: розставляючи крапки…» численні текстові запозичення зі своєї праці «Поети-шістдесятники» (Київ-Львів, 2001) без вказівки на їх авторство. Про це Богдан Тихолоз написав на своїй сторінці у Facebook та навівприклади плагіату.
«Цей факт встановлено на підставі детального зіставного аналізу текстів обох згаданих праць, унаслідок якого я стверджую, що Дмитро Дроздовський без мого дозволу та посилання на першоджерело використав мій авторський текст, опублікований 2001 р. у виданні "Поети-шістдесятники" (Київ-Львів, 2001), обсягом бл. 37 тисяч знаків…, що становить понад 53 відсотки від загального обсягу підписаного його іменем тексту, чим грубо порушив мої авторські права», – заявив науковець.
Богдан Тихолоз створив порівняльну таблицю з детальним зіставленням фрагментів тексту.
Тихолоз вимагає виключення Дмитра Дроздовського «з усіх можливих експертних і вчених чи методичних рад (зокрема й експертної ради Українського культурного фонду», а також критичної перевірки та переоцінки інших праць автора.
«Я твердо певен, що Дмитро Дроздовський, цілеспрямовано використовуючи мій текст для своєї компіляції, чітко усвідомлював, що порушує принципи академічної етики і авторське право. Тобто він не нетямуще дитя, яке ненароком зробило "каку" з дитячої-таки наївності й безпосередності, а цілком статево зрілий злочинець, який розумів, що чинить злочин, та спокуса легкого успіху в певній сфері переважала приписи доброчесності і, як виявилось, інстинкт самозбереження», – наголошує директор «Дому Франка».
Дмитро Дроздовський уже вибачився перед Богданом Тихолозом «за цю прикру ситуацію», проте пост на його сторінці у Facebook є закритим попри те, що сам його автор стверджує зворотнє.
ZAXID.NET звернувся до Богдана Тихолоза з питанням, чи дасть він цій справі юридичний хід. Літературознавець підтвердив, що вибачень, навіть публічних, йому не достатньо.
«Не йдеться лише про мої авторські амбіції, потрібно створити прецедент. В нас часто піднімають багато галасу, але все залишається на рівні фейсбучних суперечок. Я хочу, щоб цей чоловік перестав ганьбити науку», – розповів Богдан Тихолоз.
Також він готує офіційні листи до тих інституцій, до яких причетний Дроздовський, вимагаючи їх реакції. Також Богдан Тихолоз має наступні вимоги до Дроздовського:
- Визнати усі факти плагіату у його працях (як уже виявлені, так і, можливо, ті, про існування яких науковій спільноті ще не відомо) та оприлюднити їх повний перелік із зазначенням джерел усіх запозичень, а відтак офіційно публічно перепросити всіх авторів, інтелектуальними здобутками яких він скористався в неприпустимий з погляду академічної доброчесності спосіб.
- Добровільно вийти з усіх експертних, консультаційних, вчених, науково-методичних, художніх рад та редакційних колегій, членство в яких особи із заплямованою діловою репутацією може негативно позначитися на публічному реноме відповідних інституцій.
- Відмовитися від спроб захистити докторську дисертацію в Україні чи за кордоном.
- Як матеріальну компенсацію завданої Богдану Тихолозу моральної шкоди, спричиненої плагіатом, перерахувати 100 тисяч гривень на благодійний рахунок Дому Франка як доброчинний внесок на культурно-просвітницькі й науково-дослідні ініціативи Музею.
Це не перший скандал з плагіатом Дроздовського. У 2018 році монографію літературознавця, яку він планував захистити як докторську дисертацію в Інституті літератури, визнали такою, що містить плагіат. Праця Дроздовського «Множинність реальності в англійському постмодерністському романі» містить «грубе порушення академічної доброчесності» у вигляді плагіату. Плагіатом, без врахування бібліографії та додатків, є 64% тексту дисертації. Плагіат містять і статті написані на її основі. Тоді плагіат у своїй докторській Дроздовський не визнав. Жодна з установ, з якими він співпрацює, публічно на ситуацію не відреагувала.
34-річний кандидат філологічних наук Дмитро Дроздовський з 2012 року є головним редактором журналу «Всесвіт», науковим співробітником Інституту літератури імені Тараса Шевченка. Він – член Національної спілки журналістів та Національнох спілки письменників, був членом комітету з присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка (до 2019 року).