Служба безпеки та Національне антикорупційне бюро (НАБУ) зібрали масштабну доказову базу, яка доводить незаконність приватизації української частини магістрального нафтопроводу «Самара-Західний напрямок» у 2015 році. Наразі про підозру повідомлено екснардепу Віктору Медведчуку та чотирьом представникам колишнього топменеджменту компанії «Прикарпатзахідтранс», які заволоділи та управляли нафтопроводом. Про це інформує пресслужба СБУ у середу, 24 липня.
За матеріалами справи, Віктор Медведчук був організатором схеми із незаконної приватизації нафтопроводу. Відомо, що підозрюваний у державній зраді ексдепутат діяв у чіткій координації з тодішнім вищим політичним керівництвом України та Росії. До схеми Медведчук залучив третіх осіб, які надалі отримали керівні посади на підприємстві, що «приватизувало» вказаний нафтопровід.
«Як свідчать матеріали провадження, нафтопродуктопровід «Самара-Західний напрямок» після розпаду СРСР залишився у власності Росії. Починаючи з 2005 року, Україна через суди доводила своє право на володіння ним, і лише у 2014-2015 роках це право підтвердили Апеляційний і Вищий господарський суди. Утім, за підтримки тодішнього вищого керівництва України Медведчуку вдалося скасувати це рішення через Рівненський господарчий суд і оформити продаж нафтопродуктопроводу швейцарській компанії, яку фактично контролювали учасники схеми», – пояснюють правоохоронці.
Згодом після заволодіння нафтопроводом Медведчук та його спільники забезпечили його роботу через підприємство «Прикарпатзахідтранс», а отримані прибутки виводили на рахунки афілійованих закордонних компаній та розподіляли між собою. Як зазначає Служба безпеки, про це свідчать докази, які є у розпорядженні НАБУ та СБУ, а також покази самого Віктора Медведчука, які були надані ним до обміну з Росією.
Відповідно до вчинених злочинів, за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора та Харківської обласної прокуратури підозра оголошена за такими статтями Кримінального кодексу України:
- ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 365-2 (зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги);
- ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 384 (введення в оману суду або іншого уповноваженого органу);
- ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 (заволодіння чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в особливо великих розмірах організованою групою);
- ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 (організація набуття, володіння та використання коштів, внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, вчинені організованою групою та в особливо великому розмірі).
З травня 2019 року прокачування дизеля через нафтопровід було заблоковано для його повернення у державну власність, а правоохоронні органи досліджували законність приватизації. У січні 2024 року Верховний суд України остаточно визнав українську частину нафтопроводу державною власністю.
Наразі досудове розслідування триває. Проводиться комплекс заходів для притягнення підозрюваних, які знаходяться за кордоном, до відповідальності, а також встановлюється коло всіх причетних до цієї незаконної оборудки, додали в СБУ.
Нагадаємо, нафтопродуктопровід «Самара-Західний напрямок», який був збудований за часів СРСР в 1957-1968 роках, перекачував російські нафтопродукти до ЄС через територію України. Після проголошення незалежності він мав перейти у державну власність України. Однак цього не сталося. Багато років цим активом користувалася російська компанія «Транснєфтєпродукт», а потім його через суди отримали компанії, пов'язані з Віктором Медведчуком.
19 лютого 2021 року РНБО ухвалила рішення щодо повернення у державну власність частини нафтопроводу «Самара-Західний напрямок». Того ж дня РНБО вирішила запровадити санкції до 19 юридичних та восьми фізичних осіб, зокрема, проти Медведчука та його дружини Оксани Марченко.
23 лютого 2021 року Вищий антикорупційний суд наклав арешт на частину магістрального нафтопродуктопроводу «Самара-Західний напрямок», яка проходить територією України. ТОВ «ПрикарпатЗахідтранс» подало апеляцію на рішення суду, але Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду відмовила в її задоволенні.