Під час обстрілу Харкова у четвер, 26 травня, загинуло дев'ятеро цивільних людей. Серед них – 33-річний Микола Коростельов та його 5-місячний син Михайло. Дружина Миколи та матір малюка Олександра вижила.
ZAXID.NET поспілкувався з найближчим другом цієї сім'ї Тарасом Крутком та розповідає історію Миколи Коростельова – доброго чоловіка і чудового батька, життя якого обірвав рускій мір.
Текст підготований ZAXID.NET за підтримки платформи пам'яті Меморіал, яка розповідає історії вбитих Росією цивільних та загиблих українських військових. Аби повідомити дані про втрати України – заповнюйте форми: для загиблих військових та цивільних жертв.
«Ми два рази його поховали»
Пообіді 26 травня Олександра Коростельова завершувала роботу у салоні краси в Харкові, куди нещодавно влаштувалась на роботу адміністраторкою. За жінкою приїхав чоловік Микола з 5-місячним малюком Мішою. Подружжя проживало у Малій Данилівці, що за 2 км від Харкова. Коли Микола з малюком зайшли у салон до Олександри, росіяни почали масовий обстріл Харкова з великокаліберних гармат та систем залпового вогню.
«Ракета потрапила у другий поверх будинку, і вони почали звідти втікати. Дитина була у Колі на руках. Вони бігли по дорозі, коли прилетіла ще одна ракета. Сашу привалило, але вона вибралась якось сама з-під завалів і побачила, що поруч лежить Коля – він ще дихав, хрипів. Вона почала шукати дитину, але не знайшла», – переповідає події зі слів Олександри її кум Тарас Крутко.
Олександру одразу забрали в лікарню – її поранення виявились не важкими: уламки в нозі та подряпини.
Рятувальники та поліцейські, які одразу приїхали на місце події, почали розбирати завали. Спочатку знайшли сім тіл, потім відшукали восьме, а згодом – і дев'яте. Серед загиблих опинився чоловік Олександри – Микола та їхній малюк – 5-місячний Міша. Маленького хлопчика вибило вибуховою хвилею з рук батька на дах будинку, де рятувальники і знайшли його – на жаль, мертвим.
«Знаєте, ми два рази його поховали. Спочатку нам сказали, що його не можуть знайти і ми зрозуміли, що все, він не живий. Потім в лікарню поступив малюк такого ж віку і не зрозуміли, чий він. Ми дуже сподівались, що це наш, але ні – це був не він. І потім його знайшли вже на даху будинку», – розповідає Тарас Крутко.
«Його знало все селище. Всі в шоці»
Тарас Крутко згадує свого найкращого друга дуже тепло, хоч підібрати слова у такому горі вкрай важко. Наголошує, що вони з Миколою були не розлий-вода з самого дитинства.
«Ми народились в один місяць одного року, жили спочатку в одному будинку, дружили з народження - наші мами разом гуляли. Я його завжди намагався тягнути за собою. Батьки дали мені освіту, роботу, а в нього батьки - звичайні люди, роботяги. Тому він був сам по собі. Крім мене у нього довгий час більше нікого не було. Його батьки померли: спочатку мама від раку, потім батько через рік помер. Він був сам. І він часто потрапляв у якусь халепу, а я його намагався направляти у потрібному руслі. Він був як мій молодший брат», – згадує Тарас Крутко.
Минулого року Микола Коростельов одружився, а 30 грудня у нього народився довгоочікуваний син – Михайло. Микола Коростельов не мав вищої освіти, працював на авторинку, але завжди доволі добре заробляв, пригадує Тарас Крутко. Свою сім'ю обожнював.
«Він був найщасливіший у світі. У нього всі фотографії тільки з малим, він його обожнював. Він так чекав його…«Вони – моя сім'я. Ми вечеряли майже кожен день разом. Вони приходили до нас додому, ми приходили до них додому. Коли ми з дружиною кудись їздили, вони жили у нас з малим. Він дуже любив моїх дітей і вони його дуже любили. Його знало все селище. Всі в шоці», – згадує Тарас Крутко.
Олександра – вдова Миколи Коростельова зараз перебуває в лікарні. Після виписки вона поїде до своєї мами за кордон. Перебувати в Україні після пережитого горя жінка не може.
Якщо ви хочете фінансово підтримати Олександру, це номер її картки: 5355 0850 2488 4059