Вино поміж мін та ракет

З часу повномасштабної війни виноробна галузь України зазнала непоправної шкоди, адже значна частина виноградників та виробництв розташована на півдні країни. Росіяни обстрілюють та розкрадають виноробні, мінують виноградники та знищують склади з вином. Така доля спіткала херсонське шато князя Трубецького з понад 120-річною історією. Попри те, що територію, де розташована виноробня, деокупували, відновити виробництво зараз там неможливо.

Під обстрілами та в окупації опинилася і сімейна винарня на Київщині WineIdea. Підприємцям цьогоріч вдалося зібрати урожай з вцілілої частини виноградників, а це тільки десята частина довоєнних об’ємів. Водночас попри війну й близькість до фронту Beykush Winery з Миколаївщини не зупинила роботу та завойовує прихильність міжнародної аудиторії.

ZAXID.NET розповідає про ці три підприємства з різними долями, які намагаються вжити та розвивати виноробство в Україні попри війну.

«Українські споживачі зрозуміли, що можуть втратити»

Засновник незалежного медійного проекту про винну культуру «Серцевина» та спецпроекту «Своє вино» Роман Заяць був одним з перших, хто фільмував українські винарні після повномасштабного вторгнення. У квітні 2022 року він з командою поїхав у двотижневу експедицію, результатом якої став документальний фільм «Поранена земля» українсько-американсько-польського виробництва.

«Знімати фільм ми почали у вересні 2021 року. Це мав бути серіал про культуру довкола українських винних регіонів. Проте, коли ми зняли велику частину першого сезону, почалася повномасштабна війна, і ми зрозуміли, що не монтуватимемо фільм в тому варіанті, який відзняли. Тоді ж виникла ідея зробити фактично новий проект, і у квітні 2022 року ми поїхали на зйомки», – розповідає Роман Заяць.

Команда «Серцевини» вирушила на деокуповану Київщину, а згодом – на Миколаївщину. Першим об'єктом на Київщині, який задокументували, були великі винні склади магазину Goodwine у селі Стоянка.

«Приїхали в момент, коли склади ще диміли, усі вони були розбиті. Залишилося лише кілька сотень пляшок вин, які обгоріли, але вціліли. Потім на Київщині ми були у виноробні WineIdea в Ясногородці. Там за сім днів до наших зйомок було влучання. На щастя, вино там збереглося», – говорить Роман Заяць.

Знищені склади на Київщині (Фото Романа Зайця)

Після Київщини «Серцевина» вирушила у село Сливине на Миколаївщину, де розташована сімейна виноробня SliVino. Російські ракети застрягали там між виноградниками. Згодом «Серцевина» фільмували винарню Olbio Nuvo у селі Парутине, що поблизу Очакова. Там винороб Павло Магаляс одночасно воює і робить вино, а на виноробні є музей з російськими ракетами, які він збирає у своїх виноградниках. Тут же є музей давньогрецьких артефактів, також зібраних на виноградниках.

Фільм «Поранена земля» орієнтований насамперед на закордонну аудиторію. За словами Романа Зайця, українське вино було маловідомим за кордоном і про Україну як виноробну країну недостатньо говорили.

«Українські споживачі також зрозуміли, що вони можуть втратити, тому почали купувати своє вино. Зараз є великий бум українського вина, який тягнеться з часів пандемії. Ще тоді українці, не маючи можливості поїхати за кордон, пробували їздити в межах своєї країни й помалу розвивати локальний туризм. З війною люди зрозуміли, що завтра вина й виноробні може й не бути, тому треба підтримувати тих, хто потерпає», – розповідає Роман Заяць.

Stoic Winery: виноробня на лінії фронту

Перші виноградники у шато [так називають замок, палац або маєток аристократа у Франції] князя Трубецького у селі Веселе на Херсонщині висадили наприкінці XIX століття. Виноробня пережила Першу та Другу світові війни. На початку 2000-х років єдине в Україні шато реконструювали, відремонтували історичні підвали, облаштували ресторан, готель та музей. Та за 9 місяців окупації росіяни розграбували та зруйнували все, а виноградники замінували. Попри звільнення села від окупантів повертатися на територію шато небезпечно – виноробня під постійними обстрілами, адже Веселе розташовується на правому березі Дніпра менш ніж за кілометр до Каховської ГЕС.

«Під час окупації на підприємстві нікого не було, росіяни робили що хотіли. Зараз наша виноробня практично на лінії фронту, тому не проводимо жодних робіт з відбудови чи виноробства. Ми туди навіть потрапити не можемо, виноробня там як на долоні. Зараз неможливо порахувати точні збитки. Лише 20 млн євро власники вклали у виноробню, а виноградники ми не обробляємо вже другий сезон», – говорить директор з маркетингу виноробні Сергій Пархомчук.

Шато до та після окупації (Фото з соцмереж виноробні)

Під обстріли також потрапили склади шато у Гостомелі на Київщині. Росіяни повністю зруйнували склад із понад 30 тисячами пляшок, і у квітні 2022 року винарня залишилася без вина. Була ще продукція, яку продавали у магазинах, проте зараз знайти її майже неможливо.

Зараз винарня змушена розпочинати бізнес з самого початку. Вона змінила назву на Stoic Winery, що символізує стійкість, майбутнє попри проблеми й руйнування, та випускає вина разом з одеською компанією Chateau Pinot, адже працювати на 200 га своїх виноградників вздовж Дніпра небезпечно. Сергій Пархомчук говорить, що компанія не збирається висаджувати нові рослини, оскільки це довгий процес: від моменту висадження виноградників і до виробництва першої пляшки вина потрібно до 5 років.

«Може минути не один місяць чи рік, якщо просто сидіти й чекати, коли щось відбудеться з нашим шато. Але нам важливо, щоб про виноробню не забували. Тож у 2023 році ми почали працювати з виноробнею Chateau Pinot в Одеській області, яка нас дуже підтримала, і нещодавно презентували у Києві на фестивалі Brave Wine перші наші вина – Dnipro Hills. Цю марку ми мали випустити ще у квітні 2022 року, але не встигли», – розповідає Сергій Пархомчук.

Він відзначає, що ще років п'ять тому за кордоном мало знали про українських виноробів. Проте у 2023 році Україна вперше взяла участь у міжнародній масштабній виставці ProWein у Дюссельдорфі. Свою продукцію там презентували понад десять українських виробників, зокрема, винарня Князя Трубецького привезла кілька пляшок, які вціліли під російськими обстрілами.

Вцілілі пляшки вина на виставці ProWein (Фото з соцмереж виноробні)

«Це сталося вперше за 30 років, і це перемога. У нас було багато гостей на стенді. Мало хто розумів, що в Україні, крім війни, є ще й дуже непогане виноробство. Іноземці гарно оцінили наші вина, які виготовили підприємці від Бессарабії до Києва та Тернополя. Зараз для виноробів дуже цікавий час. Є багато запитів на якісне українське вино, яке останні 5 років дуже сильно розвивається. Історія з українським виноробством отримала нове натхнення», – каже Сергій Пархомчук.

Попри важкі часи, у планах Stoic Winery – організація фонду для відбудови винарні. Компанія звертатиметься по допомогу до світових виробників, інвестиційних фондів та держави, проте активно цим займуться лише тоді, коли можна буде безпечно перебувати у шато.

«Зараз запитують, яка допомога нам потрібна, а ми самі докладно не знаємо. Можливо, хтось обладнання зможе дати. Також у нас була колекція вина, яку збирали 70 років, її розграбували. Це була найбільша колекція в Україні, якщо не враховувати колекцію виноробні “Масандра” в Криму. Можливо, хтось захоче віддати нам пляшку вина, яку ми зможемо додати в колекцію і зберігати. Насправді є дуже багато ідей, які нам хотілося б реалізувати», – говорить Сергій Пархомчук і додає, що зараз особливо важливо, щоб українці обирали локальний продукт в магазинах чи ресторанах. Він запевняє, що в Україні є вина, які не поступаються своїм конкурентам у Франції, Італії чи Іспанії або ж навіть перевершують їх.

WineIdea: щодня відчинена для відвідувачів

Виноробня WineIdea, що у селі Ясногородка під Києвом, працює з 2013 року і є однією з перших ліцензованих крафтових виноробень України. Крім виноградників та самої виноробні, тут є музей та екопарк. Під час окупації у 2022 році WineIdea зазнала руйнувань. Найбільше постраждали 2 га виноградників, з яких до війни виготовляли до 15 тисяч пляшок вина. Один із засновників підприємства Павло Макогон розповідає, що зараз виноробня відновила свою роботу, приймає відвідувачів та готується до фестивалів.

«Цьогоріч врожай винограду був невеликий, бо торік нам спалили частину виноградників, буде на півтори тисячі пляшок. Через дуже маленькі об'єми не намагалися експортувати, продавали вино в себе на локації. Через війну є проблеми з комплектуванням, зросли ціни на скло, нема асортименту пляшок, є затримка з деталями для обладнання, які треба міняти. Проте поступово все рухається, розвивається», – каже Павло Макогон.

Під час бойових дій згоріли котеджі, офіс, гуртожиток для працівників підприємства, був зруйнований росіянами склад, загинула частина тварин в екопарку. Сама ж виноробня майже не постраждала – пошкодили лише фасад. WineIdea також має музей амфор, який вцілів. Під час обстрілів там ховалися працівники, які годували тварин.

«Після деокупації нам допомагали люди, підприємства. Держава не мала стосунку до відбудови, ми не користувалися грантами. Частина наших працівників виїхала, деякі з них вже повернулися. Ми найняли нових людей і відпрацювали літній сезон, зробили вино, зараз приймаємо відвідувачів в музеї. У нас можна замовити винний тур, ми щодня відчинені для відвідувачів, яких знайомимо з виноробнею, проводимо дегустації. Раніше постачали продукцію в спеціалізовані магазини, але зараз підвищився попит на нашій локації, маємо багато відвідувачів», – розповідає Павло Макогон.

Вино, яке WineIdea виготовляє після деокупації (Фото Ukrainer)

Beykush Winery: рекордний урожайний рік

Сімейна виноробня Beykush Winery та 11 га виноградників розташовані на березі Чорного моря біля села Чорноморка Миколаївської області. Попри те, що за лічені кілометри від підприємства – окуповані території та постійні обстріли, Beykush Winery змогли посадити ще більше виноградників, виграти золоту медаль на конкурсі Decanter World Wine Awards 2022 у Лондоні та відкрити бар у Києві. Виконавча директорка виноробні Світлана Цибак розповідає, що 2023 рік став рекордним для виробництва.

«Цього року сезон був майже без дощів, то врожай зібрали приблизно на 30% більший, ніж у 2022 році. Це рекордний рік, отже об'єм виробництва збільшимо», – каже вона.

Виноградники компанії Beykush (Фото з сайту Beykush)

За час повномасштабної війни частина працівників на виноробні змінилася, однак всі винороби продовжили працювати на своїх місцях. За словами Світлани Цибак, у Beykush Winery не лише зберегли робочі місця, а й збільшили кількість працівників.

«Робимо все можливе, щоб наближати перемогу, продовжуємо розвиватись і розширюватись. Мене дуже бентежать проблеми з логістикою як по Україні, так і на експорт та імпорт. Ми не отримуємо фінансової допомоги, були спроби податись на грант для закупівлі обладнання, але виявилось, що для нашого регіону немає такої можливості, бо він небезпечний», – говорить вона.

За останні два роки компанія розширила експорт вина на вісім країн, однак основним ринком для неї лишається український. І в Beykush сподіваються від споживачів на взаємність: «Найбільша підтримка – це купувати й пити українське вино», – додає Світлана Цибак.