Рудно – одна з громад, яка під час створення постановою Кабміну Львівської МТГ одноголосно на виконкомі проголосувала за об’єднання. А за кілька років до цього письмово задекларувала своє бажання бути у складі Львівської громади.
Продовжуємо розповідати про громади Львівської МТГ: як живуть під час воєнного стану, що із запланованого вдається зробити, а що поставлено на паузу. Минулого разу ми розповідали про те, як живуть Великі Грибовичі. Сьогодні мова піде про Рудно.
Руднівчани давно вважають себе частиною Львова. Майже 60 років Рудно офіційно належало до Залізничного району. Хоча й називалося «селище міського типу». З 2020 року така невизначеність у статусі зникла сама собою. Тепер Рудно – частина великої Львівської громади з великими надіями на кращі зміни. Та великими стратегічними проектами, які, попри воєнний стан, навіть вдається реалізовувати. Про це спілкуємося з керівницею Офісу Львівської громади у Рудно Наталією Устименко.
Як починалося життя громади в новому форматі, коли Рудно увійшло до складу Львівської МТГ?
Коли Рудно стало частиною Львівської МТГ, громада належала до Залізничного району Львова. Тож частково користувалася можливостями такого статусу. Рудненський ліцей та садочок, як і всі львівські школи, мали власну бухгалтерію та фінансування від управління освіти. Місцеві активно подавали проекти на Громадський бюджет Львова та вигравали їх. Так збіглося в часі, що в рік створення Львівської МТГ у Рудно урочисто відкрили новий і дуже довгоочікуваний корпус ліцею, який будували за кошти міста.
Ще до об’єднання в нас вже працював ЦНАП. Зі створенням офісу Львівської громади у Рудно ми перебуваємо зі ЦНАПом в одному приміщенні. Переваги такого сусідства особливо були відчутні на початку повномасштабного вторгнення. Коли ЦНАП тимчасово припинив роботу, всі його функції на себе взяв наш офіс.
Тож для нас створення Львівської МТГ було швидше формальністю. Та надією на те, що у складі великої громади у Рудно зможуть робити і великі проекти.
«Рудно – з питною водою. Для нас це було, без перебільшень, історичне рішення»
Вже півроку, як мешканці Рудна забезпечені централізованою якісною питною водою. Надважливий для громади проект Львівська міська рада реалізувала у перший рік повномасштабного вторгнення. Яка на сьогодні ситуація з водою?
Для нашої громади це стало не просто надважливим, а й без перебільшень історичним рішенням – забезпечити Рудно централізованим водопостачанням. Адже до цього впродовж кількох десятків років мешканці отримували технічну воду, непридатну для споживання.
Її надавало місцеве колективне підприємство «Теребля», яке свого часу і збудувало мережі. З роками це підприємство вичерпало свої можливості – послуги не покращувало, прориви мереж частішали, їхня ліквідація ставала тривалішою. І це пригнічувало найбільше.
Дійшло до того, що існувала цілком реальна загроза, коли вся громада, яку обслуговувала КП «Теребля», могла на місяці, а то й більше залишитися без води.
У «Тереблі» почалися серйозні неприємності через борги. Громада опинилася фактично на крок від колапсу. Саме тоді за сприяння департаменту міської агломерації та департаменту житлового господарства та розвитку інфраструктури «Львівводоканал» пішов на випередження цієї катастрофи. Добудував мережу і з’єднав її з комунікаціями, які вже були. Це зробили, не чекаючи, коли «Теребля» офіційно передасть мережі на баланс Львівської громади.
Мені зараз навіть важко порахувати, скільки разом з департаментом міської агломерації провели зустрічей із директором та засновниками колективного підприємства «Теребля», де розповідали про масштаби проблеми. Частина із засновників про це навіть не знала. На щастя, після тривалих переговорів нам вдалося порозумітися. І дев’ять засновників колективного підприємства погодилися передати мережі «Тереблі» юридично у власність Львівської МТГ, а де-факто – громаді Рудно.
Всю частину Рудно, яку обслуговувала «Теребля», було підключено до централізованого водопостачання «Львівводоканалу». Важливо, що під час цього процесу воду не вимикали.
Звісно, не обійшлося без накладок. Коли більша частина споживачів мала хороший напір води, на кількох вулицях почалися перебої з водопостачанням. Тоді «Львівводоканал» з’ясував: щоби збалансувати тиск на проблемних вулицях, треба реконструювати водопровідну мережу на ділянці вулиць Шевченка-Лісна Нині вже відбувся тендер на реконструкцію цієї водопровідної мережі. Невдовзі мають прокласти частину водопроводу та закільцювати на бічній вулиці Лісної. Кошти на це передбачено.
«Будівництво КНС – ще один важливий стратегічний проект, який реалізовують у нашій громаді»
У Рудно триває будівництво каналізаційно-насосної станції (КНС). Старт є – виконано 30% робіт. Правильно?
Будівництво КНС, яке розпочали 2021 року, є ще одним надважливим для нас проектом. Адже в Рудно досі немає централізованого водовідведення. Натомість працює система вигрібних ям та септиків. Останніми користуються ну дуже свідомі мешканці, тож чимало таких, які забруднюють довкілля. Тому для нас КНС – це водночас і великий стратегічний об’єкт.
Буде КНС – у громаді покращиться екологічна ситуація. Розпочнуть нарешті капітально ремонтувати дороги, які у вкрай поганому стані. Нині це неможливо зробити через відсутність прокладених мереж, тому ремонти переважно ямкові. Наразі мережі повністю є лише на вулиці Шевченка. Частину зробили ще за попередньої селищної ради. Тож коли запрацює насосна станція, мешканці цієї вулиці одразу зможуть користуватися всіма перевагами централізованого водопостачання.
Вже збудовано цокольний поверх майбутньої КНС, підведено самоплинний та напірний трубопровід, збудовано фундамент під дизельний генератор.
Цьогоріч на продовження робіт з бюджету мають виділити понад 8 млн грн. За ці кошти попередньо заплановано зробити цегляну споруду, поставити обладнання, виконати роботи з благоустрою.
Звісно, що зроблено ще дуже й дуже мало. Але і це тішить, бо роботи хоч і повільно, але тривають. Люди це бачать і добре розуміють, що без підтримки Львівської МТГ самі б не потягнули такий проект.
Своєрідною візитівкою Рудна є сосновий ліс, який зустрічає на в’їзді. Що робите, аби захистити такі цінні місця від стихійних забудов?
Лісопарк «Рудно», який має 42 га, і кадастр до нього – це одні із пріоритетних питань нашого Офісу. Наразі тривають роботи, аби вже цього року присвоїти йому кадастровий номер – своєрідний оберіг, який і захистить сосновий ліс від імовірних забудов.
Ще за попередньої селищної ради за участі небайдужих руднівчан цей лісопарк отримав статус заказника місцевого значення. Наприкінці минулого року ЛМР уклала угоду на розробку інвентаризації цього заказника. Для цього було закладено кошти.
Але лісопарк дуже великий – понад 42 га. Тож інвентаризація ще триває. Після її завершення, а це вже має бути найближчим часом, заказнику присвоять кадастровий номер. І вже після цього визначать межі лісопарку та встановлять ознакування.
Заказником вже опікується ЛКП «Зелений Львів», яке розпочало тут санітарну чистку. Місцеві пропонують на місці зрізаного сухостою відразу садити молоді дерева. Нині ми обговорюємо цю пропозицію із управлінням екології та природних ресурсів та ініціюємо спільну нараду.
Торік у нас мали реалізувати проект-переможець Громадського бюджету – прокласти доріжки у ще одному парку, що на вулиці Огієнка. Цим парком ходять діти до школи – і він давно потребує благоустрою. Через війну цей, а також інші проекти-переможці Громадського бюджету відтермінували – їх реалізують після Перемоги.
Я свідомо, розповідаючи про життя Рудна у складі Львівської громади, більше зосередилася на позитивному досвіді. Бо треба вміти не лише критикувати, а й цінувати те, що маємо, частіше помічати зроблене, тим паче, коли це є. Під час повномасштабного вторгнення ми побачили, що направду маємо дуже багато. Тож вчімося це бачити. Це також наближає Перемогу.
Довідково:
Ще однією перемогою місцеві вважають повернення історичної назви своїй громаді. Замість РуднЕ, тепер має бути РуднО. Нині це питання вже на розгляді у Верховній Раді, яка і поставить остаточну крапку у відновленні історичної справедливості.
Назву громади почали змінювати десь у 2008-2009 роках із початком електронного документообігу. Без попереджень та згоди мешканців, спричинивши великі незручності в документообігу. Згодом з‘ясувалося, що й самого рішення як документа не існує.