У ніч з 5 на 6 липня російські окупанти атакували Львів ракетами типу «Калібр». Одна з них влучила у житловий чотириповерховий будинок. Рятувальники дістали з-під руїн десятьох загиблих, ще понад 40 мешканців будинку отримали поранення. Журналістка ZAXID.NET побувала на місці трагедії та розповідає, як жителі будинку оговтуються після жахливої ночі.
***
З вікна гуртожитку, що над вулицею Сахарова, падає шматок скла. Дівчина в рукавицях обережно ламає подібні на леза шматки з дерев'яної віконної рами. Вона лається, бо скло знову падає додолу. Під сусіднім гуртожитком чоловіки складають на купу віконні рами та двері. Перехожі розглядають пошкоджені будинки. Повз швидко крокує дівчина, яка говорить телефоном: «Ма', та просто нема у мене вікон. Ну, нема, але то й по всьому…».
Перпендикулярна до Сахарова вулиця Стрийська перекрита для руху автомобілів та автобусів. На ній лише швидкі, транспорт поліції та рятувальників, сміттєвози, які відвозять руїни.
Перекрита вулиця Стрийська (Фото ZAXID.NET)
На вході до круглого внутрішнього дворика будинку, у який влучила ракета, комунальники просять натовп розступитися, щоб чергова машина змогла вивезти сміття. Частина подвір'я перегороджена стрічками, за якими працюють рятувальники. Вони руками перебирають руїни, скидають з будинку цеглину за цеглиною, меблі та все, під чим все ще перебувають кілька мешканців будинку.
У дворику стоять намети волонтерів, соціальних служб, медиків та представників міськради, навколо яких юрмляться десятки людей. Серед натовпу стоїть Оля і тримає на повідку собаку, який пересувається на інвалідному візку. Дівчина дивиться, як розбирають завали.
«Живемо у цьому дворі, але наша квартира не вся зруйнована. Ми прокинулися від першого вибуху. Після другого у нас обвалилася стіна в коридорі. Почали збирати речі й з'ясовувати, що до чого. Пес лежав і панікував. Раніше він гучних вибухів не боявся. Ми бігали туди-сюди, і він не розумів, що відбувається. Зараз вийшли з ним погуляти й не знаємо, що робити далі», – розповідає Оля.
Разом з цеглою з будинку падає ковдра. Комунальники знову просять людей розступитися – з двору вивозять побитий автомобіль. У подвір'ї підіймається густа хмара пилу. Люди закривають обличчя. До обмежувальної стрічки йде Ірина й дивиться на зруйнований будинок. Вчора дівчина гостювала у подруги, що живе на першому поверсі будинку. Вона розпитує, чи ніхто не бачив дівчину, оскільки через кілька годин після трагедії та була онлайн у месенджері.
Позаду Ірини жінка розмовляє телефоном: «Я звідси не піду, поки її не побачу». Це Ольга, яка також шукає свою подругу та колегу.
«Я живу далі, на Чорновола, але вибухи чула дуже чітко. Тут моя колежанка, співробітниця, яка точно сьогодні ночувала у своїй квартирі. Вона там досі є. Її квартира на першому поверсі. На зв'язок не виходить. Хоча гудки йшли, а зараз ні. Мабуть, розрядився телефон. Вона одинока, у неї немає дітей», – каже Ольга.
Люди у дворі будинку, куди влучила ракета (Фото ZAXID.NET)
Кілька людей сидять на землі. До них підбігає волонтерка й пропонує, їжу, чай та воду. Вони відмовляються. Серед натовпу ходить жінка й запитує про бабцю Світлану, яка жила на четвертому поверсі.
«У цьому знищеному будинку квартира моєї рідної сестри. Вона жива, але побита. У восьмій травматології. Їй буде у серпні 61 рік. Сестра працює медсестрою на Огієнка. Я сама приїхала з Кам'янки-Бузької. Дзвонила до сестри, коли вибило перше вікно, а потім зник зв'язок. Приїхав її син… Квартири вже нема, нічого нема. Сестра жила сама на четвертому поверсі, з якого її й витягли. Її врятувала одна стіна. Спочатку їй вибило вікно, вона одягнула халат і спробувала втекти – підлога обвалилася. Стіна загорілася. У сестри теж обгоріло волосся, обпечене лице, але її Бог врятував. І врятувало те, що десь з труби лилася холодна вода. Годину вона була під завалами, кричала, було важко до неї дістатися. Ми не знаємо, що з її хребтом. Є перелом великої стегнової кістки. Зараз ми шукаємо її сусідку. Бабусю Світлану. Кажуть жінки, що її досі не знайшли», – говорить розгублена жінка.
Підходить чоловік й просить відійти до іншого боку двору – на дереві, під яким ми стояли, все ще є уламки ракети. Вони падають після поривів вітру. Комунальники ставлять драбину й забирають шматки металу з гілля.
До подвір'я їде швидка, але не може припаркуватися біля зруйнованого будинку. Лікарі об'їжджають приміщення зі Стрийської, паркуються на тротуарі навпроти бізнес-центру зі знищеним від ударної хвилі фасадом. За кілька хвилин рятувальники краном передають медикам тіло жінки. За словами сусідок, це та сама бабця Світлана. Жінці був 71 рік.
Рятувальники знайшли тіло жінки (Фото ZAXID.NET)
До фасаду будинку підходять дівчата. Вони показують на одне з вікон третього поверху. Там стоїть полиця з книгами та кімнатними рослинами. Це квартира, яку вони орендували. Одна з дівчат сміється й просить не називати її ім'я. Каже, що не до кінця розуміє, що сталося, і сміх – це істерика або захисна реакція.
«Чекаю, коли впустять у квартиру. Треба забрати речі. Ми тільки днями поставили новий монітор. Є й інша техніка. Воно все стоїть біля стіни, де вікна вибиті. Квартиру орендуємо десь рік, але в нас постійно був страх, що сюди влучить», – каже дівчина.
Людей у подвір'ї меншає. Рятувальники беруть коротку перерву на обід. Вони лежать на траві, витирають з костюмів пил. За всім спостерігають перехожі. Діти катаються на самокатах. Поліцейські перекривають вхід у подвір'я й пропускають лише мешканців. Над будинком гудуть дрони. Автомобілі досі вивозять скло. Комунальники допомагають людям закривати вибиті вікна плівкою і фанерними плитами.
Подвір'я будинку у четвер, 6 липня (Фото ZAXID.NET)
На подвір'ї стоїть керівниця громадської організації «Світова асоціація з питань тварин України» UPAW Оксана Кошак. Вона показує вікна своєї квартири на другому поверсі, де немає скла.
«Мені просто пощастило, що цієї ночі я тут не була. У квартирі була подруга Іра з двома моїми собаками. У цьому будинку дуже багато собачників, тут всі гуляли. Коли перший раз пролунав вибух, то ми були на телефоні. Я запитала, що вона робить. Іра відповіла: "Заглядаю через вікно, бо люди біжать в укриття". Я почала кричати, щоб вона відійшла від вікна й ховалася в нішу. Вона тільки відскочила й сказала, що вже немає будинку. Одна зі стін квартири впала. Я дуже швидко одягнулася, приїхала, ще не було рятувальників, а тут всі машини потрощені, купа скла й уламків. У будинку позаклинювало двері, сусіди не могли вийти. Іра теж не могла. Через хвилин 15 були рятувальники, мусили болгаркою обрізати двері. Нашій сусідці знизу сильно посікло руки склом», – розповідає Оксана.
Вона пригадує, що коли приїхали рятувальники, то мешканців вже не пускали за стрічку. Проте жінка побачила, як ті заходять у зруйнований під'їзд з вівчаркою. Оксана подумала, що це пошуковий пес.
«Але придивилася й бачу, що тварина налякана, в пилюці. Рятувальники сказали, що це чийсь собака, з-під завалів. Я забрала його. Він дуже дружній, чемно їхав у машині. Зараз тварина в ЛКП "Лев". Сусіди кажуть, що це пес дівчинки-переселенки, яка зараз в лікарні поранена. У будинку точно є й інші собаки, коти, шиншила. Ми просили рятувальників: коли вони знайдуть тварин, щоб дали знати», – каже жінка.
Наслідки обстрілу Львова 6 липня (Фото ZAXID.NET)
До Оксани підходить її подруга Ірина, яка й була тієї ночі у квартирі. «Я побачила спалах жовтого світла, почула вибух. Посипалися всі вікна. Я стояла з собаками між стінами, тому й лишилася жива. Якби стояла біля вікна чи стіни, яка впала, то не знаю... Між вибухами я схопила документи, необхідне й вибігла. Взяла собакам жетони. Якщо тривога, то варто йти в укриття. Я намагаюсь зараз все усвідомити, але в мене досі шок», – розповідає Ірина.
Кілька мешканців намагаються потрапити до квартир. Рятувальники просять почекати й не йти самим. Мешканці стають у чергу вздовж будинку. Біля їхніх ніг кілька букетів з чорними стрічками. Люди, які стоять перед зруйнованим будинком з самого ранку, продовжують чекати, коли розберуть всі руїни.