Озеленення міст увійшло у топ найбільш обговорюваних тем планети. І цьому посприяли дві вагомі обставини. По-перше, це найдоступніший спосіб сповільнити наслідки, здавалося б, уже неможливого – глобальної зміни клімату. Нещодавній звіт зі Швейцарії довів, що парниковий ефект на нашій планеті цілком реально зменшити на 75%. Для цього треба лишень засадити новими деревами територію, яка приблизно дорівнює площі США. Мова про не менше як мільярд дерев.
По-друге, в епоху тотальної урбанізації дерева – найбільш реальна можливість зберегти міста комфортними для проживання. За оцінками ООН, в найближчі 10 років в містах ще більше збільшиться кількість населення. А до 2050 року в них мешкатимуть 80% людей на Землі. До порівняння, сьогодні ця цифра – 50%. Такі темпи урбанізації насамперед позначаться на екології. Як наслідок зросте рівень стресу та хвороб мешканців міст. І дерева в цій ситуації – найдоступніший спосіб виправити ситуацію на користь міста, а отже, комфорту людини.
***
ZAXID.NET продовжує серію публікацій, підготовлених у співпраці з Інститутом Просвіти, про важливі для українців проблеми.
Отож, про вуличне озеленення – які дерева українським вулицям і Львову зокрема – говоримо з очільницею управління екології та природних ресурсів Львівської міської ради Олександрою Сладковою.
Олександра Сладкова
«Вуличні дерева – це працівники міста, що творять єдину систему очищення повітря»
Які дерева пасують Львову?
Якщо йдеться про вулиці, то ті, котрі добре витримують вуличне середовище і створюють максимальний позитивний вплив на довкілля. Лише добре адаптовані до міського середовища дерева можуть ефективно виконувати важливі функції – виробляти кисень, затримувати вологу, поглинати надлишкову дощову воду, зменшувати пил, шум і покращувати естетичний вигляд вулиці. Тут дуже важливо розуміти, що наші європейські колеги переважну кількість вуличних зрізають і замінюють новими кожні 50-70 років під час ремонтів чи реконструкцій вулиць, не очікують допоки дерево стане аварійним чи вмре.
Висадка дерев на вул. Руданського (фото ЛМР)
Проте є окремі екземпляри, щодо яких можна стверджувати «Це дерево буде добре функціонувати до наступного капітального ремонту чи реконструкції через 50 років», відтак під час ремонтів його надійно захищають і після відкриття нововідремонтованих вулиць ми переважно бачимо 90% нових молодих дерев та 10% великих зелених красенів.
Київ – це насамперед знамениті каштани, Ужгород – сакури, а Львів?
Гіркокаштани кінські супроводжує міль. Через те, що Київ засадили фактично одними гіркокаштанами, це місто найбільше постраждало від поширення молі, яка свого часу окупувала фактично всю Європу. У Львові ніколи не було якогось одного дерева, з яким би асоціювалося місто, і насправді це дуже добре. Коли заводиться шкідник, то він шкодить лише одному виду дерева та не шкодить іншим, і не може сильно розмножитись через невелику кількість цих конкретних дерев. Тож різноманіття видів – це не лише красиво, а й дуже практично.
І все-таки, які дерева найкраще пасують саме для вулиць. І чому тополі несправедливо дискредитували?
На великих широких вулицях краще садити якомога більші дерева добре пристосовані до умов зміни клімату, наприклад платани. Вздовж колишнього русла Полтви вони ростуть навіть швидше, ніж у розсадниках. Дуже підходять за різними показниками ясени, проте ясени вимагають великих незамощених просторів біля коріння. Для середнього розміру вулиць добрим є польовий клен, гіркокаштан карне (м'ясочервоний). Цей сорт практично не вразливий до каштанової молі, і він добре приживається. Проте як гіркокаштан, так і липа дуже вразливі до піскосуміші, тому їх краще садити якнайдалі від проїзної частини вулиці.
Натомість більш стійка до піскосуміші тополя. Загалом це дерево, як на мене, несправедливо дискредитоване. Для важких умов міст – воно ідеальне допоки молоде: стійке до загазованості, піскосуміші, швидко росте, найкраще очищує повітря і поглинає до 30 м3 води після дощу.
Але як бути із тополиним пухом, від якого так страждають алергіки?
Аби тополя не пушила – треба лишень обрати певний сорт та стать дерева. Наприклад, берлінські тополі не пушать і є дуже популярними в Європі. І хоча це місцевий вид, в Україні не вирощують якісних саджанців тополь, як, до речі, і ясенів.
Переконана, що нам давно треба переглянути своє ставлення до тополь. На більшості давніх забражень Львова ми можемо побачити струнку свічку колоновидної тополі, що височіє над будівлями і гарно доповнює міські вежі.
Тополі стали небажаними деревами у містах через пух, який викликає алергію
Щодо маломасштабних вулиць, то для них найкраще пасують різні види горобини, кулястий клен, груша калері шантеклер, сакури. Також робінія (акація) форми умбракуліфера. Це дуже живуче дерево. Наприклад, біля ринку «Добробут» спочатку висадили сакури, які з різних причин не прижилися. Натомість робінії там прекрасно почуваються. Та попри це, треба визнати, що в українських розсадниках якісного посадкового матеріалу місцевих видів мало. Продають переважно те, на що є попит. Далі у моді хвойні, особливо популярні – туї.
Ви називаєте туї – деревом для лінивих. Невже від них жодної користі?
Повторюся: туя – дерево (кущ) для абсолютно лінивих людей, яке, до того ж, має безліч недоліків. Воно не затінює вулицю, практично не очищає повітря, уразливе до сечі собак, на них не можуть гніздитися птахи. Це суто декорація.
Коли говоримо про вуличні дерева, тут важливо знатися на відстані від будинків і враховувати їхню висотність. Важливо аби дерево в дорослому віці не нависало над дахами, не забивало листям ринви.
Питання відстані дерева від фасаду до вулиці – завжди на часі. То якою ж вона має бути?
Щодо цього в українському законодавстві виписано чіткі норми – межа п’ять метрів для умов нового будівництва. Щоправда, для українського сьогодення це часто нереальна цифра. Ба більше, норма каже, що до проїжджої частини від фасаду має бути чотири метри. Тож для того, щоб посадити на тротуарі дерево, треба фактично дев’ятиметрові тротуари. Де ви такі бачили у Львові? В Європі немає таких жорстких регулювань. Гілки можуть нависати над проїзною частиною, але заввишки від чотирьох метрів, а з боку пішохідної частини мають починатися із двох з половиною метрів. Гілки мають не діставати на 2 метри до фасаду, та й все.
Хто має доглядати за висадженими деревами?
Якщо дерева висадило місто – то місто. Проте наразі забезпечити це не просто. Річ у тім, що в нас заведено купувати саджанці, а не послугу висадки дерева.
Про найбільш болісне. Так звана чистка дерев під стовбур згубила не одну сотню дерев в українських містах. Навіть з’явився активістський рух. За допомогою петицій за збереження дерев у деяких містах запровадили мораторій на вирубку й кронування здорових дерев.
До останнього часу так зване «кронування» було нормою. А «зелені служби» переконували, що вони все правильно роблять. Хоча ампутація всіх гілок з листям є абсолютно шкідливою для дорослого дерева. Від дерева не можна обрізати більше ніж одну третину маси листя. Інакше дерево просто перестане виконувати функції дерева: створювати тінь, очищувати повітря.
Ми вже провели роз’яснювальну роботу щодо цього. Розробляємо нові правила догляду за деревами на основу найкращого світового досвіду. І дуже сподіваюся, що нам таки вдасться припинити цю ганебну практику. Фактично, після грамотного обрізування дерево виглядає краще, ніж до нього. А мешканець взагалі не має помітити будь-яких змін: обрізали дерево чи ні. Грамотне обрізування має бути фактично невидимим для непрофесіонала.
Також дуже важливо зберегти дерева після реконструкцій вулиць, аби не повторити долю, скажімо, вулиці Коперніка, Личаківської, Городоцької, Замарстинівської. Під час реконструкцій деревам підрізають коріння, пошкоджують стовбури та крони, і вони поступово згасають. Знаєте, які вулиці у Львові найзеленіші? Ті, де 50 років не було реконструкцій. Тож маємо це змінити.
Замість кондиціонерів на фасадах – зелені насадження
Чи можуть зелені насадження врятувати від спеки і бути альтернативою кондиціонерам, якими так рясно обліплені наші будинки?
Перебування в літню спеку під сонцем та в тіні дуже відрізняється. Температура поверхонь в тіні дерев і на сонці відрізняється іноді удвічі: лишень вдумайтеся, якщо в тіні асфальт може мати 26 градусів за Цельсієм, то на сонці – 56. А розігрітий вдень асфальт та камінь утримують високу температуру ще довго після заходу сонця. Натомість здоровому і сильному дереву під силу затримувати до 90% сонячного випромінювання.
Наразі українці цю проблему розв’язують лише за допомогою кондиціонерів, рясно обвішуючи ними фасади будинків. Хоча, скажімо, знані роверисти-голландці прикрашають фасади будинків різноманітною зеленню. Дерева, кущі та висока трава в Нідерландах виглядають у прямому значенні слова з будь-якої шпаринки. Це вже як загальнонаціональне хобі. А якщо немає вільного клаптику землі для дерева, то його висаджують у великих горщиках, навіть у старих відрах і причепах. Тож міста там більше нагадують сади.
Окрім того, зелень – це не лише естетичний вигляд, а відтак позитивна психологічна дія. Зелені насадження суттєво здорожують нерухомість та приваблюють покупців, тому в зелених районах краще розвивається торгівля. Люди витрачають на 9-12% більше коштів на покупки, аніж у місцях без озеленення. Такий собі «ефект розкоші», доступний будь-кому. Головне – знаходити годинку, зекономлену, наприклад, на соцмережах, і виростити (а не лише посадити) біля свого помешкання бодай кілька якісних рослин.
* на титульному фото Олександра Сладкова та її друзі після висадки дерев на площі Коліївщини
Розмовляла Вікторія Доскоч