«Ті, хто придумав евакуювати мене дроном, пішли на великий ризик»

Костянтин Власенко, якого першим у світі евакуювали з фронту важким дроном, опановує протези

21:24, 18 листопада 2026

49-річний український військовослужбовець 30-ї окремої механізованої бригади Костянтин Власенко, який став першим у світі воїном, евакуйованим із лінії фронту за допомогою важкого повітряного дрона, вже опановує протези. Захисник проходить реабілітацію у Superhumans у Центрі воєнної травми. Костянтина привезли туди в ніч із 29 на 30 жовтня. Вперше стати на протези він зміг 13 листопада. До цього військовий 491 добу виконував завдання на позиції. 232 з них – сам, із важкими пораненнями та постійно переховуючись від російських військових.

«Я думав, що вдягну протези – і все, я пішов»

Зараз Костянтин поступово вчиться ходити на протезах. Зізнається, спочатку розраховував, що зможе швидко їх опанувати й одразу повернутися до звичного життя. Однак фахівці пояснили, що поспішати не можна.

«Я думав, що вдягну їх і все, я пішов. Але не можна цього робити, тут є професіонали, які знають, як правильно поставити на ноги. Є такі хлопці, які поспішають, а потім повертаються сюди знову на кріслі колісному», – розповідає військовий.

Поки що навіть короткі тренування даються Костянтину непросто. Після 15 хвилин ходьби на протезах з’являються почервоніння та рани. Тож він не намагається прискорити процес і дослухається до рекомендацій лікарів та фізичних терапевтів.

Не пропустіть найважливіше Додайте ZAXID.NET у вибрані в Google Додати

«Спішити не треба. Тут лікарі добрі, вони знають, що робити, не одного поставили на ноги», – каже захисник.

Зараз Костянтин поступово вчиться ходити на протезах (Усі фото ZAXID.NET)

Понад сім місяців із важкими пораненнями на позиції

Перебуваючи на позиції, Костянтин Власенко зазнав важких вогнепальних поранень обох ніг.

«У квітні перша нога відгнила, бо було поранення, я її не врятував. А права була поломана і обморозилася. Вона почала мені заважати, бо кістка вилазила все далі і далі. Було прийняте рішення її ампутувати, сталося це в травні», – пригадує Костянтин.

До жовтня військовий залишався в бойових умовах із важкими пораненнями. Самостійно доглядав за ранами, регулярно змінював пов’язки та стежив за їхнім станом. Йому постійно доставляли ліки, бинти та вату.

«Ліки врятували. Мені скидали протизапальні, бетадин, знеболювальні таблетки. Мені здається, бетадін більше виручив. У мене була пляшечка від засобу проти комарів, я туди перелив бетадин, щоб було економніше. Треба вранці і ввечері робити перев’язку, але я робив лише раз на день. Я знав, що треба тільки одне – перемога, тоді я залишуся живим», – розповідає Костянтин.

Він пояснює, що раніше не мав глибоких медичних знань. Усе, що стосується турнікетів, бандажів і тампонування ран, вивчав для військової служби. Найбільше боявся, щоб поранення не було в живіт, адже з такою травмою самостійно впоратися було б значно складніше.

Попри тривале перебування в бойових умовах і складні поранення, Костянтину вдалося уникнути гангрени. За його словами, у лікарнях медики дивувалися, як за такий час не виникло важких ускладнень.

Після евакуації військовому провели одну операцію. Після цього він певний час перебував під наглядом у шпиталі, а згодом його перевели до лікарні в Харкові. Там медики стежили за загоєнням ран і поступово знімали шви. У лікарні він провів близько двох тижнів, після чого його перевезли до Superhumans.

На позиції Костянтин намагався триматися за думку про майбутнє – про те, чого ще не встиг зробити для доньки, мами та дружини. А ще – вивчив напм’ять етикетки на банках із тушонкою та кашами. Також дружина передала йому в посилках книжку Стівена Кінга – улюбленого письменника.

Він пояснює, що продовжував виконувати завдання, бо вважав це своїм обов’язком перед країною та людьми.

«Якщо я дав присягу, тому маю все виконувати. Це моя держава, мої люди», – говорить захисник.

«Це фантастична ідея»

Костянтин не очікував, що його евакуюватимуть саме повітрям. Каже, думав, що за ним приїде квадроцикл або багі. Натомість для порятунку військового організували операцію з використанням важкого дрона – вперше у світі.

«Це фантастична ідея. Ті люди, які її придумали, пішли на великий ризик, могли й кар'єру свою втратити. Якби зі мною щось трапилося, комусь довелося б брати це на себе. Але їх не налякав цей ризик», – розповідає захисник.

За словами Костянтина, до операції були залучені військові кількох підрозділів – 92-ї, 114-ї та 30-ї бригад. Евакуацію координував начальник розвідки з позивним «Алекс». Костянтин окремо дякує йому за те, що зміг об’єднати всіх учасників і підготувати операцію.

Перед евакуацією Костянтину надіслали відео з інструкцією, як закріпитися на спеціальному сидінні дрона. Інструкція була і на самому кріслі. Військовий підготувався ще ввечері.

«Мені сказали, щоб уранці я був готовий. Я це зробив увечері. Я вже лежав і чекав», – пригадує він.

Дрон переніс Костянтина на відстань близько 16 кілометрів. За його оцінкою, висота польоту сягала приблизно ста метрів, але змінювалася залежно від умов і того, як пілоти керували апаратом.

Під час евакуації важкий дрон супроводжували ще три безпілотники. Один із них, великий дрон Vampire, знищив ворог. За словами військового, супровідні апарати виконували відволікальні маневри, щоб захистити основний дрон із пораненим.

«Вони так гуділи, двигуни, що я не чув, що ще три “птахи” супроводу були. Я всім хлопцям, які причетні до цього, дуже вдячний», – наголошує Костянтин.

Захисник сподівається, що цей досвід допоможе рятувати інших поранених військових.

«Дуже хочеться потрапити додому»

Після реабілітації Костянтин найбільше хоче повернутися додому та побачити маму й дружину. Рідні поки не приїжджали до нього. Військовий заборонив їм це робити.

«Дуже хочеться потрапити додому, прийти туди на своїх ногах. Побачити маму, побачити дружину. Це моя мрія. Думаю, вона здійсниться», – говорить захисник.

23-річна донька Костянтина живе в Канаді, у місті Вінніпег. Вона дізналася про його історію з телебачення. Коли спілкувалися відеозв’язком, донька плакала й казала, що тата показують у США та Канаді.

«Вона дзвонить і плаче. Вона не знала про небезпеку. Їй ніхто не казав. Казали, що я на війні. Ну, війна – то війна, всі ж там. А потім вона побачила мене по телевізору», – пригадує військовий.

Донька хоче приїхати до України, щоб побачитися з батьком наживо. Планує зробити це наступного року, орієнтовно в березні. Костянтин дуже чекає на цю зустріч.

Після повернення додому Костянтин не планує залишатися осторонь допомоги військовим. Попри те, що до бойових завдань він не повернеться, хоче підтримувати свій підрозділ і побратимів. Адже військовим постійно потрібні транспорт, дрони, зарядні станції, запчастини та навіть найменші комплектуючі.

«Всі в мене хлопці в роті бойові. Хочеться їм допомагати», – наголошує Костянтин.

Також він мріє створити фонд, який допомагатиме дітям з інвалідністю, зокрема тим, хто постраждав від війни.

Попри пережиті випробування, Костянтин не втратив бажання жити, силу духу та віру в майбутнє. Його історія – нагадування про те, скільки мужності й незламності може бути в одній людині.