35-річний Маркіян Мальський став наймолодшим в історії керівником Львівщини. Його призначення стало несподіваним для політичних еліт області, які вже пильно приглядаються до перших кроків нового голови Львівської ОДА. Сьогодні Маркіян Мальський вперше став гостем студії ZAXID.NET LIVE.
Доброго вечора, Маркіяне.
Доброго вечора.
Я правильно до вас звертаюся – Маркіяне? Ви на своїй першій нараді з підлеглими сказали: «Тільки Маркіян, а не Маркіян Маркіянович».
Я вважаю, це правильно. Знаєте, дуже мало де у світі є, по-перше, по батькові як таке, а по-друге, ще й таке формальне звернення. Напевно, корінь цього ще криється в тому, що в школі, в якій я навчався, викладачів теж було прийнято називати просто на ім’я: пані Ірина, пан Іван і так далі. Я не бачу потреби в «Іван Іванович», «Петро Васильович». Навіщо людям це запам’ятовувати?
Так само я не бачу потреби, наприклад, у заявах зазначати «Мальському Маркіяну Маркіяновичу». Навіщо людині знати, хто є керівником, якщо можна просто написати «голові Львівської обласної державної адміністрації», хто б це не був? Ми звертаємося до інституції чи до певного посадовця, а не до людини – я не бачу навіть потреби це зазначати.
У вашому випадку – можливо, щоби не плутати вас з вашим батьком, так само Маркіяном Мальським?
Більше скажу: в мене син старший – Маркіян теж.
Це взагалі – три покоління Маркіянів Мальських… Плутають?
Звичайно, буває часто, так. Я пам’ятаю, коли батька призначили послом України в Польщі, частина мого резюме попала в опис його життєпису. Відповідно, ця проблема – вона виникає, але ми вже якось звиклися з цим.
І після цього ви назвали свого сина теж Маркіяном...
Так, у нас навіть був такий жарт вдома, що якщо мама кличе: «Маркіяне, йди поможи», – то не прийде ні один, а якщо каже: «Маркіяне, йди їсти», – то прийдуть обоє. Тому такий жарт був. Це теж є в багатьох українських сім’ях, традиція… Так якось склалось.
Але як ви розрізняєте? В американців є junior – молодший. Вас називати junior? А сина вашого – junior-junior?
Ні, просто Маркіян. Звичайно, що сина ми кличемо зараз Марчик, Маркусик. Я – Маркіян, а батька, як правило, мама кличе Марек. І це вже є, певно, якась така відмінність.
Зрозуміло. Повертаючись до вашого призначення на голову ЛОДА – такі призначення ніколи не бувають випадковими. Ви можете пояснити відверто, чому вибір нового президента впав саме на вас?
Дивіться, президент – я думаю, один із небагатьох, хто вперше вирішив порадитися з народом певного регіону. Він розуміє, що це – єдина область, де він не переміг. І він таким чином, мені здається, дозволив мешканцям Львівщини якимось чином повпливати на його вибір.
Ви маєте на увазі його допис у Facebook, так?
Звичайно, так. Розумієте, президент Володимир Зеленський є інноватор. Він готовий ламати ті старі стереотипи, які існували, він креативний, він дивиться на якісь нові механізми. І це був такий достатньо пілотний проект. Наскільки мені відомо, зараз теж з одного з призначень голів адміністрацій такий самий експеримент буде знову втілено. Тому що це є щось нове – і воно має своє підґрунтя.
Але про ваше (імовірне ще тоді) призначення стало відомо з ваших же слів ще задовго до цього посту Зеленського у Facebook. Тоді ж ви і відмовилися – ви сказали журналістам, що відмовилися.
Насправді недовгий період часу був між відмовою і постом президента. Я думаю, що це було декілька днів. Я вже розповідав, що відмовився тому, що якось не було першого бажання цим зайнятися, тому що в мене був гарний бізнес, спокійне життя – і я, в принципі, з іншої сфери. Я десь для себе завжди розглядав варіант якоїсь державної служби, але думав, що це відбудеться десь пізніше.
І хто ж вас переконав? Дзвонив президент, казав «ні»? І як він пояснював свій вибір – чому саме ви?
Одна з осіб офісу президента телефонувала, і загалом пропонувала те, що каже: «Дивіться, ми не змусимо вас працювати силою, але подумайте над цим, чому не хочете цього здійснити. Ви можете розпочати таким чином якусь іншу кар’єру. Чи вам не набридло ще просто бути в бізнесі?» І такими словами насправді почалися такі певні сумніви зароджуватися.
Це вже після його посту?
Це ще до посту. А вже тоді, коли з’явився пост…
Тоді виходить, що пост – це була така імітація насправді демократії? Вже переможець визначений, але от президент пропонує – от, розгляньте три кандидатури.
Ні, ну чому. Президент для себе мав декілька кандидатур. Він теж не знав, як на ту чи іншу кандидатуру зреагує громадськість, зреагують люди. Тому він для себе, умовно, визначив трьох переможців. Це були три фіналісти, яких він публічно виставив для того, щоб люди обговорювали їх кандидатури.
Ну так, більшість якраз схвально відгукнулися – принаймні з того, що я бачив у Facebook – про вас. А ви готові? Бо як посада президента, так і посада голови ЛОДА – це такий своєрідний електричний стілець. Насправді цих людей мало хто любить в період їхньої діяльності. Ви готові до того, що вас не будуть любити?
Я готовий. Ну, знаєте, не стоїть ціль, щоб мене всі любили. Стоїть ціль, щоби з певним періодом часу було виконано, наприклад, якихось 10 ключових завдань, які я перед собою ставив. І щоб я з чистою совістю міг сказати, що я задекларував, що я хочу виконати це, це, це і це – і зробив це.
А коли ви задекларуєте ці 10 пунктів?
В мене є різні блоки, чим я зараз займаюся. Є проблеми нагальні – це проблеми, в першу чергу, шахтарів. Це зараз проблема №1 для регіону. Є ситуація з цинковим заводом, є ситуація з недостачею по зарплатах лікарів. Відповідно, це є цей блок, який потребує негайного реагування. Відповідно, якщо тільки щось стосується цих тем – я займаюся пріоритетно ними.
Цей блок у вас щодня буде наповнюватись.
Ну, я намагаюся все ж таки визначити, які теми є найбільш проблемними. Це так само і ТЕЦ Новий Розділ, Яворів. Тому що ми розуміємо, що якщо там знову повториться ситуація, яка була, – можуть зазнати збитків і неприємностей близько 100 тис. людей. Тому зрозуміло, що ці речі для мене набагато важливіші, ніж якісь інші.
Але ж є цілі департаменти, які працюють – і, звичайно, вони виконують свої функції. Є департаменти, які добре працюють, є ті, які потрібно ще перекомплектувати, доукомплектувати чи просто надати поради, яким чином їм функціонувати.
Я думаю, що близько місяця мені потрібно для того, щоби налагодити роботу, запустити всі процеси, які я хочу, – в тому числі аналіз діяльності кожного департаменту, кожного управління, кадрові питання вирішити. І тоді вже можна буде в більш вільному режимі працювати над більшою кількістю завдань. Зараз є дуже багато адміністративної роботи, в тому числі відвідання преси, яка дуже багато хоче почути, як же я буду працювати.
Ну звичайно, ви тепер нова зірка. Ну і, плюс, це справді цікавить людей. Ви ніколи не працювали на державній службі, а зараз кажете, як будете давати поради департаментам, як їм працювати. От ви відчуваєте себе на силі? Бо для того, щоби зрозуміти, як працює державна машина, насправді це треба бути всередині. Ви щойно зараз – і на такій посаді відразу опинилися. Там – старий апарат. Звідки ви знаєте – ефективно вони працюють чи ні?
Я не один. І я сподіваюся на підтримку багатьох експертів. Так сталося, що я завжди, все своє життя був громадсько активним, я керував багатьма різними громадськими організаціями. Є велика кількість людей, які є спеціалістами в тій чи іншій сфері. Я ж не кажу, що кожному департаменту можу розказати, як йому працювати краще. Навпаки – я зможу долучити експертні середовища, які цим департаментам дадуть корисні поради спільно з громадською радою, яка теж має біля кожного департаменту свій кадровий ресурс, який допомагає. І, таким чином, я би хотів по кожному департаменту, по кожному управлінню мати список, наприклад, з 10 завдань – і з періодом певного часу проконтролювати.
Ви часом не про існуючу громадську раду говорите?
Так.
Це ж не секрет, що існуюча громадська рада при голові ЛОДА, як правило, вирішувала власні питання, а не так аж контролювала. І, зрештою, що таке громадська рада? Це такий дорадчий орган без будь-яких функцій, без нічого.
Ну, в першу чергу, це люди, які присвячують свій час функціонуванню обласної державної адміністрації. І давайте згадаємо, як вони народилися, ці громадські ради. В основному вони всі з’явилися після Революції гідності, коли люди розуміли, що потрібний не тільки громадський контроль (він безумовно потрібний в наших сьогоднішніх реаліях), але і якась громадська допомога.
Тому я дивлюся – я багатьох з цих людей знаю ще з 2014 року як з часів Майдану, так і з часів конкурсу на державну фіскальну службу. Я дивлюся, що ці люди вже чотири, п’ять років віддано працюють – абсолютно безкоштовно – на благо тієї чи іншої інституції. Я думаю, що це просто феномен, до великої міри, державотворення. Тому що якби цих людей не було, ми би, напевно, жили в набагато гіршій країні. Тому я би не сказав, що це люди, які вирішують свої власні питання.
Просто це люди, які професійно займаються громадською діяльністю і більше ніде не працюють. То це тільки очевидний висновок, що громадська діяльність їх годує.
Ну, не тільки... Зрозуміло, що ми, на жаль, зайшли в ту епоху, де є вже професійні громадські діячі, які справді виконують ті чи інші завдання. Це проблема, з якою теж якимось чином треба рахуватися. Але, в першу чергу, теж багато хто знає, що цей громадський діяч був там, там, там, там. Чи можна їм насправді довіряти, чи ні – вже є питання.
Якщо все-таки повернутися до експертів… Ви будете якось на штатній основі їх залучати чи це будуть поради стороннього?
Це будуть поради стороннього. Ви знаєте, ви почали своє питання з того, що я не мав досвіду в державній службі. І я думаю, що досвід у державній службі – це, звичайно, добре, але досвід у бізнесі нічим не гірший. І навіть зараз, коли я дивлюся на функціонування апарату як, у першу чергу, менеджер – я дивлюся, що багато процесів треба змінити. Є люди, які приходять на наради, які їх зовсім не стосуються. Є питання, що наради готуються, щоби була нарада, так.
Зате це виглядає гарно для телебачення.
Я, звичайно, з поваги до преси перший тиждень максимально зустрічаюся з пресою – а далі мене цікавить робити роботу, а не розказувати, як її робити. Тому я є управлінець, мені найбільше хочеться показати чіткий дієвий результат, а не говорити про якісь абстрактні речі. Тому всі мої дії – вони націлені на максималізацію результату, на зменшення витрат часу (свого і колег, яких я дуже поважаю), на те, щоби всі процеси максимально синхронно і злагоджено працювали. І тоді я вірю, що тільки в системі ефективного апарату можуть народжуватися правильні процеси, правильні вчинки, правильні рішення.
Поясніть ще свою мотивацію. От ви – юрист, дуже високооплачуваний юрист. Наскільки я знаю, ви за годину заробляли від 350 до 500 євро. За годину. Тепер ця сума – це ваша місячна зарплата. Бізнесом (роботою юриста) ви не маєте права займатися. Яка мотивація йти на таку зарплату?
Мотивація дуже проста.
Тільки не «рятувати Україну»…
Добре, що ви вже не сприймаєте людей, які йдуть рятувати країну. Бо мені здається, що багато громадян, дивлячись на те, як всі прикладають руку до серця на американський манер і глибоко кланяються землі, насправді її розкрадають і нічого іншого не мають на меті. Моя ціль зовсім інакша. Я хочу запам’ятатися в регіоні тим, що, наприклад, «це розпочав Маркіян», «це зробив Маркіян». Це було би на переліку моїх життєвих досягнень.
Я з іншого покоління. Я, знаєте, вже досягнув того, що грошей вже досить, статків вже досить. Можу собі дозволити – якийсь період часу абсолютно, знаєте, міг би й безкоштовно попрацювати на державу.
А чому? Тому що я завдячую цій державі тим, ким я став. Вона мені дала шанс. Хоча багато процесів, звичайно, доводилося вигризати зубами. Ви розумієте, що таке є національні суди, ви розумієте, наскільки буває складна робота адвоката, часто ми працюємо по 12–14 годин на добу – що мені, до речі, допомагає в цій роботі, це сформувало мене і загартувало, я є напрочуд стресостійкий. Є такий гарний жарт, що «спокій юриста може довести до істерики будь-кого» – і, напевно, це десь теж допомагає.
Це означає, що ви хочете бути політиком, так?
Я думаю, ні.
«Це зробив Маркіян», «це зробив Маркіян» – ну, очевидно, це можна якимось чином конвертувати в політичний капітал. Я поясню своє питання: в нас голова ЛОДА (принаймні ваш попередник) дуже акцентував на цьому, що він – господарник. Він справді господарник, не заперечиш. Але все одно це все закінчується політикою – тепер він балотується до Верховної Ради. У вас той самий шлях – чи ви після звільнення повернетеся в юридичний свій бізнес?
Станом на сьогодні я би хотів повернутися в юридичний бізнес. Я – в першу чергу фаховий юрист. Я не отримую задоволення від того, що я тисячам людей буду розповідати про яскраве майбутнє України. Бачу перед собою чітко поставлені цілі. Я планував завжди як елемент вдячності до держави України попрацювати на її благо – але ж, кажу, я планував це дещо пізніше.
Нагода випала раніше, і я подумав, що справді – це, напевно, вже та позиція, на якій я готовий попрацювати. Якщо позиція керівника ДФС Львівської області мені не імпонувала в системі парадигм, яка на той час існувала… І коли прийшов Роман Насіров, я зрозумів, що це зовсім…
В якому, в 2015 році відмовилися?
Так, так. Пройшовши 13-ть громадських обговорень, конкурси і багато інших речей.
До вас вже шукають якось підходи? Я в підводці говорив – політичні еліти приглядаються, всі мають знайомитися. Може, якісь прохання? Вже є неформальні контакти, неформальні прохання?
Ви розумієте, що, по-перше, Львів є мале місто, і це правда, що всі всіх знають. Я вам скажу, що якісь повідомлення, причому загальні повідомлення, були найбільшою перешкодою на нормальному врегулюванні роботи. Тому що тільки ти відмовився – ти отримуєш 500 повідомлень, чому ти відмовився. Тільки ти погодився – отримуєш 500 повідомлень, який молодець, що ти погодився. Тільки ти виграв конкурс – вже пишуть 1000 повідомлень, тебе вітають. Тільки перший день ти став головою – 1000 повідомлень тебе вітають.
Я люблю, щоби в мене на телефоні було все прочитано. Банально це все постирати, почистити… Розумієте, це є важко. Звичайно, це приємно – але абсолютно непотрібно насправді.
Якісь приватні повідомлення почали приходити з перших днів. В основному вони стосувалися працевлаштування – багато людей скидали і далі надсилають свої резюме, багато людей допомагають якимись ідеями. Це те, що мені насправді дуже імпонує, я в цьому процесі знайшов багато друзів, які сказали: «Ти знаєш, я посидів, подумав – і хотів би тобі сказати, що ці три речі є ключовими і важливими». І це мені дуже сподобалося.
Небагато часу маємо, але мушу запитати. Судячи з вашої декларації, у вас є шість квартир у Львові, у вашої дружини – ще одна квартира у Львові. Нащо вам стільки квартир?
Ну, дивіться, це не зовсім так. На жаль, декларація виглядає достатньо сухо, коли її переглядає сторонній користувач. Три квартири за мною рахуються – це просто була комунальна квартира, де ми з батьками мешкали фактично від мого народження.
Тепер це об’єднана квартира?
Вона не об’єднана – вона залишилася як три об’єкти нерухомості. По факту вона є разом, але там колись мешкало п’ять сімей, в тій комунальній квартирі. Відповідно, зараз це рахується як три квартири.
О’кей, не сім – п’ять.
Так. Дві ми здаємо в оренду з дружиною – це ті, які я вже придбав власне з зароблених коштів. Це пасивний дохід, який теж буде дозволяти себе відчувати достатньо спокійно.
Тобто ви такий обережний інвестор, так?
Обережний, так. Я колись, в 2005–2006 роках, заінвестував якусь невелику суму в акції – втратив більше, ніж заінвестував, тому після того я зрозумів… Ви знаєте, юрист – він 99% свого часу витрачає на роботу і не має часу займатися чимось іншим. Тому тільки обережні інвестиції для мене і були можливими.
На тій же першій нараді зі своїми підлеглими ви їх закликали припинити працювати на вибори. Ви вважаєте, що досі вони працювали на вибори?
Є не один факт, що це так. І президент Зеленський чітко дав зрозуміти, що це є минуле. Я навіть підозрюю, що результати є такими, як вони є, через те, що колись використовувався адміністративний ресурс. Я не вірю в факт того… Знаєте, коли вам дзвонять як власнику підприємства, де працюють люди, кажуть: «Завтра збери 200 людей біля пам’ятника». От ці 200 людей, які прийдуть до пам’ятника, – вони будуть голосувати справді за цього кандидата?
Не будуть. Але якщо вам дзвонять з Адміністрації президента, у вас немає вибору.
А якщо не дзвонять?
Дай боже. Ваш попередник так само казав, що йому ніхто не дзвонив, але...
Ви знаєте, є такий анекдот: «І ви кажіть». Тому…
Так що «і ви кажіть». Очевидно, ви як львів’янин знаєте про протистояння останніх кількох років між обласною адміністрацією і міською адміністрацією, доходило до смішного. Важливе питання – ділянка під новий сміттєвий полігон. Без сприяння обласної адміністрації це ніяк не вирішиться. Ви готові до цього?
Я готовий. Я хочу вірити в те, що з моїм приходом, як мінімум, цей конфлікт вичерпаний. Не маю якихось політичних амбіцій блокувати речі, які потрібні для суспільства. Я, в першу чергу, львів’янин. Пам’ятаю добре ситуацію зі сміттям – і вона для мене є абсурдною. Це просто ситуація, де мешканці Львова спалили сотні мільйонів гривень на те, щоби наше сміття роз’їжджалося по всій Україні. Я не міг собі уявити, що в здоровому суспільстві може бути аналогічна ситуація.
Яким чином плануєте переконати громади? Десь в області ділянка, бо в місті це просто заборонено законом – десь треба буде в області знайти. Але місцеві громади якимось чином треба буде переконати, бо в нас, як правило, зразу активісти і зразу протести.
Насправді проблема є дуже серйозна. Чому? Тому що вона набула вже дуже політичного забарвлення, весь час політикум спекулює навколо сміття. І завжди знайдеться активіст, який прийде і скаже, що він проти сміттєсортувального чи проти полігону.
Дивіться, демократія – це система, де більшість керує. В тому числі – в інтересах меншості. Але все ж таки якщо є державна інституція, яка каже, що тут буде сміттєсортувальний чи сміттєпереробний – ми маємо притримуватися цієї позиції.
Зрозуміло, дякую. На жаль, наш час вичерпався, навіть трошки забагато. Нагадаю, що сьогодні в студії ZAXID.NET LIVE був новий голова Львівської обласної державної адміністрації Маркіян Мальський. Мене звати Олег Онисько. Дякую вам.
Дякую.