Посли Ізраїлю і Польщі висловилися проти відзначення пам‘яті Бандери, Мельника , Івана та Юрія Лип у Києві та Львові. Як нам ставитися до таких заяв? Спокійно. І вивчати історію. Які етнічні чистки міг пропагувати, наприклад міністр уряду УНР Іван Лип , який народився в Керчі, а помер у 1923 році у Винниках під Львовом? Нічого подібного не було. Та й позиції Бандери і Мельника були протилежними.
Якщо вже хтось і розпалює антисемітизм і міжнаціональну ворожнечу, то це Володимир Путін, який от щойно звинуватив в антисемітизмі увесь польський народ. І ми тут маємо солідаризуватися з заявами польських урядовців про засудження таких наклепницьких російських оцінок. І маємо пам‘ятати, що у період міжвоєнний і другої світової війни поневолені народи часто помилково і трагічно для себе бачили у німцях порятунок від сталінізму, або й британського колоніалізму. Що казати, коли навіть в українських містечках тисячі євреїв виходили наївно зустрічати нацистів хлібом і сіллю, пам‘ятаючи про європейські традиції Німеччини. Більшість з них стали жертвами Голокосту.
Національні рухи поневолених народів нагадували один одного навіть у деталях. Створена у 1940 році ізраїльська організація «Лехі» була відома тим, що у 1944 році вчинила вбивство британського міністра Уолтера Гіннесса, а у 1948-му – посередника ООН графа Фольке Бернадота. Їх звинувачували у «різні в Дейр-Ясині», де загинули сотні мирних людей. Авраам Штерн, лідер «Лехі» прямо закликав до домовленості з Гітлером проти британських колонізаторів. Відомий «лист з Анкари», у якому прямо пропонувалося співробітництво «Лехі» з Рейхом і який знайшли у МЗС нацистської Німеччини. ЦРУ стверджувало , що «Лехі» отримувала фінансову підтримку від Радянського Союзу. Це не завадило наступному після Штерна керівнику «Лехі» Іцхаку Шамиру стати прем‘єр-міністром Ізраїля.
Бен Гуріон, який свого часу боровся з радикалами з «Лехі» згодом написав про Штерна: «Немає у мене жодних сумнівів, що він був однією з найвидатніших особистостей, які заявили про себе під час Британського мандату і я від усього серця складаю шану і повагу до його творчості, потужності його сильної душі, самовідданій вірності свободі Ізраїлю, не зважаючи на те, що відкидаю без жодного компромісу його політичний шлях».
Це і є підхід українців. Ми по різному ставимося до різних дій українських історичних постатей, але завжди шануватимемо борців за волю України.
Члени «Лехі» відзначаються державою Ізраїль як борці за створення держави, іменем Штерна назване місто, вулиця у Тель-Авіві та інших містах Ізраїлю. Бо їм є різниця.
Поляки на державному рівні шанують «проклятих солдатів», польських підпільників часів після другої світової. Навіть Польський інститут національної пам‘яті відзначає антисемітизм серед «проклятих солдатів». Дослідники звинувачують їх у багатьох вбивствах євреїв, а також білорусів і українців. Понад 600 мирних українців у селі Сагринь на Холмщині загинуло від рук солдат Армії Крайової і батальйонів хлопських у березні 1944 року. На державному рівні Польща почала віддавати честь Бригаді Свєнтокшистській НСЗ, яка відкрито колаборувала з гітлервцями наприкінці Другої світової. Звичайно, нічого подібного в Україні немає. Наша політика привела до того, що рівень антисемітизму в Україні значно нижчий, ніж у тій же Польщі, а поляків українці вважають найбільшими приятелями з усіх народів.
Але на жаль світова політика, Росія часто впливають на дії наших партнерів. Маємо пам‘ятати це, не давати себе спровокувати, мати мудрість і терпіння. Ми маємо пам‘ятати, що антисемітизм – зло, що звинувачувати поляків у створені таборів смерті неприпустимо, що і українці , і поляки і євреї – жертви Сталіна і Гітлера у Другій світовій. Ми разом маємо не сперечатися, а спільно протистояти їхнім нащадкам.