Як росіяни знищують Херсонес Таврійський

Доля пам’яток історії та культури, які постраждали та страждають унаслідок російської окупації Криму в 2014 р., військової агресії в Донецькій та Луганській областях та повномаштабного вторгнення в 2022 р. склалася по-різному, але завжди – негативно. Сотні пам’яток археології зазнали фізичного пошкодження чи повного знищення; пограбовані музеї на окупованих територіях… Пошкоджень унаслідок російських обстрілів зазнала і така всесвітньо відома пам’ятка археології, як Ольвія.

На цьому фоні, здається, доля Херсонесу Таврійського, розташованого в межах сучасного м. Севастополь, мала б скластися набагато краще. Адже військових дій з моменту окупації в 2014 р. на території заповідника не велося, музей та штат співробітників колишнього національного заповідника всі ці роки працює. Більше того, всі ворожі агітаційні джерела – від найдрібніших і аж до «президента» «росії» в один голос роками нуділи про значення Херсонесу для історії росії, про «сакральне місце» для всього православного християнства, про візантійську культурну спадщину, нащадками якої вони ніби то є (бо ж «третій Рим»).

Трошки передісторії.

Херсонес Таврійський було засновано грецькими колоністами – вихідцями з Гераклеї Понтійської – міста-полісу на південному узбережжі Чорного моря не пізніше 5 ст. до н.е. Місто проіснувало близько 2 тис. років – до часу його руйнування еміром Едигеєм в 1399 р.

Дослідження стародавнього міста розпочато близько 200 років тому – в 1827 р. В 1892 р. було відкрито перший музей. За доби незалежності України Херсонеський історико-археологічний музей-заповідник набуває статусу національного і отримує назву «Національний заповідник "Херсонес Таврійський"».

Херсонес Таврійський з висоти пташиного польоту. На дальньому плані - портовий район, де зараз змонтовано конструкції фестивалю опери і балету. Фото Кріса Вільямса, 2001 рік

У 2000 рр. колективом національного заповідника, українськими вченими-археологами Інституту археології НАН України, низкою зарубіжних дослідників та інституцій, насамперед, Інститутом класичної археології Техаського університету провадилася активна підготовка до подання городища і хори Херсонесу в список світової спадщини ЮНЕСКО.

Цієї мети вдалося досягнути в 2013 році, коли на 37-й сесії Комітету світової спадщини ЮНЕСКО, Херсонес Таврійський було включено до списку Світової спадщини.

Що це означає? До списку Світової спадщини на сьогодні занесено 1157 об’єктів: 900 культурних, 218 природних та 39 змішаних, розташованих в 167 країнах світу. В Україні розміщується всього 8 таких об’єктів.

Що дає статус об’єкту Світової спадщини? Стаття 4: «Кожна держава – сторона цієї Конвенції визнає, що зобов'язання забезпечувати виявлення, охорону, збереження, популяризацію й передачу майбутнім поколінням культурної і природної спадщини, що зазначена у статтях 1 і 2, яка перебуває на її території, покладається насамперед на неї»(Джерело: сайт Верховної Ради України, Конвенція 1972 р.). Високий статус об’єкту Світової спадщини надає певні додаткові гарантії збереження і цілісності об’єкту; підвищує міжнародний престиж самої пам’ятки та держави. Також цей статус допомагає отримання міжнародної допомоги для охорони, збереження та популяризації памятки; залучення експертів з різних аспектів збереження; отримання спеціального обладнання, відсутнього в державі; підготовку спеціалістів; сприяння популяризації пам’ятки в світі.

Отримання цього статусу Херсонесом Таврійським з хорою – це чи не найкраще, що може статися з пам’яткою історії, культури та археології, якщо ми бажаємо зберегти її для прийдешніх поколінь. Отже, перспективи і динаміка розвитку для Херсонесу на 2013 р. були вцілому позитивними.

У 2014 році російська федерація окупувала Крим і, разом з ним – всі пам’ятки та музейні установи півострова. В цьому випадку відповідальність за збереження та охорону об’єктів історії та культури цілком і повністю переходить на окупанта. Ну і крім того російська федерація є учасником Конвенції 1972 року; в ній розташовано 30 об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО. Тим більше, у випадку з Херсонесом Таврійським – «сакральним» для «всіх росіян» за тим же російським законодавством все мало би скластися більш-менш стабільно.

Проте виявилось, що слово «сакральний» в російській інтерпритації вочевидь має не загальнолюдське значення. Якщо в звичному розумінні це слово походить від латинського «sacrum» у значенні «священний, святиня», то в наших чортових сусідів-окупантів, очевидно, його походження потрібно вести від «скрали/скраденный». Принаймі цим можна пояснити специфічне поводження з пам’яткою історії та культури світового рівня під час окупації.

Цього року окупанти вже не вперше з 2014 року вирішили на території Херсонеса Таврійського провести «Обустройство сценического комплекса для проведения международного фестиваля оперы и балета «Херсонес». Яким чином російська опера та балет пов’язані зі стародавнім Херсонесом, звісно, пояснити може тільки викривлена свідомість молодших «братів», проте зараз не про це.

Під цю «видатну» подію окупаційною владою підготовано акт з довгою і промовистою назвою: «Акт Государственной историко-культурной экспертизы документации, обосновывающей мероприятия по обеспечению сохранности объекта культурного наследия федерального значения "древний город Херсонес Таврический», выявленного объекта культурного/археологического наследия "городище Херсонеса Таврического» и достопримечательного места федерального значения – «древний город Херсонес Таврический и крепости чембало и каламита» в г. Севастополе на территории ФГБУК ГИАМЗ "Херсонес Таврический" при реализации проекта по титулу "Обустройство сценического комплекса для проведения международного фестиваля оперы и балета "Херсонес" в 2023 году».

Розміщення краю комплексу впритул до решток давніх споруд. Фото 2021 року

Експертом, який впродовж цілих трьох діб (з 25 до 27 червня 2023 р.) оцінював цей акт, що має обсяг 191 сторінку, став директор ГБУ РК «Историко-археологический музей-заповедник "Неаполь Скифский"», кандидат історичних наук Зайцев Юрій Павлович. Робив це Юрій Павлович, звісно, не на території Херсонесу, а перебуваючи у м. Сімферополь. І не зважаючи на те, що майданчик для спорудження ангару зі сценою та глядацькими місцями, розташований в межах об’єкту світової спадщини ЮНЕСКО (про що зазначається в «Акті»), експерт дає позитивний відгук для такого будівництва. Така колаборація Зайцева Юрія Павловича з окупантами у справі «покращення» пам’ятки Світової спадщини має бути гідно оцінена як відповідними правоохоронними органами України, так і багаторічними іноземними партнерами Юрія Павловича із наукових інституцій і фондів Євросоюзу.

Цікаво, що «Акту» передували і окремі «наукові» дослідження окупантів. Так, 2022 р. було видано Відкритий лист на ім’я Ковалевської Людмили Олександрівни, колишньої співробітниці Кримського філіалу Інституту археології НАН України, а зараз - колаборантки, за яким (от несподіванка!) було «виявлено» городище Херсонесу Таврійського. Це непересічне відкриття Людмили Олександрівни дійсно навряд чи має аналоги в світовій археології: після майже 200 років археологічних розкопок на городищі воно таки було виявлене талановитими вченими-окупантами і колаборантами.

Саме «обустройство сценического комплекса» передбачається в «непосредственной близости от объектов культурного наследия. «Приморская оборонительная линия с башнями и воротами» та «Башня ХХІІ». Конструкція має бути розмірами 44,7х84,5 м (3777 м²), висотою – 17,5 м. Вміщатиме 1471 посадочне місце. Загальна вага цього «мафу» складатиме (з глядачами) – від 320 тонн.

Спорудження запланованого комплексу [на головному фото] порушує зовнішній вигляд пам'ятки та може фізично спричинити руйнування культурного шару і давніх споруд Херсонесу Таврійського; сповзання великих масивів грунтового покриву/культурного шару унаслідок значної маси запланованого «концертного залу» та пересуванням важкої техніки; ущільнення грунту в місцях встановлення стійок-колон (всього – 18 шт.), що підвищує ризик грунтової ерозії. Встановлення тимчасових форм веде автоматично до спотворення історичного ландшафту давнього міста. Спеціальних досліджень з можливого впливу таких тимчасових споруд окупантами не велося – здійснювався лише візуальний огляд майданчика після їх демонтажу. Під час огляду, звісно, негативних наслідків «глядачами» з комісії не зафіксовано. Тим більше жодних висновків щодо зміни історичного ландшафту на об'єкті Світової спадщини – мабуть весь час старанно дивилися на землю, намагаючись доскіпливо вивчити ситуацію.

Все це свідчить про неналежне поводження з об'єктом Світової спадщини з боку окупаційної влади, що може призвести до його часткового пошкодження. Адже у зведенні тимчасової споруди на території Херсонесу та проведенні в ній якихось заходів жодної нагальної необхідності не існує. Навіть опосередковано російська опера чи балет ніяким чином не сприяють ні збереженню пам'ятки, ні її популяризації.

Що далі? – конкурс балалаєчників чи змагання з поїдання щєй на швидкість?

Ніби цього було мало, окупантами анонсовано та вже впроваджується в життя будівництво «історико-археологічного парку» Новий Херсонес поруч з Херсонесом Таврійським: «В настоящее время идет возведение большого выставочного комплекса (более 44 000 м² музейных пространств), амфитеатра на 1 000 зрителей, 2 туристических центров, служебных и технических сооружений, прокладываются инженерные сети.». Про розмах будівництва свідчать самі загарбники: «Ежедневно на площадке будущего парка трудятся 1950 человек и 104 единицы техники. В нашем распоряжении есть все необходимое для успешного ведения строительства. Задача – завершить его в 2024 году. Идем в графике», – сообщил руководитель проекта Марк Родионов».

Ніби то й непогано – створення нової туристичної «Мекки»? Зовні так. Проте, вже за часів окупації, самими представниками окупантів від науки поряд з городищем Херсонесу, на території колишньої військової частини виявлено об'єкти, що цілком стосуються часів існування давнього міста – джерело та храмовий комплекс. І це тільки на невеликому майданчику, розташованому на південь від об'єкту Світової спадщини.

За нормального перебігу подій вся площа, запланована під «історико-археологічний парк» повинна стати об'єктом багатолітніх археологічних досліджень. Після чого нововиявлені об'єкти та споруди мали бути належним чином законсервовані, а вся їх площа – приєднана після проходження процедури до об'єкту Світової спадщини. Ну і звісно, ні про яке «прокладення комунікацій» та будівництво отелів, амфітеатрів та лупанаріїв не могло бути і мови.

Але це – за нормального перебігу подій, або принаймі за такого, коли багаторічні стогони про «сакральність» Херсонесу для «вєлікой руской культури» відповідало б дійсності. В нашому випадку, нажаль, зовсім не так: сакралі, то треба вже познущатися якомога побільше! Збочена логіка гвалтівника: «бйот – значіт любіт».

В рамках створення «Нового Херсонесу» окупанти не розмінювалися на дріб'язок. Заплановано (і вже будується):

• спорудження «Дитячої міської школи мистецтв» та філію «Артеку»-«дитячий цент «Корсунь»» з під'їздною дорогою та котельнею;

• «Міжнародний Археологічний центр» та «Музей Античності і Візантії» та підземний паркінг на 800 місць;

• будівництво «Музею історії Криму» та кварталу-реконструкції «давнього міста» з сувенірними ятками та ремісничими майстернями;

• спорудження «Музею Християнства», наземного паркінгу та двох туристичних центрів;

• роботи зі з'єднання спорудженої дорожної сітки з міською;

• «пріспособлєніє» території 12-ї та 13-ї батареї під «сучасне використання»(тобто, розмістять там берегові батереї??).

Як бачимо, плани охоплюють величезну, прилеглу до об'єкту Світової спадщини територію, унаслідок чого виникає загроза як для самого Херсонесу (хід і робота техніки, вибірка/завіз грунту і матеріалів і т.і.), так і для прилеглої, освоєної в давнину території, яку слід досліджувати, а не руйнувати новобудовами.

Проте «сакральний» Херсонес та «сакральний» Севастополь, очевидно, не заслуговують на такі поблажки. Ну і, мабуть, гроші – бо їх же треба «освоїти», набудувавши зверху античних пам’яток власних архітектурно-туристичних «шедеврів».

Тому перспективи як для безпосередньо Херсонесу Таврійського, так і прилеглих до нього територій на сьогодні виглядають доволі невеселими.

Чому взагалі загарбники це роблять – тому що поки що можуть.

З огляду на недавній обстріл центральної частини Одеси росіянами, яка вже цього, 2023 року поповнила список Світової спадщини, доля Херсонесу Таврійською є теж під загрозою. Це стосується і згаданих вже запланованих «заходів», і будівництва, і назагал – перебування пам’ятки в руках ворога. Цілком імовірною є «перспектива» переходу Херсонесу до іншого переліку пам’яток Світової спадщини (List of World Heritage Sites in danger), тих, що перебувають під загрозою (знищення/збереження).

Що можна роботи сьогодні, доки наші пам’ятки знаходяться в окупації? Вирішальне слово, звісно, за ЗСУ, проте можна:

• фіксувати та документувати всі зміни та новини, пов’язані з Херсонесом Таврійським та його хорою;

• моніторинг окупаційних засобів масової інформації та наукових публікацій;

• встановлення імен осіб, причетних до колаборації з ворогом у справі порушення режиму використання об’єкту Світової спадщини та проведенні незаконних розкопок;

• встановлення всіх наукових та інших організацій російської федерації, причетних до заподіяння шкоди пам’ятці Світової спадщини ЮНЕСКО (Державний Ермітаж, Інстітут історіі матєріальной культури РАН та інші), та доведення їх токсичності до світового співтовариства;

• офіційне звернення України до ЮНЕСКО з приводу порушень окупантом правил поводження з об’єктом Світової спадщини;

• виступи на міжнародних наукових майданчиках з метою інформування світової спільноти про ситуацію з об’єктом Світової спадщини та імен осіб і назв організацій причетних до неї.

І наостанок. Коли в кінці 14 столітті загони Золотої Орди фактично знищили Херсонес, здавалося, що його історія остаточно закінчилася. Проте за кілька сотень років життя тут з’являється знову – вже у вигляді дослідження пам’ятки, створення музейного комплексу та, як визнання видатного значення стародавнього міста – включення до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Моральні нащадки Орди здійснюють більш системний підхід до нищення: під загрозою зараз не тільки людські життя, а і споруди та, зрештою, пам’ять. Проте, хочеться вірити, ці плани окупантів зазнають краху.