Для християн усіх конфесій Великдень є найбільшим святом у році. До нього готуються довго, прибирають своє житло, печуть паски, малюють писанки, готують смачні страви, від яких доводилося відмовлятися впродовж усього посту. Свято починають із богослужіння у церкві, куди йдуть у найкращому вбранні, а тоді вже час на гостину і відвідування родичів та друзів. Традиції впродовж століть трансформуються, хоча основні звичаї збережені досі.
У давнину на освячення великодніх кошиків йшли святковою ходою до церкви всім селом. Освячення проводили в ніч на Великдень або вранці. Gazeta.ua зазначає, що у деяких регіонах господарі намагалися якомога швидше повернутися з церкви додому: краще вестиметься господарство. Глава сімейства відчиняв двері, промовляв «Христос Воскрес», запалював свічку та курив ладаном. Потім починався святковий сімейний обід. На Галичині молоді господині, які планували дітей, ставили на святковий стіл порожню тарілку.
«Як тільки прийдуть з церкви і принесуть паску, відразу ж мастять натщесерце свяченим салом губи, ніс і все обличчя — “щоб уліті не боліло і не тріскалося від вітру та сонця”. В цей же час придивляються до паски, бажаючи помітити на ній шерстину: якщо, помітять білу, то це значить, що білий скот буде добре вестися в господарстві; якщо чорну чи руду помітять, то такої шерсти скот і треба заводити», — розповідає етнограф Олекса Воропай у книзі «Звичаї нашого народу».
Перед застіллям вся родина вмивалася. У миску клали три червоні крашанки і наливали холодної води. Першою вмивалися дівчата, потім хлопці і мама, а в кінці – батько. Після кожного члена сім’ї воду міняли, але крашанки залишалися ті самі. Їх забирала дівчина — «щоб краща була».
Ранкове розговіння у різних регіонах України відбувалося по-різному. Зазвичай господар тричі обходить святковий стіл. «Тримаючи полумисок, наповнений свяченими стравами та, ставши обличчям до образів, чоловік розрізав на тарелі декілька освячених крашанок і підносив шматочок яйця до рота кожному членові сім’ї, приказуючи: “Дай, Боже, ще й на той рік дочекатися святого Воскресіння Христового в щасті та здоров’ї!”. Такий обряд був розповсюджений на Поділлі, Волині, Буковині», – пише «Сіль.Медіа».
Після святкового сніданку наші предки влаштовували гучне гуляння з іграми, гойдалками та хороводами. Старші йшли до церкви дзвонити у дзвони, а молодь – водити гаївки.
Як святкували Великдень відомі українці
Відомі українці також дотримувалися традицій. До прикладу, «Фотографії старого Львова» розповідають, що у родині Івана Франка в Нагуєвичах пекли дві паски – велику і «сестру пасчину», а святили їх не тільки в традиційному кошику, але й у пасківнику (циліндрична дерев’яна посудина) у церкві Святого Юра. Іноді – вдома, коли приходив знайомий священник, освячував паски і залишався на гостину.
Діти Василя Стефаника розмальовували писанки навіть у чорні кольори, а на столі завжди мав бути будз — свіжий овечий сир, багато пасок, вуджене м’ясо, яке робили самі і зберігали у великій пивниці. Родина Косачів для великоднього столу варили драглі, обов’язково готували буженину й випікали солодкі мазурки, які прикрашали квітами, колосками з тіста.
Михайло Грушевський після богослужіння і святкування завжди зустрічався з друзями.
«Після служби з приятелями – акторами Миколою Садовським та Марією Заньковецькою, письменником Іваном Франком, етнографом, фольклористом і літературознавцем Володимиром Гнатюком, письменником, бандуристом і композитором Гнатом Хоткевичем – “ходили разом на прохід, і так пройшов цілий день аж в ніч”», – пише Світлана Панькова з Історико-меморіального музею Михайла Грушевського про його львівський період життя.
Як святкували Великдень вояки УПА
Не забували про свої традиції і борці за незалежність України XX ст. Вояки УПА готували стіл зі зрубу у лісі, замість скатертини стелили хвою. Частування їм передавали з дому, але йти туди, провідати родичів, було небезпечно. Тому навіть в лісі були на сторожі і тримали зброю поруч.
«Великдень мав особливу вагу для повстанців. Треба розуміти, що якраз у цей час, в кінці березня – на початку квітня, вони покидали свої криївки, де зимували по 3-4 людей, і збиралися у більші групи. Тобто для них це був перший зв’язок після зими. Розказували, що сталося за цей час, дізнавалися, хто загинув», – цитує директора музею визвольних змагань Ярослава Коретчука Ukrainian People.
У давні часи не існувало мобільних телефонів з вайбером, куди можна оптом скидати вітальні віршики і картинки, тому у давнину надсилали вітальні листівки з побажаннями. Йшли вони поштою довше, ніж смс, але декотрі з них збереглися дотепер.
Нагадаємо головні події неділі, куди можна піти на Великдень у Львові.