Ведучий ZAXID.NET Новин Андрій Дрозда розповість про те, як українці об’єднуються для перемоги. Днями у Львові урочисто відзначити 111-ту річницю створення організації українських скаутів «Пласт». Про важливість громад говорили і в Києві на Міжнародному саміт міст і регіонів.
Кожен з нас не раз чув вислів «Держава це ми», який звучить як антитеза до фрази одного французького короля – «Держава це я». І, звісно, тут можна довго сперечатися про дефініції, що держава – це апарат реалізації влади, куди не кожен має пропуск, а от країна – це наш дім, де кожен може щось змінити на краще. Але ми сперечатися не будемо, а поговоримо про приклади, як українці між собою будують громадянське суспільство і успішно протистоять нападу Росії.
На святкування річниці створення «Пласту» зібралися усі львівські пластуни: від найменших дворічних пташат до найстарших. Тут же відбулися важливі церемоніали для «Пласту»: прийняття до гурту з пов’язанням хусток пташат і новаків, складання пластової присяги, відзначення за вагомі суспільні внески тощо. Також пластуни висадили пам’ятне залізне дерево. Воно символізує міць пластунів, які тримають вірність своїй присязі у тилу та на фронті.
А пластунів, які захищають країну зі зброєю в руках, справді багато. На Личаківському цвинтарі у Львові розташований Меморіал пластунам, які не зламали своїх присяг. Там свій вічний спочинок знайшли герої, що загинули у війні проти Росії ще до великого вторгнення – вісім-дев’ять років тому, а також ті, хто воював за нашу незалежність у лавах УГА та УПА. Недалеко на Марсовому полі також поховані Артемій Димид і Дмитро Пащук – вони вже стали стали уособленням молодого покоління українців, які віддали життя на полі бою про загарбників. На їхньому прикладі ми бачимо, як «Пласт» виховує молодь, яка вміє не лише жертвувати найціннішим для Батьківщини, але й енергійно жити і творити. Однак це яскраве життя перервала російська навала.
Недаремно радянська і російська пропаганда з піною кидалися на «Пласт» і намагалися приліпити до нього свої численні фейки і мерзенні вигадки. І навіть у часи Незалежності «п’ята колона» робила все можливе, щоб завадити розвитку «Пласту» і не дозволити організації отримати державну підтримку. У 2019 році закон про це приймали з гучними дебатами і навіть із вето президента Зеленського.
Тому сьогодні, коли той же Зеленський приймає від пластунів Вифлеємський вогонь, це один із проявів поступового усвідомлення державою внеску «Пласту» в боротьбу за сьогодення і майбутнє України.
Водночас «Пласт» у багатьох містах і регіонах має підтримку місцевого самоврядування. Наприклад, у Львові діє програма підтримки «Пласту», в межах якої місто надає підтримку організації, зокрема в частині освітньо-виховної роботи. Навіть у час війни цього року в міському бюджеті заклали три мільйони гривень для «Пласту». А ще відзначу сучасний вишкільний центр організації, який за підтримки місцевої влади та уряду у 2018 році відкрили у Бучі. Так, у тій самій Бучі на Київщині, яка сьогодні асоціюється з жахливими злочинами росіян. І життя після війни повертається до Бучі також і завдяки роботі місцевого центру «Пласту».
Громадські об’єднання та місцеві громади – це загалом досі вкрай недооцінені рушії розвитку нашої країни. Будь-яка тиранія, радянська, російська чи інша, вбиває найменші прояви ініціативи знизу. Знищує довіру між людьми. Але поступово ці горизонтальні зв’язки, клей здорового суспільства повертаються.
Про важливість громад говорили і в Києві на Міжнародному саміт міст і регіонів. Організували його з ініціативи президента України Володимира Зеленського. Мета – розширити співпрацю Конгресу місцевих та регіональних влад при президенті з представниками місцевих громад по всьому світу й залучити їх до підтримки України.
Загалом у Міжнародному саміті міст і регіонів взяли участь понад дві сотні делегатів з 40 країн. На саміті був також генсек НАТО Єнс Столтенберг. Він говорив про те, як НАТО фокусується на потребах України після війни.
Учасники саміту підписали спільну декларацію, у якій засудили агресію РФ, підтримали суверенітет України й висловили свою готовність допомагати відновленню України після війни. Та найважливіше, що на таких зустрічах відбувається ближче знайомство між різними громадами, яке згодом переростає у співпрацю і взаємодопомогу.
Під час саміту на дискусії про гуманітарні виклики виклики та реінтеграцію територій мер Львова Андрій Садовий запропонував партнерство двом учасникам: і так українська Вакулівська громада, що на Дніпропетровщині, домовилася про співпрацю з громадою муніципалітету Кулен з Франції. Це відбулося прямо на сцені.
І я зараз кажу не про бЕндерівське «Заграница нам поможет». Я про те, що через розвиток місцевих громад ми наближаємося до істинної Європи і рецепту її успіху. А ще наближаємося до себе самих, якими тимчасово перестали бути через сусіда зі сходу.