Цього року в нас стався гарний прецедент – завдяки e-підтримці львів'яни почали масово розкуповувати квитки на благодійний велопробіг «Кручу педалі, щоб вони жили» майже за півроку до його старту.
Заздалегідь анонсуючи велопробіг, який вшосте відбудеться у Львові 4 червня, наш фонд «Запорука» хотів встигнути використати шанс із державною тисячею, адже за чотири місяці вона може «згоріти». А так – нехай послужить добрій справі.
Лише за один день було придбано 100 квитків, а на сьогодні – вже 500! Бачити такий ажіотаж навколо благодійного проекту – дуже радісно. Адже відбувається те, про шо я колись мріяла. Благодійність припиняє асоціюватися з безвихіддю, стражданням, жалістю. Вона нарешті стає яскравою частиною повсякденного життя, доброю сімейною традицією.
Професійна благодійність – вона не про «гасіння пожеж», вона – про зміни. В цьому велика різниця. Коли не просто збираються гроші, наприклад, на лікування дитини за кордоном (хоча це дійсно непросто), а питання вирішується таким чином, що та сама процедура або операція стала можливою вдома, в своїй країні, зі своїми лікарями. Так відбувається просто зараз з одним із найамбітніших проектів фонду «Запорука» – відкриттям першої на Заході України Клініки дитячої онкології та трансплантації кісткового мозку, яка здатна одразу вирішити сотні серйозних питань. Або з ще одним нашим проектом, унікальним для України, – новим центром для онкохворих дітей та їхніх сімей «Дача», будівництво якого майже закінчено. Він покликаний стати не тільки комфортним та затишним місцем спокою та перепочинку, а й місцем повноцінної реабілітації – фізичної та психологічної.
Тож велопробіг «Кручу педалі, щоб вони жили» виявився драйвером подібних змін. Не лише через те, що допомагає залучати кошти на вирішення системних проблем – він також допомагає змінювати в головах людей уявлення про сучасну благодійність загалом, показує, якою веселою, драйвовою, сучасною вона може бути.
Ця подія з’явилася сім років тому завдяки Арсену Мірзояну, який зараз є амбасадором нашого фонду. Навіть більше – ми давно вважаємо його колегою, який свою популярність вирішив використовувати, ініціюючи та підтримуючи саме добрі справи.
Коли у 2016 році Арсен Мірзоян уперше запрошував містян пробігти з ним на роверах середмістям Львова, він хотів зробити це на підтримку тих, кому це конче необхідно. Так він познайомився з нашими маленькими підопічними із Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медичного центру, який відтоді почав змінюватися, як кажуть, у бік кращої версії себе.
Лікарі також охоче відгукнулися на його ідею. Бо це круто – бути в одній команді з тими, хто підтримує тебе, твою лікарню та, головне, твоїх пацієнтів. Тож кожного року вони з нами.
За шість років разом з Арсеном вдалося «накрутити педалі» на близько мільйон гривень, за які відремонтовано 6 палат відділення гематології та інтенсивної хіміотерапії, 3 кімнати кабінету функціональної діагностики лікарні та придбано 5 інфузоматів. А це означає, що діти почали лікуватися та одужувати в чистих, світлих палатах. І це впливає на їхній настрій, що для лікування є не менш цінним за дорогі ліки.
Львів’яни знаються на гарних подіях. Їхній мер – не виняток. Але якщо спочатку Андрій Садовий лише щиро вболівав за учасників, пообіцявши ініціювати перед міською радою пропозицію подвоїти суму, яку їм вдасться залучити, то наступного разу він вже сам був на ровері.
Судячи з того, що кожного року учасників стає все більше, наш велопробіг прийшовся їм до душі. Настільки, що вони приєднуються до нього цілими родинами.
Із багатьма з них ми зустрічаємось протягом шести років, але лише в день велопробігу. Проте кожний раз почуваємося, ніби знаємо один одного все життя. Серед них і родина Оксани Асютіної, яку ми вважаємо талісманом нашого сімейного велопробігу. На першій захід сім років тому вона прийшла просто підтримати чоловіка, на другому – їх вже було троє. І мама вболівала вже разом із малюком. На третій рік малюк пересів зі слінгу на дитяче крісло позаду тата, на четвертий – у мами в слінгу сопів вже молодшенький, а на п’ятий – старший їхав вже на своєму ровері, поруч з мамою, молодший зайняв його місце у дитячому кріслі позаду тата… І таких династій вже багато.
Вже третій рік поспіль разом з нами крутить педалі і команда наших «переможців» – львівських дітей, які перемогли рак. Їх підтримують батьки. Зворушливо бачити сім’ї на велосипедах-тандемах. Це виглядає дуже символічно, адже «бути поряд» з рідними – це найперше, що потрібно дитині. І саме це є місією фонду «Запорука». Ми робимо все можливе, аби хвороба не розлучала родини.
Державна тисяча може творити добро навіть без особистої участі у велопробігу. Потрібно просто придбати один або кілька квитків, подарувати їх чи залишити собі на добру згадку. В будь-якому разі всі кошти будуть спрямовані на допомогу дітям. Мета велопробігу-2022 – зібрати щонайменше 300 000 гривень на медичне обладнання для Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медичного центру.
Реєструйтеся та приїжджайте зустрічати літо в місто Лева зі своїми рідними, коханими, друзями, колегами. Обіцяю, що 4 червня стане незабутнім днем у вашій сімейній або корпоративній історії. Тому «чистимо» свої телефони для неймовірно атмосферних селфі!