Скандали, інтриги, публічні образи й звинувачення – через один документ українське суспільство штормить. І все це під час війни
Не писатиму про те, чому нещодавній закон 5655, який здійняв багато галасу, шкідливий для українського містобудування. (Про це вже писано і сказано). Скажу лиш про те, чому цей документ став дуже токсичним для всього українського суспільства. Сам по собі. Як явище.
Про єдність
Напередодні Нового року, виступаючи у Верховній Раді, президент закликав політиків і суспільство до єдності й запевнив, що «відкату» до старих часів не буде. «Чим сильніша єдність – тим більшою і швидшою буде наша Перемога». Абсолютна правда. Цього не заперечить ніхто при здоровому глузді.
Правда і те, що під час соціологічного опитування рекордна кількість – 76,5% — українців і українок заявили: переконані, що реформу місцевого самоврядування слід продовжувати і що саме децентралізація відіграла позитивну роль у спротиві широкомасштабному російському вторгненню. Так думає значно більше українців, ніж у попередні, довоєнні роки. Фактично, реформа децентралізація – єдина з тих, які проводила держава і яка має таку шалену підтримку.
Це також про єдність. Бо коли троє з чотирьох незнайомих між собою людей думають однаково, довіряють місцевій владі – то хіба це не єдність?
І місцева влада як безпосередньо, так і в особі Асоціації міст України закликала президента не підписувати закон 5655. Петиція з вимогою застосувати президентське вето до цього закону набрала понад 42 тисяч голосів. За пару днів. Невже це не схоже на єдність?
Окреме звернення до президента щодо вето підписали громадські організації та представники провідних ЗМІ, серед них рух «Чесно», а ще понад 1000 депутатів з 56 сільських, селищних та міських рад, професійна спільнота архітекторів, проєктантів і навіть деякі сміливі будівельні компанії. Посли країн «великої сімки» заявляли, що реформа можлива за умови збереження повноважень місцевих рад.
Чи ж це теж не про єдність?
А тепер про розбрат.
Закон 5655 зумів об'єднати все суспільство – українці виступили єдиним фронтом проти цієї псевдореформи. І тільки автори опального закону продовжують наполягати: треба ламати всіх іншодумців через коліно, бо «настав момент», бо схематоз, бо всі винуватці проблем в містобудуванні вже «призначені», а чесні та фахові менеджери працюють тільки у центральній владі. Ідентичні статті – на різних майданчиках практично одночасно. Мабуть, і справді «настав момент» іти ва-банк – для них це зараз або ніколи.
Як наслідок – дискредитація середовищ: архітектори не вміють проєктувати, громадським активістам лиш би критикувати, а всі мери – просто корупціонери. Навіть суму віртуальних хабарів у 10 млрд порахували! Цікаво, що це за методика, що рахує віртуальну корупцію? Її до Верховної Ради застосувати не можна?
До місцевих рад довіра 76%. А скільки українців довіряють народним депутатам? Може, теж слід створити приватне акціонерне товариство, яке буде приймати закони. Ну ж для містобудування це панацея, то, може, і для ВРУ спрацює?
Тонни бруду, маніпуляцій для дискредитації громад, архітекторів, громадських діячів. Все це навіть спростовувати не хочеться, бо гидко. Набіги до військових по лікарнях…
Всі ми знаємо грецькі міфи, читали про те, як Паріс віддав яблуко богині кохання Афродіті після того як та пообіцяла йому у дружини Єлену Прекрасну. Саме через це яблуко розбрату врешті розв’язалася Троянська війна. Кінець теж відомий. Такий сценарій навіть озвучувати не хочу. Бо вірю, що в Україні до такого не дійде і ми точно переможемо. Але ціна перемоги, в результаті таких непродуманих дій, може стати більшою.
Що ж, закон 5655 сміливо можна називати законом розбрату. Без перебільшень.
Одну війну – зовнішню – ми вже маємо. Без єдності український народ її точно програв би ще на початку. Однозначно.
Я просто бачу, як наш спільний ворог сидить і потирає руки з радості: ось вона та сніжка, що з кожним обертом, загрожує перетворитися на цілу лавину – і перш ніж дістатися підніжжя гори, знесе на своєму шляху все. Нічого не залишить після себе…
Єдиним кроком, що зупинить протистояння в суспільстві, збереже підтримку міжнародних партнерів та продовжить реформу децентралізації, є вето президента на цей закон. У мене лише одне запитання: що ж такого заховали у законі його автори, що готові ризикнути критично важливою для Перемоги єдністю народу? Заради чого цей ва-банк?