Єпископ ПЦУ уник покарання за фіктивні документи дияконів для 291 ухилянта

Калуський міськрайонний суд визнав винним у перешкоджанні законній діяльності ЗСУ єпископа Ужгородсько-Хустської єпархії ПЦУ Кирила (Михайла Михайлюка). Про це йдеться у вироку Калуського міськрайонного суду від 5 жовтня, оприлюдненому в Судовому реєстрі 7 жовтня. За матеріалами справи, 62-річний єпископ оформлював військовозобов’язаним фіктивні документи про нібито набуття сану диякона, які вони потім використовували для уникнення мобілізації. Загалом за даними слідства єпископу вдалось оформити такі документи для 291 чоловіка. Михайло Михайлюк уклав із прокуратурою угоду про визнання винуватості та отримав п’ять років позбавлення волі, але від відбування покарання його звільнили з випробуванням на три роки.

Як йдеться у матеріалах справи, перший випадок оформлення фіктивних документів диякона відбувся у червні 2023 року. Військовозобов’язаний чоловік через посередника домовився із єпископом Кирилом про виготовлення дияконського посвідчення. Суд встановив, що чоловік не відповідав вимогам до кандидата і не проходив передбаченої церковними правилами процедури хіротонії. Але незважаючи на це, у приватній друкарні в Івано-Франківську для нього виготовили посвідчення диякона та ставленичу грамоту від імені єпархії. А на офіційному сайті єпархії розмістили інформацію про нібито проведену ще 13 грудня 2020 року дияконську хіротонію. Через два роки, у липні 2025, цей чоловік подав документи до ТЦК, після чого до реєстру військовозобов’язаних внесли інформацію про його належність до священнослужителів. Відповідно, його не призвали під час мобілізації, не направили на базову загальновійськову підготовку та до військової частини.

За такою ж схемою фіктивні документи диякона виготовили ще одному військовозобов’язаному. У матеріалах справи йдеться про те, що у листопаді 2024 року єпископ особисто прибув із ним до ТЦК. Одягнений у священницьке вбрання та використовуючи свій статус єпископа, він підтвердив працівникам ТЦК нібито справжність документів і належність ухилянта до священнослужителів. Після цього військовослужбовці ТЦК внесли до реєстру відповідну інформацію і не призвали військовозобов’язаного. Єпископ Кирило неодноразово їздив у ТЦК, щоб особисто підтвердити статус дияконів у військовозобов’язаних чоловіків, яким він видав фіктивні документи.

У ще одному епізоді, який трапився у квітні 2024 року, військовозобов’язаний придбав документи про сан диякона за 1000 доларів. Гроші ухилянт передав єпископу Кирилу через посередника. Як і попереднього разу, псевдодиякон отримав ставленичу грамоту й довідку, а на сайті єпархії з’явилася інформація про нібито проведену 29 квітня 2024 року дияконську хіротонію. Це допомогло йому уникнути мобілізації.

У травні 2024 року ухилянти платили вже 2000 доларів за фіктивні документи. Половину суми залишив собі посередник, іншу половину отримав єпископ Кирило. Після цього військовозобов’язаний отримав потрібні документи, а єпископ поїхав з ним у ТЦК, щоб запевнити військових у їхній справжності. За особистий супровід у ТЦК єпископ отримав ще 5 тис. грн.

Суд встановив, що з червня 2023 року до листопада 2025 року єпископ забезпечив оформлення та видачу документів про нібито набуття сану диякона та належність до священнослужителів 291 військовозобов’язаному.

Упродовж 2025 року єпископ також неодноразово звертався до керівництва ПЦУ щодо надання Ужгородсько-Хустській єпархії статусу критично важливої релігійної організації. Це, за матеріалами справи, мало дозволити надалі бронювати та надавати відстрочку від призову цим 291 військовозобов’язаним.

Суд зазначив, що такими діями були створені перешкоди для роботи ТЦК та СП, що призвело до невиконання передбачених мобілізаційними планами заходів та спотворення даних військового обліку і відомостей про мобілізаційний ресурс.

31 березня 2026 року між єпископом та прокурором Івано-Франківської обласної прокуратури уклали угоду про визнання винуватості. За її умовами обвинувачений повністю визнав провину за ч. 1 ст. 114-1 КК України, не заперечував обставин злочину та зобов’язався сприяти розслідуванню і встановленню обставин справи. Також він погодився співпрацювати з прокуратурою у викритті інших кримінальних правопорушень, пов’язаних із перешкоджанням законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань.

У суді єпископ та його захисник підтримали угоду. Сам обвинувачений визнав провину. Суд також врахував пом’якшуючі обставини. Зокрема, каяття єпископа, його активне сприяння розкриттю злочину та надання слідству інформації, яка, за словами суду, не була відома органу досудового розслідування. Окремо суд врахував благодійний внесок на ЗСУ у розмірі 500 тис. грн.

Суд також не виявив обтяжуючих обставин. Також було враховано, що Кирило раніше не судимий, має інвалідність другої групи та позитивно характеризується.

Єпископу Кирилу призначили п’ять років позбавлення волі, однак від відбування покарання звільнили з випробуванням та встановили три роки іспитового строку. Протягом іспитового строку він має періодично з’являтися для реєстрації до органу пробації, повідомляти про зміну місця проживання, роботи або навчання, а також не виїжджати за межі України без погодження з органом пробації. Вирок ще можна оскаржити в апеляції.

Священний Синод ПЦУ 2 лютого 2026 року звільнив єпископа Кирила від управління Ужгородсько-Хустською єпархією. 18 лютого Кирила взяли під варту, а 24 лютого він вийшов на волю, внісши заставу у 233 тис. грн.