Війна впливає на всі сфери нашого життя. Стосунки, робота, побут - усе потерпає, навіть якщо крізь твоє село чи місто не проходить лінія фронту. А починається усе з елементарного – їжа.
Ми всі хочемо їсти, ми купуємо продукти, навіть якщо вони подорожчали на 80%, як, наприклад, яйця наприкінці минулого року. Наші громади потерпають через нестачу українських продуктів і змушені експортувати їх з-за кордону за дорожчими цінами.
Навіть зараз продукти продовжають рости в ціні. За даними Державної служби статистики України, найбільше у березні 2023 року подорожчали фрукти – на 44,9% та овочі – на 38,3%.
Локальні ініціативи у майбутньому допоможуть стабілізувати продовольчу безпеку і навіть зможуть частково годувати свої громади.
***
«Неспровокована та умисна агресивна війна Росії загострила світовий економічний прогноз із різким зростанням цін на продукти харчування, паливо та енергоносії. Через Росію, яка блокує маршрути виходу зерна з України, світ стикається із погіршенням ситуації у сфері продовольчої безпеки, із недостатнім харчуванням. Це має руйнівні наслідки для окремих найбільш уразливих народів, а зростання витрат також ускладнює гуманітарним установам та установам з розвитку надання допомоги тим, хто її найбільше потребує», – йдеться у заяві від міністрів закордонних справ країн G7.
Сільськогосподарський та продовольчий сектор України становить майже 10% ВВП. До війни – наприклад, 2021 року, український експорт продовольчої продукції склав майже 28 мільярдів доларів, зокрема 7 мільярдів євро (7,4 мільярда доларів) до ЄС.
«Понад 400 млн людей у світі залежать від поставок продовольства з України. Війна в Україні становить загрозу глобальній продовольчій безпеці, яка сьогодні особливо гостра в окремих країнах Африки та Азії, які є основними покупцями пшениці та кукурудзи на світових ринках», – розповідають у МЗС України.
Спалені поля. Через війну Україна цього року втратила близько 20% посіяної площі (окуповані території або зони бойових дій). Окупація півдня. Соляні шахти на сході. Росія продовжує погану радянську традицію і використовує їжу як шантаж. Загарбники руйнують не лише енергосистему, наприклад, аби шантажувати нас темрявою. Вони також намагаються відігратися і на енергосекторі.
Страусина ферма в Запоріжжі. Її окупанти обстріляли з ракет С-300. Чорнобаївська птахофабрика, де був мор курей через неможливість годувати птицю. Це одне з найбільших і найсучасніших підприємств Європи з виробництва курячого яйця. От вам і одна з причин, чому цей продукт так сильно подорожчав.
На Сумщині, поблизу кордону з Росією, є агропідприємство. Було. Бо окупанти кілька разів обстрілювали його артилерією.
До того ж, Росія перекрила морські шляхи. Тож у фермерів, що торгували зерном, ставки були дуже високі: як закрити сезон без чималих збитків. Це величезний виклик. Адже продовольством торгують не лише агропідприємці: від продажів зерна збагачується в цілому і наша економіка.
Ґрунти у місцях, де росіяни гатили по полях, навряд чи будуть доступними для посіву упродовж найближчих років. А розмінування звільнених територій, за попередніми прогнозами, займе до десяти років. Це території, на яких фермери працювати не зможуть.
«Українські ґрунти надзвичайно страждають від військового вторгнення через забруднення шкідливими речовинами. Це великий виклик, з яким нам доведеться працювати в майбутньому. Післявоєнний досвід Варшави…Оскільки ми знаємо, що в 40-х роках Варшава була надзвичайно зруйнована, там розвивалася окрема галузь науки ботаніки, спрямована на те, щоби зʼявлялася велика кількість так званих рудеральних рослин, які допомагають відновлювати ґрунти. Мабуть, до цього досвіду нам доведеться вдаватися у майбутньому», – розповідає співзасновниця простору «Розсадник» Анжеліка Зозуля.
Наша країна повсякчас орієнтувалася на експорт товарів, а тепер ми навпаки потребуємо більше імпорту. На наших полицях у супермаркетах з’являється закордонна сіль, іноземна томатна паста. Більшає овочів і фруктів з інших країн – знову ж таки, через окупацію півдня.
У 2021 році Мінагрополітики оприлюднило статистику, згідно з якою найбільше овочів вирощували підприємства Херсонщини. Частина цієї області досі в окупації. Ще частина потребує розмінування. Ну і повернення людей, які через війну змушені були покинути свої домівки.
«Насправді глобальна економіка поставила нас у свого роду пастку. Якщо зараз подивитися на статистику, то всього 2% від продуктів, які є на полицях вінницьких супермаркетів (я думаю, що ця статистика буде релевантною для кожної української великої громади), є за походженням від місцевих фермерів. Тобто більша частина продуктів їде до нас зазвичай з інших регіонів. Проблема і водночас можливість для громад полягає в тому, що варто підтримувати локальних виробників, щоби стимулювати місцевий бізнес, зокрема, не тільки виробництва, які розташовані у сільській місцевості, але так само й міські ферми. Для того, аби якомога більше продуктів вирощувалися на місці і споживалися на місці», – додає Анжеліка Зозуля.
Є й інші переваги: по-перше, коли ви споживаєте продукти локального виробництва, ви точно знаєте, в кого і що ви купили. По-друге, воно вирощене у вашому регіоні, тобто ці кошти ви залишаєте у місцевій економіці. Купівля місцевої і сезонної їжі призводить і до зменшення вуглецевого сліду.
«Кожне наше переміщення несе вуглецевий слід. Є вуглецевий газ, який відноситься до парникових газів, і це є той газ, який пришвидшує глобальне потепління і впливає на те, що клімат на планеті Земля змінюється», – пояснює співзасновниця простору «Розсадник» Анжеліка Зозуля.
Окрім того, локальні ініціативи в певних випадках можна і відвідувати. «Помацати» травичку, як то кажуть. Це може мати добрий вплив на ментальне здоров’я тих переселенців, які змушені були покинути свою домівку. Можливо, біля неї було поле або ж сад. І місцеві розсадники, городи чи сквери, де дозволено поратися біля рослин, можуть подарувати крихкі миті спокою.
Співзасновниця простору «Розсадник» Анжеліка Зозуля розповідає: Ми у Львові започаткували проект «Розсадник». Це простір міського садівництва та городництва, який створений для того, щоб подружити людину і природу у міському просторі. Тобто наше завдання – показати мешканцям, які проживають у місті, що вирощувати городину можна не тільки у сільській місцевості, але й також у міських умовах і це буде абсолютно безпечно. А також – цікаво, пізнавально і, можливо, терапевтично».
Важливою у цій сфері є і міжнародна підтримка: Росія, не маючи успіхів у війні, намагається штучно створити глобальну продовольчу кризу та звинуватити в ній Європейський Союз.
За оцінками Всесвітньої продовольчої програми ООН, лише в портах України через війну заблоковано майже 4,5 мільйона тонн зерна, яке мало йти на експорт. Частину зерна, яке виростили на окупованих територіях у Бердянську, Маріуполі і Херсоні, окупанти вивозять до Росії або ж до Криму.
Ще навесні 2022 року представники 50 країн Європи та Середньої Азії зібрались в Польщі на засіданні Продовольчої організації ООН (FAO) в регіоні. Серед питань, які поставали найчастіше - перебої в постачанні продуктів харчування.
Міжнародна спільнота зосереджується як і на подоланні світової кризи, повʼязаної із заблокованим зерном, так і на перспективах України. Наприклад, «U-LEAD з Європою» напрацювали алгоритм дій для надання громадам підтримки у сфері продовольчої безпеки.
«Ми проводимо навчання для представників, які опікуються питаннями продовольчої безпеки, допомогли створити комунальні пасовища та теплицю, запустили роботу аграрної служби. Розуміємо всі нові виклики, тому намагаємося допомагати оперативно їх долати. Наше спільне завдання — створити майданчик для якісної та конструктивної комунікації між громадами, органами державної влади та міжнародними організаціями», – наголосив керівник регіонального офісу U-LEAD у Волинській області Анатолій Пархом’юк.
Які ініціативи запровадити може громада зараз? За активними проєктами ви можете пильнувати тут.
Зазвичай увага українців найчастіше у цей час прикута до бойових дій і міжнародних рішень стосовно допомоги. Ми чекаємо на військову техніку і сподіваємося, що наша економіка встоїть. Але локальні ініціативи крихта за крихтою допомагають нам встояти. На майбутнє це наша своєрідна гарантія безпеки для окремих громад.
Анжеліка додає: найбільш правильний шлях розвитку сфери продовольчої безпеки – це увага громади, націлена на малий і середній бізнес, на місцевих виробників і додаткові умови для того, аби стимулювати виробництво і знаходити ринки збуту для цих виробників.