Коли Україна переможе, після жахливих, небачених в історії людства звірств рашистів у Бучі, Ірпені, Гостомелі, Маріуполі, така невинна річ, як масова депортація ворожої для України кацапні з усієї території нашої держави (сподіваємось СБУ і українські активісти дуже філігранно всіх їх вирахують) буде розцінюватись, як надзвичайно людяна, супер гуманна і ліберальна акція. Будьмо хоч раз мудрі, аби в майбутньому не було для Росії прецеденту «розділеного російського народу» і чергової спроби його «об’єднати».
Граблі, граблі, граблі! Ще ніхто ніколи нічому не навчився! Історія не є «magistra vitae»! і т д. і т. п. Ми завжди, як чиясь дружина, стаємо мудрі лише «після того, як». Може нарешті станемо мудрі «до того, як»? Ми, українці, не звикли заглядати наперед, тому за це зараз гірко розплачуємось. Може врешті таки навчимося зазирати за обрій історії і брати до уваги хоча б найпростіші закони залізної логіки.
Ну, наприклад, якщо ти в легенькій сорочці пішов собі гуляти на морозі мінус двадцять градусів і підхопив запалення легень, то наступного разу, якщо у тебе є якась мінімальна клепка в голові, у такій самій ситуації ти вчиниш з точністю до навпаки і вже одягнеш теплого кожуха.
Якщо Україна була миролюбною, нейтральною країною, не членом НАТО, і на неї напала Росія, то наступного разу треба чинити з точністю до навпаки – конче вдягнути кожуха і стати членом НАТО. Навіть, якщо не членом НАТО (бо ми зараз крутіші від НАТО), то членом надійного оборонного союзу. Або навіть без такого союзу максимально мілітаризуватися, усіма можливими силами озброюватися до зубів. Десять відсотків ВВП на оборону. Потроїти чисельність регулярної армії. Відновити ядерний статус, на що Україна має повне моральне та історичне право, а фахівці кажуть, що для нашого забезпечення тактичною ядерною зброєю потрібно усього-на-всього якихось два мільярди доларів і пів року часу.
Наша історична миролюбність ні до чого доброго не привела. Історик Павло Штепа пів століття тому у своїй знаменитій книзі «Московство» застерігав: «Мабуть, навіть зайці не бояться українців. Що й казати! Мирний народ». А ще набагато раніше гетьман Іван Мазепа цілком справедливо дорікав українцям: «Що ж це за народ такий, коли про свою вигоду не турбується і явній небезпеці не запобігає? Такий народ своєю виключністю воістину схожий на бездушну тварину, зневажену між усіма народами».
Напад Московії на Україну був неспровокований, військової загрози з боку України для Московії не було, власне тому вона й напала на Україну. У подальшому треба чинити з точністю до навпаки: провокувати Московію, показувати їй свою силу, тероризувати різними можливими воєнними загрозами. Тоді наступного разу вже точно не нападе.
Якщо в Україні не було жодного геноциду і гноблення російськомовних, в чому її звинувачувала Московія, і Московія на неї напала, то наступного разу треба чинити з точністю до навпаки і цілковито серйозно застосовувати найжорсткіше гноблення і геноцид до різних шаріїв, медведчуків і кив. Тоді вже точно Московія більше не нападе.
Якщо в Україні не було жодних неонацистів, в чому її звинувачувала Московія, і Московія на неї напала, то наступного разу треба конче чинити з точністю до навпаки, тобто виховувати дуже багато справжніх неонацистів, чи принаймні патріотичних радикальних націоналістів. Тоді вже точно Московія наступного разу не нападе.
Якщо в Україні не було жодної заборони російської мови, в чому її звинувачувала Московія, і Московія на Україну напала, то наступного разу треба чинити з точністю до навпаки, і цю російську мову загнати під плінтус, викорінивши з усіх сфер державного і громадського життя. Тоді вже точно Московія не нападе.
Якщо в Україні ніхто не підривав церкви кацапського патріархату і не катував попів кацапського патріархату, в чому Україну звинувачувала Московія, і Московія на Україну все ж напала, то наступного разу треба конче чинити з точністю до навпаки, тобто ці церкви підривати і кацапських попів катувати, але є набагато кращий варіант – заборонити цю кацапську церкву, тоді не буде що підривати і кого катувати. Тоді вже точно Московія не нападе.
Якщо в Україні не було жодних біологічних лабораторії, в чому її звинувачувала Московія, і Московія на неї напала, то наступного разу треба вчинити з точністю до навпаки, тобто розробляти біологічну зброю, яка може стати серйозною загрозою для Московії. Тоді вже точно Московія наступного разу не нападе.
І як резюме на ґрунті залізної логіки. Якщо ми не помремо від запалення легень тому, що вийшли на мороз у легесенькій сорочці, себто якщо Україна вистоїть і переможе у цій війні з Московією, то будьмо нарешті мудрі в подальшому, бо ця Московія, вочевидь, принаймні у найближчі роки нікуди не зникне і нікуди не зникнуть її звірячі загарбницькі апетити. Тобто переможна Україна конче повинна:
- Стати членом НАТО або іншого оборонного союзу. Постійно створювати реальну військову загрозу для Московії, бряцати зброєю, постійно тероризувати її загрозою нападу.
- Застосувати найжорсткіше гноблення аж до реального геноциду усіх шуфричів, хуюфричів та інших зрадників України вкупі з забороною усіх антиукраїнських партій.
- Посилити політичну і громадську роль українського націоналізму, плекати військовий патріотизм.
- Усунути російську мову з усіх сфер державного і громадського життя, у приватному спілкуванні ця мова залишається.
- Заборонити кацапський патріархат, депортувати до кацапії тих попів, які були замішані в антиукраїнських діях.
І ще одне дуже важливе, про що вже говорилося неодноразово багатьма: після звільнення депортувати з Криму і Донбасу не лише тих кацапів, які туди наїхали з 2014 року (це, до речі, офіційна позиція секретаря РНБО Олексія Данилова), але й значну частину етнічних росіян з усієї України, вороже налаштованих до України, неприхильних до українців і української мови й культури. Тоді вже точно не буде на майбутнє для Московії прецеденту «розірваного народу» і спокуси його «об’єднати».
Якщо українці видужають після страшної хвороби, спричиненої тим, що ми необачно одягнули на мороз легеньку сорочину, замість кожуха, то в подальшому треба вже бути останніми ідіотами, аби не вдягнути цього кожуха і не враховувати елементарних законів залізної логіки за принципом з точністю до навпаки. Як хочеться стати сильними та історично обачними, і як хочеться навіки забути ганебну українську приказку (шукав, шукав аналогів у інших народів – не знайшов): «За моє жито та ще мене й бито».