Теребовля є одним з найдавніших міст Галичини. Її архітектурною домінантою є замок на горі, який там є вже четвертою фортецею. Першу збудував князь Василько Ростиславич, тут був центр удільного князівства.
На землях сучасної Теребовлі люди жили ще в давні часи. Археологи знаходять об’єкти трипільців та племен доруського періоду. Але як місто Теребовля з’явилася в XI ст. Перша письмова згадка датується 1097 роком. В ті часи місто розташовувалося під Замковою горою. Історію фортеці розповіли у краєзнавчій книзі «Тернопільщина. Історія міст і сіл».
Перша фортеця була дерев’яною, згодом її замінили кам’яною. Місто дуже часто атакували різні ворожі армії, замок руйнувався. Його капітально відновив теребовлянський староста Андрій Тенчинський у 1534 році. Однак через століття він знову став руїною.
Будівництво нового замку розпочав у 1631 році теребовлянський староста Олександр Балабан (небіж Гедеона Балабана). Він складався з міцних кам’яних стін з вежами та бійницями, мурованого палацу, додаткових господарських приміщень, криниці, у підземеллях влаштували в’язницю. Це була майже нездоланна фортеця п’ятикутної форми зі стінами товщиною до 5 м і бійницями.
«У середині XVII ст. Теребовлю обнесли валом і частоколом із брамами: Кам’янецькою, Галицькою та Львівською. Фортецю увінчували три вежі: шляхецька, наріжна і брамна. При замку було 20 гайдуків і гармаш-німець», – пишуть історики у книзі «Тернопільщина. Історія міст і сіл».
Краєзнавець Тapac Пaлкoв у збірнику «Замки Тернопілля» відзначає одного з оборонців замку XVI ст. Бернарда Претвича: «Староста, за походженням німець, славний переможець татар, товариш і соратник князя Дмитра Байди Вишневецького. Хроніки свідчать, що Претвич провів майже 70 битв з татарами і в жодній не зазнав поразки».
Міські легенди розповідають, що від однієї турецької облоги у 1672 році місто врятувала чудотворна ікона. А коли через три роки замок знову оточили війська паші Ібрагіма Шишмана, дружина коменданта Яна Хшановського Софія перевдяглася у лицарські обладунки і очолила загін добровольців, який взяв полонених. Вона погрожувала чоловікові смертю, щоб він не здавав фортецю, хоч їм перекрили водогін та підкладали вибухівку під мури. Ворог відступив, а Софія стала народною героїнею.
З княжих часів на Замковій горі збереглися два захисні вали. Біля них археологи виявили культові споруди Х століття. Торгово-ремісничий посад та пристань розташовувалися нижче за течією річки Гнізни, де вона впадає в Серет.
Теперішній стан замку – це оборонні мури і часткові руїни веж, брам та інших елементів. До замкової гори туристи піднімаються спіральною стежкою. Планують відновити криницю, колодязь якої зберігся на дитинці.
Оборонною архітектурою Теребовлі є також монастир кармелітів, церква Миколая існує також з XVI ст. а у передмісті Підгора – збережені руїни величного монастиря-фортеці отців василіан. Його початки виводять з середньовіччя на місці давньоруського городища.