Львів’янина Юрія Яценка вже четвертий місяць незаконно утримують на території Російської Федерації. За цей час його неодноразово катували, змушували відмовитися від українського громадянства, пробували підкупити та врешті відкрили кримінальну справу. Його другові Богдану Яричевському, який разом з Юрієм був затриманий на території Росії, пощастило більше - 20 серпня його таки видворили в Україну, однак він ще довго не зможе оговтатись від пережитого.
А почалась історія хлопців дуже безневинно. На початку травня цього року студент п’ятого курсу юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка Юрій Яценко та його друг, випускник того ж вишу, Богдан Яричевський поїхали до Харкова. Там вони планували купити дороге обладнання. При тестуванні GPS-приймача, який був прикріплений до повітряної кулі, його вітром занесло на територію Росії. Хлопці не бажали втрачати дороговартісний пристрій, тому вирушили за ним.
«Ми перетнули кордон між Україною та Росією 5 травня відповідно до російського законодавства, заповнили міграційну карту, все було в порядку. Оскільки приймач ми знайшли пізно, то вирішили заночувати в найближчому місті, а вже наступного дня повернутися в Україну», – розповів Богдан Яричевський.
Зупинилися хлопці в готелі міста Обоянь Курської області. А вранці їх затримали. Офіційна причина, яку назвали хлопцям, – потрібно здати відбитки пальців, оскільки ця процедура обов’язкова для всіх іноземців. Коли у відділку міліції з’ясувалось, що Богдан та Юрій - львів’яни, їм висунули звинувачення, мовляв, вони назвали неправильну мету поїздки – особисту замість туристичної.
«Коли побачили, що в нас львівська прописка, почали питати про Майдан, «Правий сектор», Львів, про нашу участь у Майдані. Тоді ж запросили місцевого працівника ФСБ, який вирішив, що ми представники «Правого сектора» і приїхали у Росію здійснити теракт. Два дні нам не давали їсти і спати, а лише допитували. Нам відкрито погрожували, що живими ми не повернемось і змушували зізнатись у тероризмі. Всі наші заперечення не мали для них значення. А 8 травня нас змусили підписати документи, що ми неправильно заповнили міграційну карту. Врешті суд прийняв рішення про наше видворення з території Росії і нас тимчасово розмістили в спецприймачі для нелегальних мігрантів в селі Авдєєвому Курської області», – продовжує історію Богдан.
Богдан Яричевський, фото ZAXID.NET
Рішення суду набуло законної сили 20 травня і цього ж дня хлопців мали депортувати, але цього так і не сталось. Натомість 22 травня до хлопців навідались працівники ФСБ.
«За мною приїхали четверо працівників ФСБ, двоє з них були в масках. Ці люди одягнули на мене наручники, на голову одягнули мішок та повезли у невідомому напрямку. За час поїздки двоє працівників ФСБ, між якими я сидів, били мене по голові, геніталіях, тулубі, здавлювали шию. Били мене після моїх відповідей на низку запитань про ціль поїздки в Росію, ставлення до радикальних організацій України. Ставили чимало питань про Майдан. Своїми діями працівники ФСБ намагалися вибити з мене зізнання у правопорушеннях, яких я не вчиняв. Того ж дня вони доставили мене в невідоме приміщення. Протягом 4-5 годин зі мною проводили розмову, насильства у той час не було. По закінченні в кабінет зайшли двоє в масках, які нанесли мені кілька ударів по голові, посадили в машину та знову кудись повезли. Автомобіль зупинили в лісі, мене вивели почали душити, наносити удари по голові, паху, заламували руки. Потім знову посадили в автомобіль та повезли в центр утримання мігрантів», – йдеться у тексті протоколу свідчень Юрія Яценка, який і досі перебуває на території Росії.
Таких катувань обоє хлопців зазнавали періодично. Водночас в Україні ніхто не знав, куди вони ділись та що з ними трапилось. Тому хлопці наважились на рішучий крок – порізали живіт та вени. Як наслідок їх доставили до лікарні і таки дозволили зв’язатись із рідними та адвокатом. Тоді й вдалось дати справі розголосу.
Батько Юрія, Сергій Яценко, який відразу ж поїхав до Росії, бачив сина всього кілька разів під час судових засідань. Але особистої зустрічі добитись так і не вдалось. Так само як і не змогли адвокати та українське посольство в Москві добитись депортації хлопців.
Зліва направо: Сергій Яценко, Остап Куманський, Богдан Яричевський, фото ZAXID.NET
«Російські служби постійно знаходили причини для утримання хлопців. То вони проводили перевірку документів, то втратили паспорти і консульство в терміновому порядку робило нові. Але увесь цей час хлопців катували. Спочатку змушували визнати себе терористами, а потім почали пропонувати попросити політичного притулку, розказати, що українська влада незаконна та вбиває мирних людей», – розповів Сергій Яценко.
Врешті 8 серпня проти львів’ян відкрили кримінальну справу за статтею 226.1 Кримінального кодексу Російської Федерації – контрабанда вибухових пристроїв. Головним обвинувачуваним є Юрій Яценко, а Богдан Яричевський виступав у справі як свідок. При цьому першому загрожує від 3 до 7 років російської тюрми.
«Юрій вже був у Росії минулого року, і справу відкрили за той період його перебування на території федерації. Мовляв, він під час першої поїздки займався контрабандою. Але все це нісенітниці, у них немає жодних доказів», – додає Богдан.
Спільними зусиллями адвоката, українського консула в Курську, Міністерства закордонних справ України та правозахисних організацій України, Росії та Європи вдалось добитись депортації Богдана Яричевського. Натомість Юрія Яценка російський суд вирішив взяти під варту та утримувати в СІЗО наступні два місяці.
«У СІЗО Юрка посадили 9 серпня, і він має там пробути до 9 жовтня. Однак у Росії нас попередили, що на цьому не закінчиться, імовірно утримання під вартою продовжать ще на два місяці. А що буде далі - невідомо. Найбільше ми хвилюємося, що він і далі зазнає катувань», – каже батько затриманого.
У пояснювальній записці, яку написав Юрій Яценко 21 серпня своєму адвокату, він зазначив, що причина його утримання суто політична.
«Вважаю, що справжньою причиною мого кримінального переслідування з боку ФСБ Росії є бажання співробітників ФСБ використовувати моє кримінальне переслідування як інформаційний привід для дискредитації мене як прихильника мирного врегулювання існуючих протиріч між Україною і Росією», – йдеться у тексті записки.
«Справа є абсолютно абсурдною. У її вирішенні може допомогти хіба дипломатія, бо все надумано, у російської сторони немає жодних доказів», – зазначає Остап Куманський, юрист і друг ув’язненого.
Наразі правозахисники з України та Росії, Посольство України в Росії та Міністерство закордонних справ України працюють над тим, щоб українця звільнили. Юристи кажуть – ця справа на контролі ФСБ, а на службу безпеки Росії вплинути зможе хіба президент сусідньої країни, і жодне рішення суду для них не має ваги.
Натомість львівські студенти та просто друзі Юрія готують 1 вересня пікет під стінами Генерального консульства Росії у Львові. Вони вимагатимуть звільнення українського заручника, якого всупереч будь-яким законам Російської Федерації утримують в СІЗО.