У Японії створять мистецький простір у пам’ять про руйнівний землетрус 2011 року
У Японії реалізують мистецько-архітектурний проєкт Sea of Time («Море часу»), присвячений пам’яті про землетрус і цунамі у 2011 році. Новий простір з’явиться в селищі Томіока на узбережжі Тихого океану, відкриття запланували на весну 2028 року, передає Archdaily.
Землетрус силою у 9,0–9,1 бала за шкалою Ріхтера, що стався 11 березня 2011 року, вважається найбільш руйнівним в історії Японії. Тихоокеанське узбережжя Японії від Охотського моря до островів Рюкю розбило цунамі висотою 10–12 м. Офіційно була підтверджена загибель понад 5 тисяч людей, а зниклими безвісти вважаються понад 8,5 тисяч людей. Близько 100 300 будинків у країні були зруйновані стихією повністю або частково.
Селище Томіока розташоване у префектурі Фукусіма. Унаслідок землетрусу там сталася аварія на АЕС «Фукусіма-1», тому його жителів масово евакуювали. І відновлювати інфраструктуру населеного пункту почали лише у 2017 році.
Житлові комплекси від LEV Development – це простори любові, підтримки та натхнення. Кожен проєкт гармонійно вписується в міський простір і підсилює його цінність. Дизайн, архітектура та продумана інфраструктура формують нову культуру життя.
Фото від Atelier Tsuyoshi Tane Architects.
Цей мистецько-архітектурний проєкт створений японським архітектором Цуйосі Тане (Tsuyoshi Tane) у співпраці з художником Тацуо Міядзіма (Tatsuo Miyajima). Концепцію розробила студія Atelier Tsuyoshi Tane Architects.
Об’єкт буде розташований на скелі з видом на Тихий океан. У центрі – кругла, частково заглиблена в землю конструкція із захисним дахом. Усередині об’єкту планують збудувати басейн площею 200 м², у якому плаватимуть 3000 LED-лічильників. Кожен із них відображатиме числа від 1 до 9 з інтервалами, які програмуватимуть відвідувачі.
Фото від Atelier Tsuyoshi Tane Architects.
Для будівництва використовуватимуть місцевий камінь, що зміцнює зв’язок з регіоном. Таке рішення відповідає концепції «археології майбутнього». З цієї точки зору будівля виступає не лише як контейнер для твору мистецтва, а й як архітектурна структура, що втілює історичні та культурні шари у просторовій формі.