10 цитат від автора «Стратегії теплого океану»

Христина Нога, 30 грудня 201368057
10 цитат від автора «Стратегії теплого океану»
фото life.ictv.ua
Олексій Арестович

«Стратегія теплого океану» Олексія Арестовича – це план дій, спрямований на зміну системи, що існує в Україні. В її основі – тільки мирні акції та дії. Стратегія отримала чимало прихильників серед учасників Євромайдану. Під час лекції в УКУ 28 грудня Олексій Арестович розповів, що чекає Україну в майбутньому, чому зміниться система, а також у що слід вірити, аби стратегія працювала.

  • Я належу до експертної групи, яка займається конструкцією майбутнього і спробами опису тенденцій.  Я спілкуюся з різними людьми: від шаманів Байкалу до людей з Індії, Китаю, ісламського середовища, католиками. І всі вони кажуть про одне: XXI століття – це час Людини з великої літери. Якщо раніше ми молилися богам технології та богам грошей, то тепер середовище змінюється і акценти зміщуються на людину, способи самоорганізації. Метафора така: ми стоїмо на гігантському переломі часів. Деякі спеціалісти кажуть,що такі зміни бувають раз в триста років, інші – раз в сімсот років, ще деякі – раз в тисячу років, а дехто каже, що це чи не друга неолітична революція. Але як би не оцінювали цю ситуацію, для всіх зрозуміло, що це – фазова криза і Україна стала тією територією, де Бог торкнувся пальцем і сказав, що буде тут.   

 

  • Те, чого не розуміють люди – це те, що система – це павуки в банці, які один одного ненавидять. На цьому треба грати. Тому вони (представники системи) не виступають єдиним фронтом, а ми, як суспільство, не є їхньою мішенню. Якщо звідти вибити хоча б одну спицю, все відразу посиплеться. Коли ця спиця буде вибита? Називають різні терміни: від лютого до березня. Росіяни, які дещо знають, кажуть, що в Кремлі у березні планується соціальна зміна. Щось а ля Майдан, але планує Кремль, та вже зараз люди кажуть, що Кремль чи прокремлівські сили вирішили використати практику кольорових революцій на свою користь. В той же час розумні люди вважають, що в них це вийде з-під контролю. Чи можемо ми про це знати і говорити? Ми живемо в час, коли все моментально стає відомо. В нас є правило інформації з трьох джерел.

 

  • "Стратегія теплого океану" працює тоді, коли ви вірите, що в людині добра більше, ніж зла. На це мені кажуть: Олексію, ви не знаєте життя? А звідки мені знати? Я служив у воєнній розвідці, був на трьох війнах, працюю з онкохворими. І я після цього зробив висновок, що добра в людині більше, ніж зла.

 

  • Арістотель писав у «Політиці», що предметом політики є спільне благо в полісі. Ось поки питання про спільне благо не поставлене – немає політики. Тому 22 роки в нас не було політики, а лише боротьба основних груп за суспільні фонди – заводи. Але ніхто з тих, хто називає себе політиком, ще не ставив питання про спільне благо. Це спільне благо має бути одним для Львова і Донецька, для Києва і Сімферополя, для протестуючих і «Беркуту». 

 

  • Між Росією та Україною є договір, що наші спеціалісти обслуговують третину їхніх ракет до 2018 року. А ми кажемо, що у нас немає аргументів проти Росії і нема, чим торгуватися на газових перемовинах… А що тут торгуватися? Завтра наші спеціалісти не виїжджають, а ті, що є, відізвані. Якщо ми відмовляємося обслуговувати їхні ракети, Росія буде під загрозою десь 80 Чорнобилів одночасно. То якою була б ціна на газ, якби люди могли торгуватися? І хотіли торгуватися, а не красти собі до кишені?

 

  • З ким ми маємо справу у Донецьку чи Луганську? На що опираються культурні коди? На міф про велику перемогу, а по-друге – на міф про велику радянську культуру. І там живуть небідні люди, які можуть щороку їздити до Флоренції, Венеції, але вони вважають церкву в Кижах – вищим творінням. Люди дивляться на Міланський собор і думають, що ось це гірше, ніж… Звичайно, радянська культура дала багато, навіть Папа Іван Павло ІІ назвав радянські мультики найгуманнішими... Але що вивчали у радянській школі?  Достоєвського, Пушкіна, Толстого. Вони (жителі Східної України) не можуть цитувати Достоєвського, але кажуть, що це наша культура, а от у вас Австро-Угорський генштаб придумав український народ. В чому головна ставка Антимайдану? Це озвіріла публіка, яка отримує копійки. Вони приїхали до Києва, а тут бутіки, дорогі машини. І у них є відчуття, що на Майдані – карнавал, який вони оплачують. Головне, що налаштовує Схід і Південь проти Заходу і Центру – це класова боротьба. Протиставляються «зажравшийся Львов, сильно культурный, изнеженный» і прості роботяги. Ось це і треба змінювати у їхніх головах.

 

  • Позавчора мої знайомі розмовляли з солдатами внутрішніх військ, які охороняли Кабмін. Вони смертельно змучені. Госпіталь МВС переповнений. Коли в Києві був мороз, їх навіть в туалет не відпускали. Їх закрили в  Кабміні на 5 днів і навіть помитися не давали. Вони осатанілі і озвірілі, своє керівництво ненавидять. А тепер у них повний занепад духу. Вони нічого не розуміють. Головна риса системи – нелюдяність. Вони не шкодують виконавців. На «Беркут» завели 4 справи. Це не афішують, щоб їх сильно не засмучувати. Мені про це «Беркут» розповів. Система здає своїх, не вважає їх за своїх. Система тримається на останніх соплях, бо вона – нелюдяна.

 

  • Слабкість системи у трьох речах. По-перше, нелюдяність. І справа не в тому, що Льовочкіну начхати на простого солдата, а в тому, що Льовочкіну начхати на Клюєва. Вони один одного ненавидять, вони нелюдяні один до одного. І третє – їхня слабка ланка – дрібні чиновники. Дуже скоро в Києві на Майдані станеться те, що ось ці рядові солдати, які будуть змучені до останнього, кинуть щити і скажуть: все. Система посиплеться на рядових виконавцях.

 

  • Де зараз Партія регіонів? На островах. Президенту треба прийняти бюджет, а він не може зібрати кворум. Кого він не може зібрати – «Свободу»? «Свобода» вся там, готова голосувати. Він своїх регіоналів зібрати не може, вони порозбігалися всі. Проблема в тому, що єдності немає ніде.

 

  • Система прогнила. Тотальна ненависть. СБУ терпіти не може прокуратуру, прокуратура – податкову. Начальство ненавидять по горизонталі і вертикалі. Ця система тримається тільки на тому, що ми в неї інвестуємо і, що ми не знаємо істинної системи.

Довідка:

Олексій Арестович – у минулому кадровий офіцер Збройних сил України, капітан запасу. Актор, психолог. 38 років, одружений, виховує двох доньок. Автор «Стратегії теплого океану».

 

Записала Ірина Пакош

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
Пропозиції партнерів

Дискусія 7

Для того, щоб залишити коментар, необхідно увійти
  • Європейський українець 16 січня 2014, 21:13

    Мирний протест буде ефективним тоді, коли в ньому задіяні мільйони, десятки мільйонів людей, які бойкотують владу по всі країні, а не лише в Києві. Ось і все. Чи є 10-15 мільйонів українців, які готові вийти у своїх містах, селах та селищах і не виконувати накази влади. Думаю, що цього було б достатньо скинути цю ненависну бандитську владу. Але, увага, після цього необхідно кимось замінити цю владу. Чи є готові нові судді, нові прокурори, нова міліція і так далі, яка засудить дії скинутої влади. Така заміна повинні відбутися миттєво: одних скинули, інші зайняли їхні місця. Тому, справді, мирний протест потребує більше продуманості, ніж стінка на стінку.

    відповісти цитувати поскаржитись

  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Гостеві 12 січня 2014, 18:30

    Пане Гостю, у тих кількох дописах під маячнею цього "демонстративно яйцеголового" (ось і оцінка його марудних думок), присутня лише реакція на претензійну недалекість концепції літеплого океану. І тільки. Ненасильницькі засоби боротьби мають бути ефективні і продумані не менше, але й більше за насильницькі. А те що пропонують Арестовичі, Грицаки та інші - є сумішшю невігластва та амбіційності із боягузливістю, а тому - може лише затуманювати голову і дезорієнтовувати, а не допомагати в ненасильницькій боротьбі. Таких треба вчасно ідентифіковувати і не реагувати на їхнє базікання.

    відповісти цитувати поскаржитись

  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Гість 9 січня 2014, 21:02

    Абсолютно згоден з Любомиром. Всі на словах такі матьорі революціонери, що аж противно. Надивились фільмів в інтернет і вважають себе надгероями.

    Ви хоч раз бачили смерть на власні очі? А тупу безглузду смерть товариша чи просто рідної людини на рівному місці? На щастя, я її не бачив, але мені вистачає мізків подумати на кілька кроків вперед і зрозуміти, що силовий сценарій - це якраз утопія. Ви знаєте, що буде після силового сценарію в країні - хаос, причому повний. Хаос буде тому, що в першу чергу цілями стануть активісти і їх та їх родичів почнуть вбивати. Навіть, якщо існуюча влада буде повалена, на її місце будуть 3 кандидатури:
    1. Правдиві опозиціонери, яких залишаться одиниці, бо їх в першу чергу переб'ють під час силового сценарію
    2. Бандюки, які перечекають, поки опозиція і влада переб'є один одного і ослабне. Причому їм буде все-рівно хто переможе
    3. Ті з хитрих опозиціонерів, які забояться брати участь в силовому сценарії і також його будуть тихо перечікувати. І таких буде більшість в кінці.

    А тепер вічні революціонери підрахуйте, хто під егідою відродження демократії і порядку прийде до влади? 3тя група, яка буде тісно взаємодіяти з 2гою групою. І перше, що вони зроблять - це доб'ють першу групу. І все буде рівно так, як зараз, тільки загине кілька сотень тисяч невинних людей. А решта буде заляканою, і буде вестись на поводу в 2гої і 3ї групи.

    На замітку: всі мої знайомі люди, які бачили війну чи справжні сутички, кажуть, що силовий сценарій ні до чого не веде.

    Думайте головою, а не руками і ногами

    відповісти цитувати поскаржитись

  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Набридло вводити код – увійдіть через профіль у соцмережі
    Оновити
  • Більше коментарів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук