Анатомія гри

У львівському театрі імені Леся Курбаса відбулась прем’єра вистави «Мольєр. Анатомія». Драматургиня Ніна Захоженко написала власну п’єсу за мотивами знаменитої комедії Мольєра «Хворий, та й годі».

Написана смертельно хворим на туберкульоз Мольєром, комедія «Удаваний хворий», одна із найвеселіших й найжиттєрадісніших його комедій, стала для нього фатальною: під час вистави Мольєрові, що грав роль Аргана, стало погано на сцені й через декілька годин він помер.

Про це можна прочитати у підручниках, про це розкажуть і під час вистави. Адже сам текст мольєрівської п’єси скорочений, натомість доповнений роздумами насамперед про театр. «Анатомія», винесена у назву, є не лише однією з кумедних ситуацій у п’єсі, коли наречений-невдаха запрошує Анжеліку на розтин трупа. Це своєрідна анатомія самих себе та театру як такого.

«Сьогодні ми хотіли б зіграти для вас комедію у трьох діях, з квартетом скрипалів, хором і балетом, костюмованими інтермедіями і п'ятьма змінами декорацій. Але не зіграємо. С'est la vie. Наша вистава не така, як її уявляв автор. Але і ми не в Пале-Рояль, і ви – не Людовік XIV». З такого тексту розпочинається вистава, перша, яку режисер Дмитро Захоженко здійснив у театрі Курбаса (натомість львівські глядачі знайомі з його роботами у театрі Лесі Українки).

Сам театр визначив жанр як комедія у пошуках театру. Саме театр виходить на перший план, а актори вдало та натхненно знову працюють з ігровими структурами, які тривалий час були головним предметом дослідження курбасівців.

Тут вони почувають себе як риби у воді, їх гра поєднує умовність та гротескність комедії Мольєра з сучасною іронією та цілим набором ігор з часом, перевдяганням, персонажами, статями, віком, жанрами тощо. Ці ігри натхненні, органічні та дотепні.

У виставі можна побачити «мандрівні» прийоми, що кочують в театрі з вистави у виставу (і не набридають, утім ані акторам, ані глядачам). Але, і це приємно, ми побачимо і цілком свіжі стосунки з класичним текстом, струнку структуру гри та відсутність штучного кривляння. Актори весь час балансують на цій грані, проте жодного разу не сповзають у несмак.

Певні питання виникають щодо текстових вставок, де актори міркують над природою театру. З його пошуками все чудово вкладається у загальну канву дійства. А от певні політичні рефлексії (спробуємо уникнути спойлерів) демонструють якусь недовіру і до глядачів, яким усе треба ретельно розжувати, і до самих себе. Адже актори, які володіють такою ігровою палітрою могли б обійтись без зайвої і недоречної саме тут плакатності, розказавши усе, що хочуть, за допомогою ігрових нюансів та напівтонів. Адже у комедії Мольєра знайшлось би місце і «кольорам, і вальорам».

Вистава вийшла яскравою попри загальний сірий тон декорацій та костюмів (сценограф – Олексій Хорошко, художниця костюмів – Юлія Рибка). Дивитись її цікаво, цікаво подумки сперечатись (зрештою, можна і вголос час до часу).

У виставі діють Олег Цьона (Арган), Дарина Федина, Марина Мазур (Беліна), Марія Онещак, Діана Константінова (Анжеліка), Тамара Ґорґішелі (Луїзон, Добродій Діафуарус), Микола Береза (Беральд, Тома Діафуарус), Марко Свіжінський, Степан Кичма (Клеант), Тетяна Каспрук, Денис Соколов (Туанетта).

Найближчі вистави – 1, 17 та 30 грудня.

Фото Христини Король для театру імені Курбаса