Берлін. Місто для людей

Громадський транспорт здорової людини

БлогиДенис Квасов , 2 жовтня 2015 1276
Денис Квасов
Фотограф, урбаніст, громадський діяч. Досліджую місто, як єдину систему, так і окремі її елементи. Живе в Івано-Франківську
Берлін. Місто для людей

В Берліні діє одна з найкращих систем громадського транспорту. Вона надзвичайно розвинена, працює по-німецьки чітко і по-європейськи гуманно та комфортно.

Складається з поєднаних в одну мережу автобусних, трамвайних маршрутів, а також метро (U-Bahn) і міської електрички (S-Bahn). Все це керується єдиною компанією Berliner Verkehrsbetriebe (Берлінська транспортна компанія), а не 104 вуйкАми і одним ледве живим КП, як в громадському транспорті курільщіка.

Ця розповідь про Берлінські автобуси, оскільки в Франківську ні метро, ні трамваю поки що немає, і це не настільки для нас актуально. (Хоча пізніше коротко розкажу і про них.)

Спочатку трохи довідки. 

Автобусна мережа Берліну складається з понад 300 маршрутів звичайних автобусів, плюс 45 нічних (позначаються буквою N замість першої цифри), 17 ліній MetroBus (М), і 13 експрес –маршрутів (Х).  

Загалом автобусна мережа в першу чергу з’єднує території,  де немає метро і електрички,  з станціями цього швидкісного транспорту. Але звичайно не тільки. Попри це вона ще й покриває густою мережею все місто, і часто люди їздять автобусами наприклад за покупками, не покидаючи свого району. 

MetroBus – це автобуси, які ніби заміняють саме метро там, де його немає. Вони їздять з дуже малим інтервалом руху.

Експреси – з’єднують найчастіше аеропорти з центром, але є експреси, які з’єднують віддалені райони, чи передмістя з центром, роблячи по дорозі мінімум зупинок.

Ще інколи бувають автобуси з буквою U і номером лінії метро. Це тимчасові маршрути, які пускають по землі, дублюючи якийсь відрізок лінії метро, коли той на ремонті.

Виглядає це так: виходиш на тій станції метро, доки доїжджає потяг (там він просто їде по тій же лінії назад), і бачиш перед собою всюди отакі таблички (придивіться, на задньому плані видно, що ними обклеєний весь хол станції).

Виходиш на двір, а там ще табличка. На ній детально все описано. Звідки і доки їздить автобус, і скільки це триватиме. 

І тут же, біля виходу метро стоїть тимчасова зупинка.

Цей автобус їздить експресом, зупиняючись тільки біля станцій метро, які перекриті на час ремонту.

Загалом за той короткий тиждень я тричі в різних місцях попадав на таку акцію. Там кожного літа проводять такі ремонти.

А тепер про деталі

В Берліні автобусний парк налічує понад 1300 машин, і більше чотирьохсот з них – двоповерхові. Мм… вони прекрасні! Лише погляньте:
Найпопулярніший в туристів маршрут. Номер  100. Він проходить крізь весь центр, з’єднуючи цілу купу РОІ (places of interest).

Я коли тільки приїхав – зразу затарився на верх. Там круто:) Сидиш, дивишся на машини зверху в низ… насправді верх завжди заповнюється в першу чергу. А вже коли там немає місць – то люди дуються, і злазять в низ :)

Виглядає ще крутіше, ніж з кабіни фури.

А ви звернули увагу, по якій вулиці їде автобус? Невже це звичайна вулиця, а не надцятьполосне шосе? Не може бути! А як же тоді там вміщається автобус нормальних габаритів, ще й двоповерховий? А, все ясно. Просто це не Франківськ. Тут немає  ̶є̶в̶р̶о̶п̶е̶й̶ц̶і̶в̶ ̶П̶р̶и̶к̶а̶р̶п̶а̶т̶т̶я̶ ̶ рагулів, які паркуються так, що навіть наші маленькі маршрутки не завжди можуть проїхати…  і навіть людям часто немає де пройти. В Берліні ж  паркуються  так, як це передбачено правилами.

А де не передбачено – не паркуються.

Більше того, де дозволяє ширина дороги – умудряються крім парковки втиснути ще й вело смугу, і о чудо! Всім вистачає місця! І навіть ще один маленький, але кусочок зелені посеред дороги є.

Нижче даю посилання на кілька коротеньких (по кілька секунд) відео, як нормальний автобус може поміщатись на нормальній вулиці.

Тут старт з зупинки. По обочинах запарковані машини. Напроти їде ще один автобус: 

Ось відео, як автобус вписується в поворот. Знято з вікна другого поверху автобуса:

А тут фактично таке саме відео, але знято з вулиці, а не з середини:

Я більше ніколи не хочу чути маразмів, що в Франику не можна пускати нормальні автобуси, бо вони не вмістяться, бо в нас вузькі вулиці. В нас нормальні вулиці. Просто  ̶є̶в̶р̶о̶п̶е̶й̶ц̶і̶в̶ ̶П̶р̶и̶к̶а̶р̶п̶а̶т̶т̶я̶   рагулів багато. І абсолютно бездіяльна ДАІ. Сподіваюсь, нова поліція почне виправляти цю ситуацію.

Ідемо далі.

Як я вже казав, весь громадський транспорт поєднаний в одну, синхронізовану мережу, тому і квитки там діють на всі види транспорту. Навіть річковий. Тобто є єдиний квиток, який можна купити на станціях метро (в автоматах), в автобусах (у водія), чи в трамваях (в автоматах). Тому там в принципі не існує проблем з рагульськими водіями, які змагаються між собою, хто перший приїде на людну зупинку, і хто довше на ній постоїть, набравши повнезний салон. Там водії працюють за зарплату. Вони відокремлені від готівки (не рахуючи продажу квитків, але вони проходять через автомат, та і випадки, коли у водія купують квиток – рідкісні, бо там переважно всі їздять з довготривалими проїзними). До речі, якщо хтось таки хоче купити у водія квиток – то це відбувається ВИКЛЮЧНО на зупинці, і не під час руху. 

Всередині автобуса. На фото видно апарат з продажу квитків. (конкретно це фото не моє).

Також в салоні є купа кнопок СТОП. На проміжних і порожніх зупинках водій зупиниться лише якщо ви натиснете цю кнопку. Інакше – просто проїде далі. Дуже прагматично. Якщо порахувати скільки разів за рік економиться на гальмуванні, стартуванні і відкриванні\закриванні дверей, і помножити на кількість автобусів, то економляться немалі мільйони євро на зносі і ремонті запчастин. Зверніть увагу – на кнопці нанесено шрифт Брайля для незрячих. А на попередньому фото є місце для дитячих\інвалідних колясок. І навіть спеціальний пасок безпеки для них!  Це ж місто для всіх людей, тому турбуються і про тих, хто має якісь фізичні обмеження.

На зупинках іноді навіть водій виходить, і виймає спеціальний пандус для інвалідного візка. Я бачив таке один раз. Але це рідкість, тому, що автобус при під’їзді до зупинки опускається на пневмопідвісці нижче, вирівнюючись з тротуаром, а під’їжджає водій прямо врівень до бордюру, тому зазору фактично немає.  І заїхати візком чи каляскою - зовсім не складає труднощів. Порівняйте з нашими ваділами і зупинками на Вокзалі, чи на  ̶А̶ф̶р̶и̶к̶а̶н̶с̶ь̶к̶і̶й̶ Дністровській, де вони стають тупо посеред дороги в другому ряду.

Можливо Ви зауважили, що на попередньому фото один автобус позаду стоїть, а інший від’їжджає якраз на другій полосі. Так от, все ок. На завантажених зупинках часто власне зупинки облаштовані в дві лінії, окремо для різних маршрутів, які їдуть в одному напрямку, але пізніше десь розходяться. 

Ось так виглядає кінцева зупинка на завантаженому транспортному вузлі (поруч станції U-Bahn i S-Bahn). З обох боків облаштовано по два під’їзди.

Та сама зупинка зблизька.

На таких великих транспортних вузлах є навіть спеціальні світлофори для автобусів. (Я так зрозумів, що десь сидить диспетчер, і вносить деякі корективи, залежно від обстановки на дорозі. Хоча я не бачив жодного разу відхилень більше, ніж на 2 хвилини від графіка.)

На людних зупинках часто також є такі інформаційні табло, на яких вказано номер лінії, маршрут, і час до прибуття наступного автобуса. (На фото табло з зупинки трамваю, але оскільки це все єдина мережа, то на автобусних воно таке саме.)

 

І на абсолютно всіх зупинках є ось такий графік руху по кожному маршруту, який тут зупиняється. Він прекрасний! На ньому є все, що потрібно. Номер, назва маршруту (кінцеві станції), графік по днях, годинах і хвилинах, по вихідних, а також кожна зупинка на маршруті, і варіанти пересадок на ній, і навіть, позначка, що транспорт доступний для маломобільних людей!  Без жартів: цей папірець – це те, що мені в Берлінській транспортній мережі сподобалось найбільше. І в першу чергу тому, що воно працює.  Як я вже казав – відхилення можуть бути в межах 1-2 хвилин. Принаймні я більшого не зустрічав, а їздив я по місту дуже багато. Цілими днями. Все геніальне – просте, тому пропоную взяти цю таблицю за основу і для нашого міста. Не треба вигадувати колесо, коли його вже давно вигадали і удосконалили до нас. 

Всі інші зупинки, крім вищеописаних, (на транспортних вузлах) – по-перше по-німецьки прагматичні. Без нічого лишнього. Але обладнані тактильною плиткою для незрячих. А по-друге однотипні майже по всьому місту.

А інколи, де немає потреби, то і взагалі зупинка – це просто означене місце, без жодних конструкцій. Ось тут, наприклад,  кінцева зупинка біля будинку, де я жив. На ній є місце, де автобус відстоюються для вирівнювання графіка (позаду), і, власне, зупинка – місце, де заходять пасажири. В якійсь конструкції з дахом тут просто немає сенсу, оскільки це таке місце, де по-перше всі і так бачать з вікна, що автобус приїхав, і знають, що він там кілька хвилин буде стояти (а до зупинки менше хвилини йти) а по-друге всі і так знають графік, і виходять рівно тоді, коли треба вийти, щоб не чекати. Дуже зручно, коли графік є, і він чітко працює! Я інколи встигав секунда в секунду! Хоча інтервал в день – 10 хв. Навіть якщо спізнишся – то не страшно.

Як видно з розповіді – насправді немає в Берлінських автобусах нічого фантастичного і надзвичайного. Вони просто працюють так, як мають працювати, щоб людям було зручно. Ось і весь секрет. І ще нюанс: на кількох фото видно дуже багато припаркованих велосипедів. Це ніби ще одна частина транспортної мережі. Люди часто їдуть ровером до зупинки громадського транспорту, залишають його там, і їдуть далі на роботу на цілий день. Частіше це буває біля станцій метро, бо там відстані більші. Але іноді і біля автобусних зупинок також.

А тепер про нюанси. В чому ж підлість? Чому в них так круто і просто, а в нас так складно і відстійно? Невже немає до чого причепитись? Нуу… все відносно. Для німців – немає. Але для нас – є. Це ціна. Проїзд в них не дешевий по наших мірках. Але тарифна система – теж дуже продумана і надзвичайно гнучка. 

Берлін поділений на три тарифних зони. А, В, і С. А – це центр. В – це весь Берлін, а С – це щось типу Тисменицького району для нас. Тобто це населені пункти в межах іншої адміністративної одиниці – Бранденбург, які розташовані по периметру навколо Берліну. І хоча адміністративно вони до нього не відносяться, але ж Берлін – місто для людей, а в тих містечках живе дуже багато людей, які працюють в столиці, то для них і є ота зона С. Плюс для самих Берлінців, які часто виїжджають туди на природу. Не буду розписувати всі тарифи по всіх зонах, але наведу основні цифри. 

Найдешевший проїзд – 1,6€ (~40грн). Це короткий проїзд до трьох станцій метро чи електрички з пересадками, або до шести зупинок автобусом чи трамваєм. Без пересадки.

В основному це туристичний квиток. По ньому їздять в центрі туристи. Хоча для них є ціла категорія туристичних квитків. Навіть для невеликих груп можна купити спільний квиток. Наприклад для групи з 5 осіб на добу. Вартість – 16.9€ (~420грн). А є ще спеціальні туристичні квитки, які бонусом надають знижку на відвідування деяких музеїв! Наприклад квиток на 72 години для дорослого з трьома дітьми 6-14 років (для цієї вікової групи є спеціальні дитячі квитки, які трохи дешевші за звичайні. До 6 років – безкоштовно). При чому він діє у всіх трьох зонах. Тобто і «по району». Тоді, коли більшість квитків розраховані на зону АВ. Ціна такого сімейного квитка – 40,5€ (~1010грн).

Це були «екзотичні» тарифи для приїжджих. А більшість мешканців міста користуються інакшими квитками. Наприклад одноразовий проїзд протягом двох годин в зоні АВ (по місту) коштує 2,7€ (~70грн), а можна купити квиток на цілий день за 6,9€ (~175грн). Або ще є цікавий варіант – 4 одноразові квитки, які купуються однією покупкою. Це коли наприклад вам за два дні треба проїхатись туди-назад два рази. Ціна – 9€ (~225грн). Але в основному у всіх є проїзні. Вони можуть бути на різні терміни. Наприклад я купив проїзний на тиждень (суттєвий нюанс: він діє не з понеділка по неділю, а з дня покупки – 7 днів). Вартість – 29,5€  (~740грн). Місячний проїзний коштує від 79,5€ (~2000грн) за квиток в зоні АВ, до 196€ (~4900грн) за проїзний «по області». Не «по району», як я казав про зону АВС, а саме «по області».  
Ну і є ще варіант купити річний проїзний. Він іменний, тобто на ньому вказане ваше ім’я і деякі інші дані. Але і тут є ціла низка гнучких тарифів. По-перше залежно від зони, а по-друге залежно від того, чи ви цей квиток оплатите за раз, чи будете платити 1/12 кожного місяця. Якщо за раз – то десь на 5% дешевше. Отже річний квиток, куплений одноразовим платежем обійдеться в 707€ (~17700грн) для зони АВ. Але і це ще не все. Є ще спеціальний квиток для робочих годин. Він діє не на протязі доби, а 10 денних годин. Коштує 518€  (~13000грн). І ще є низка пільгових квитків. Є для малозабезпечених, студентів, учнів, (при чому для пільговиків-студентів і учнів ще окремий, нижчий тариф). І найцікавіше – для братів/сестер, які забирають молодших зі школи!  Ці ціни вже розписувати не буду, бо і так навів багато цифр. Важливіше показати, які види квитків можуть бути в Франківську, коли ми зробимо людську систему громадського транспорту. 

На перший погляд все складно і заплутано. Але це тільки поки не розберешся. Насправді все просто, адже вам не треба знати всіх цих деталей. Ви просто обираєте для себе один, зручний для вас варіант, і все. Насолоджуйтесь всіма видами транспорту. Від автобусів до міжміських поїздів і річкових паромів. Як бачите – все продумано до дрібниць. Все для людей. А ціна… тут все відносно. Для німців 700 Євро на рік – хоч і теж гроші, але цілком посильна витрата. Хоча це приблизно півтори тисячі гривень в місяць. Навіть для нас – не так уже й фантастично, хоч і не мало, погоджуюсь. Плюс для пільговиків – сильно дешевше. Ну і, звичайно за безквитковий проїзд – штраф 65€ (~1630грн). І не заплатити його, якщо вас спіймали, не вдасться. Тут теж система працює чітко. Але така ціна якісного транспорту. Автобус коштує що для Берлінської влади, що для Франківської – однаково. І пальне, і запчастини…  тому сильно дешевше не зробиш. З іншого боку, в них мережа на порядок більша. Включає і трамваї, і метро, і навіть поїзди. І це все розкидано на ціну одного квитка. Можливо для нас, враховуючи мережу лише з автобусів і тролейбусів, (а також зекономивши на даблдекерах;) ) вартість проїзду вдалося б зробити нижчою. Та і рівень життя як не крути, але буде рости. Я в цьому впевнений. Тому побудову аналогічної системи, з єдиним перевізником, єдиним квитком, і гнучкою тарифною політикою я вважаю не те, що реальною, а обов’язковою і необхідною! Навіть не бачу сенсу дискутувати про її доцільність. Це дурна трата часу. Краще витратити той час на її підготовку і впровадження.

Наостанок ще кілька фоток на міський транспорт в Берліні з висоти 204 метри;) 

Оригінал: facebook/Денис Квасов

 

 

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук