Камери стежать за перехожими: у центрі Мадрида встановили гігантський чорний трикутник

У центрі Мадрида з’явилася монументальна інсталяція PANOPTICON у формі величезного чорного трикутника. За зовнішньою простотою конструкції ховається її головна ідея: у чорній поверхні є оглядові отвори, за якими розташовані екрани, підключені до камер відеоспостереження. Робота не лише привертає увагу своїми розмірами, а й спонукає перехожих замислитися над тим, наскільки звичним стало спостереження за іншими, передає Graffiti Street.

Мистецький об’єкт створив художник SpY. Його встановили на площі Сібелес навпроти палацу Сібелес. Проєкт став частиною програми Madrid es Paisaje 2026.

Художник описує PANOPTICON як засіб встановлення нових взаємовідносин між людським тілом, архітектурою та міським ландшафтом. У цьому масштабі трикутник вже не сприймається лише як геометрична фігура – він стає об’єктом, що змінює пропорції, рух та орієнтацію, змушуючи відвідувачів по-іншому сприймати звичний публічний простір.

Саме тому місце розташування має особливе значення для цієї роботи. SpY тимчасово змінив звичний образ площі, тісно пов’язаний з ідентичністю Мадрида. Інсталяція впливає не лише на вигляд цього простору, а й на те, як його сприймають люди.

Фото Rubén P. Bescós

Коли відвідувачі наближаються до конструкції, на її поверхні стають помітними невеликі оглядові отвори. За ними розташовані екрани, підключені до камер відеоспостереження у верхній частині інсталяції. На них можна побачити фрагменти навколишньої архітектури, пішоходів і дорожній рух із несподіваних ракурсів.

Саме цей механізм розкриває головну ідею PANOPTICON. Спочатку інсталяція перекриває звичний вид на площу Сібелес, а потім показує його через зображення з камер. Відвідувачі бачать місто крізь систему відеоспостереження, яка відбирає окремі фрагменти навколишнього простору, визначає ракурси та транслює їх на екрани.

Цей досвід ставить глядачів у неоднозначне становище: крізь оглядові отвори вони спостерігають за перехожими на площі й водночас самі перебувають у полі зору тих самих камер. Так межа між спостереженням за іншими та перебуванням під наглядом стає дедалі менш помітною.

Фото Rubén P. Bescós

У супровідному тексті SpY прямо пов’язує цей досвід із концепцією паноптикуму: сама можливість перебувати під наглядом може впливати на поведінку людини, навіть якщо вона не знає, чи хтось за нею стежить.

Як зазначає видання, ця метафора особливо актуальна в суспільстві, де спостереження вже не обмежується контролем з боку установ. Камери, телефони та інші цифрові пристрої дедалі більше впливають на те, як ми фіксуємо та сприймаємо публічний простір. Вони розширюють наші можливості спостерігати за іншими й водночас роблять нас самих об’єктами чужої уваги.