«Добре виконання – перш за все чесне»

Піаністка Діана Чубак про музику та творчу залежність

КультураОлег Резанов, 13 жовтня4830
«Добре виконання – перш за все чесне»

Молода українська піаністка Діана Чубак виступить у Львові із двома концертами (14 і 15 жовтня), де прозвучать твори золотої фортепіанної класики (Людвік ван Бетховен, Ференц Ліст, Борис Лятошинський...).

Діана Чубак — вихованка Львівської національної музичної академії ім. М. Лисенка. Вдосконалювала свою майстерність у відомої української піаністки Оксани Рапіти. Лауреатка численних міжнародних та всеукраїнських конкурсів. Як солістка виступала з Маріупольським муніципальним камерним оркестром «Ренесанс», Національним президентським оркестром України, Академічним камерним оркестром «Віртуози Львова», з камерним ансамблем Academia Dell'Arco (Польща). Вдосконалювала свою майстерність під керівництвом таких відомих піаністів, як Кароль Радзівонович, Анджей Ясінський, Мартін Єпсен, Maтті Рекалліо, Лілі Дорфман, Кевін Кеннер, Філіп Джузіано, Тім Овенс.

Діана Чубак розповіла ZAXID.NET про те, як ставитись до виконання найпопулярніших творів Бетовена і що ж мав на увазі Шуман. А ще – про інші, не менш цікаві речі.

Діано, чи пам’ятаєте ви перший дотик до клавіш фортепіано?

Не можу сказати, що чітко пам’ятаю мою першу зустріч з фортепіано, але пам'ятаю, що мені було сім років, коли мама за руку відвела у музичну школу. На так званому «вступному іспиті» я розплакалась, бо не була готова морально виконати пісеньку, – ми з мамою про це не домовлялись. Але перша моя вчителька, Баюк Олександра Іванівна, на першій зустрічі захопливо розповідала про інструмент, показувала, що на ньому можна грати з різною динамікою.

Пам'ятаю, мене це найбільше здивувало. І ще пригадую, що після першого уроку отримала завдання за схемою вивчити «нумерацію» пальців. Тоді я ще й гадки не мала, як тісно життя пов’яже мої пальці з клавішами. У Людвіга ван Бетховена дитячий досвід навчання був жахливим, але згодом перемогла музика.

Що ж відбулося в вас між засвоєнням постави та творчою залежністю?

Відчуття творчої залежності – а по тому і життєвої потреби – прийшли до мене не одразу. Заняття вдома не приносили задоволення і я займалась на фортепіано, бо «так треба». Дитина неспроможна через вік, через відсутність досвіду розуміти, для чого сидіти стільки годин за інструментом, якщо можна зробити безліч інших цікавих справ. Тут знову варто згадати мою маму, яка наполегливо контролювала мої заняття, їх систематичність. Це були й плачі, і образи з мого боку.

А справжня творча залежність прийшла вже тоді, коли в мене з’явились нові переживання, почуття-відчуття, уявлення, які ще не виникають в малої дитини. І це початок нового етапу, коли ти розумієш, що за допомогою сили, енергії музики, можливостей інструменту, ти можеш відкрити свою душу, бути щирою, відвертою, просто бути собою.

А у відповідь почути звуки, в яких виливається те, що ти хотіла сказати. Або те, про що мовчиш...

А яким має бути добре виконання твору?

Добре виконання – перш за все чесне, щире, відверте, сильне енергетично, фантазійне, що базується на якісній техніці, інтелектуальній роботі.

Власне, ваш майбутній речіталь розпочинається «Апасіонатою» Бетховена, яка є твором дуже відомим і виконуваним. Чи можна тут чимось здивувати?

Що найцікавіше, під час обговорень я щораз чую якусь нову думку щодо виконання того чи того місця «Апасіонати», але уявлення, яким має бути цикл в цілому, лишається тим самим. Веду до того, що нові виміри є можливими, адже багато виконавців хочуть знайти щось нове, вирізнитись, але потрібно пам’ятати про рамки стилю, про атмосферу того періоду й усталені норми гри.

Далі буде Роберт Шуман з твором, що його підступно названо «Симфонічні етюди». «Етюди» – це, власне, «вправи», а композитор в них багаторазово варіює ту саму тему. Не дуже занурений у класику слухач здивується, мовляв, хіба це цікаво?

Я б не називала Симфонічні етюди «навчальними п'єсами». Це цілком продуманий Шуманом, великий цикл, з могутньою концепцією. Взагалі, сама форма варіацій є дуже цікавою, адже дозволяє показати ту саму тему у різних характерах, у різних настроях, викладах. Варіації показують абсолютно різні можливості інструменту. А ще, повертаючись до концепції, Шуман робить неймовірне перетворення теми поховального маршу у кінцеву тему переможного маршу-ходи. Це дуже контрастна зміна.

Не менш контрастний в цьому оточенні Ференц Ліст та його Мефісто-вальс. Як створити відповідний настрій?

Я дуже люблю цей твір. В ньому є чіткий сюжет, чіткі характеристики героїв. Мені подобається вживатися в ці образи, фантазувати. За таких умов створити відповідний настрій нескладно і якогось особливого рецепта перемикання в мене немає. Варто просто забути про все, що було до цього твору, і почати входити у нову розповідь.

Український композитор Борис Лятошинський. Твір, який ви не раз виконували. Буде інакше?

Звісно, геть по-іншому не буде. Але завжди, у кожному виступі я знаходжу щось нове. Щось звучить, відчувається по-новому. І саме цей аспект, як на мене, теж викликає творчу залежність. Я відчуваю насолоду від нових знахідок в процесі виступу. Тому мені цікаво, як і вам: а як, власне, прозвучить Лятошинський цього разу?

Фортепіанний речіталь Діани Чубак відбуватиметься 14 та 15 жовтня у Музичному салоні Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького. Організатором концерту є музична агенція Collegium Musicum.

Фото: Collegium Musicum

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук