У прокат вийшов переможець Каннського кінофестивалю «Проста випадковість»

У прокат виходить фільм «Проста випадковість»Джафара Панахі – картина, яка отримала «Золоту пальмову гілку» Каннського кінофестивалю.

Джафара Панахі – один із найвідоміших у світі іранських режисерів. Він отримав чимало нагород за фільми, деякі з яких зняв всупереч забороні на професію.

Кадр з фільму

2010 року режисер був заарештований за участь в антиурядових акціях, його засудили до шести років колонії. Під тиском кінематографічної спільноти та правозахисників Панахі було переведено під домашній арешт та заборонено знімати кіно протягом двадцяти років. Проте він продовжував вдаватись до різних хитрощів, щоб продовжити працювати. Так флешку з його фільмом «Це не кіно» було заховано в торт та переправлено до Франції, щоб в останню мить устигнути взяти участь у Каннському кінофестивалі.

У 2015 році Панахі був удостоєний премії «Золотий ведмідь» у Берліні за фільм «Таксі», знятий на відеореєстратор. У 2018 році його фільм «Три обличчя» отримав приз за найкращий сценарій у Каннах. Загалом таємно йому довелось знімати п’ять фільмів.

У 2024 році його знову було заарештовано за «антиурядову пропаганду».

«Проста випадковість» – перша за багато років стрічка, знята без заборони (хоча й без дозволів). Йому навіть намагалися закинути надмірну розмитість політичного висловлювання. Натомість це скоріше спроба працювати з жанрами та ховати за іронією жахливу реальність.

Панахі продовжує критикувати режим, розповідаючи історії людей, що були його жертвами. Фільм розповідає про тих, хто опинився за ґратами, і про тих, хто їх туди запроторив. Кілька колишніх увʼязнених намагаються жити далі. Один із них, Вахід, випадково зустрічає чоловіка, в якому нібито пізнає свого ката. Він не може бути впевненим, адже ніколи його не бачив, бо мав зав’язані очі. Він викрадає його, але сумніви змушують Вахіда звернутись по допомогу до інших колишніх в’язнів. Серед них – фотографка Шива, пара, яка готується до весілля, а також Хамід, що понад усе прагне помсти. Ця строката компанія возить свого в’язня Тегераном у спробі встановити істину.

Кадр з фільму

Чи може жертва стати катом? Чи лікує помста? Що таке емпатія та як жити далі? Усі ці запитання Джафар Панахі ставить у своєму фільмі.

Панахі завжди знімає ніби документальне кіно. Цього разу він не відмовляє собі у тому, щоб додати фільму, глибоко трагічному по своїй суті, дещицю гротеску. Його історія про вибір та свободу має відкритий фінал – оптимістичний або моторошний, тут вже як хто собі вирішить.