Попри те, що на більшості території України карантин послабили з 10 червня, кінотеатри все ще залишаються зачиненими. Скоріше за все кінотеатри відчиняться не раніше липня. Проте для шанувальників кіно на великому екрані є альтернатива: нагадуємо, що у Львові працює два автокінотеатри. І хоча найновіших хітів вони не показують, кіномани мають шанс наздогнати автівкою те, що пропустили у прокаті. А у сьогодняшній підбірці таки добрі фільми, що вони вартують і повторного перегляду.
Мої думки тихі
Дебютний фільм Антоніо Лукіча «Мої думки тихі» став найкращим українським фільмом минулого року за версією української Кіноакадемії. Він зібрав цілий оберемок нагород. Окрім перемоги у основній номінації Антоніо Лукіч, зокрема, став відкриттям року, а Ірма Вітовська другий рік поспіль була названа найкращою акторкою.
Зазнавши безліч невдач молодий звукорежисер фрілансер Вадим отримує шанс розпочати все спочатку. Просте завдання – записати голоси закарпатських тварин – може стати його шансом вирушити до Канади, де на нього, у разі успіху, чекає робота мрії. Однак все виявляється складнішим, коли головним супутником у новій роботі виявляється мама Вадима.
Вадима зіграв Андрій Лідаговський, відомий тим, хто уважно слідкує за українським кіно завдяки короткометражці Антоніо Лукіча «У Манчестері йшов дощ». А його маму одна із найвідоміших українських актрис Ірма Вітовська.
Мати, яка не може залишити свого сина у спокої та, водночас, залишається єдиною людиною, яка дбає про нього. Син, що при зрості понад два метри ніяк не може вирости. Їм незручно у їхніх стосунках, проте вони не можуть без них обійтись. Та чи повинні?
Одвічна проблема батьків та їх уже дорослих дітей препарована у картині через дотепні діалоги та кумедні ситуації. Загалом вміння говорити смішно та легко про надзвичайно поважні речі є ще однією причиною подивитися фільм. Але режисер Антоніо Лукіч не обмежується лише цією, достатньо об’ємною темою. Його Вадим – людина, яка не поміщається у жодні рамки. Ані в рамки родинних стосунків, ані в рамки завдань від замовників. Він не поміщається навіть на полицю у потязі. Йому ніби не зручно жити, йому тісно та некомфортно. У цьому випадку зріст актора стає не просто колоритною деталлю, а метафорою. А одвічна тема маленької людини тут ніби перевертається догори дриґом.
А ще цей фільм має бути дуже добре дивитись саме у автокінотеатрі, адже значна частина дії відбувається саме у машині. Так що ефект повного занурення гарантовано.
Вбивство священного оленя
Грек Йоргас Лантімос – відкриття Канн. Його геніальне «Ікло» перемогло в «Особливому погляді» у 2009 році. Проте його голлівудський період не відзначений такими удачами.
Психологічний трилер «Вбивство священного оленя» розповість про стосунки успішного хірурга та дивакуватого підлітка, а також їхні фатальні наслідки. Головні ролі у картині виконали Колін Фаррелл та Ніколь Кідман.
Все у цій картині виконано бездоганно: сценарій (фільм за нього нагородили у Каннах), режисура, акторські роботи, поєднання реальної психологічної драми та абсурду. Єдине, що перешкодило картині стати шедевром, це надмірна холодність та традиційність.
Голлівудский період у Лантімоса критики називають менш вдалим, ніж грецький. Але нагадаємо, що відразу після «Вбивства священного оленя» режисер зняв прекрасну «Фаворитку». Так що їдемо у кіно в очікуванні його наступних робіт.
Субурбікон
Чудова комедія, яка перетворюється на трилер (і навпаки) від Джорджа Клуні у якості режисера. Його «Субурбікон» базується на сценарії братів Коенів. Кілька років тому Коени задумали зняти цей фільм із Клуні у головній ролі. Згодом Коени обмежилися роллю сценаристів, Клуні пересів у режисерське крісло, а в головній ролі знявся Метт Деймон. Його партнеркою стала Джуліана Мур, яка зіграла відразу дві ролі.
Маленьке містечко Субурбікон нагадує Степфорд із «Степфордських дружин». Ідилічне провінційне містечко одноповерхової Америки 1950-х років. Маємо повний набір: яблучні пляцки, затишні будиночки, расизм, суд Лінча...
На цьому тлі розгортається трагедія родини Лоджів. Дружину вбивають грабіжники, а її місце в домі займає її сестра-близнючка... А далі – треба дивитись.
Клуні розповів, що згадав про сценарій Коенів тому, що вирішив зняти фільм про расову сегрегацію, проте подумав, що повчальне кіно буде погано сприйняте. Він вбрав антирасистський пафос у комедійні шати та наситив несподіваними сюжетними поворотами.
Крові в «Субурбіконе» проливається трохи менше, ніж в класичних коенівських фільмах, проте чорний гумор на місці.
Ці три фільми можна подивитись у Автокінотеатрі на Даху (верхній рівень парковки ТВЦ «Південний»). Сеанси та інші фільми за посиланням.
Однієї чарівної ночі
Чудова мелодрама від майстра своєї справи, французького режисера Крістофа Оноре.
Марія (К’яра Мастрояні) щаслива у шлюбі та у вільних стосунках з коханцем. Але коли чоловік (Бенжамен Бьоле) дізнається про зраду, то дає дружині ніч обдумати шлюб. Після сварки вона ночує в готелі навпроти своєї квартири, через вікно спостерігаючи за чоловіком. Жінка згадує їхню історію кохання.
Дуже сентиментальна та, традиційно для Оноре, дуже «мелодійна» мелодрама максимально розкриває акторський дар К’яри Мастроянні, про яку здебільшого говорили не як про актрису, а як про доньку Катрін Деньов та Марчелло Мастроянні.
Картина вперше була показана у Каннах в програмі «Особливий погляд», де К’яра отримала перший у своїй кар’єрі акторський приз.
Всі знають
Психологічний трилер «Всі знають» володаря «Оскара», іранського режисера Асгара Фархаді відкривав 71-й Каннський міжнародний кінофестиваль.
Ця картина стала другим фільмом іспанською мовою, який коли-небудь відкривав Канни. Першим у 2004 році було «Погане виховання» Педро Альмодовара.
Фільм «Всі знають» також брав участь у конкурсі, але відзнак не отримав. Як і у випадку з Лантімосом, Фархаді знімає без перебільшення видатне кіно на рідному, іранському ґрунті (наприклад, «Розлучення Надера та Симін»). Інтернаціональні проекти виходять у нього менш вдалими. Проте тут можна слідкувати за хитросплетіннями сюжету та акторською грою. З задоволенням.
Головні ролі у фільмі зіграли Хав'єр Бардем та Пенелопа Крус. Його знімали в Торрелагуні, невеликому містечку на північ від Мадрида.
Лаура (Пенелопа Крус) разом зі своєю родиною їде з Буенос-Айреса в рідне село в Іспанії на свято. Однак приїзд до родичів порушується подіями, які змінюють хід життя персонажів: пропадає донька Лаури.
Для акторського подружжя Пенелопи Крус та Хав’єра Бардема це третій спільний фільм.
Ці два фільми можна подивитись у автокінотеарі «KINOLIFE Cinema» на «Арені Львів». Сеанси за посиланням.
Фото Катерини Сліпченко