Наприкінці минулого тижня Львів відвідала голова тимчасової слідчої комісії з питань захисту прав інвесторів, членкиня комітету Верховної Ради України з питань економічного розвитку Галина Янченко. Причиною приїзду депутатки став конфлікт компанії «Галінвест» із міською радою за комунальну ділянку під колишнім ринком «Добробут». Історія сягає далекого 1993 року, коли Львівська міська рада спільно з українсько-австрійською фірмою заснувала ТОВ «Галінвест» і планувала збудувати на ділянці площею 0,66 га 5-поверховий готель. Через кризу будівництво зупинилось на рівні фундаменту, а на його місці облаштували тимчасовий ринок.
У 2004 році компанії, які володіли частками «Галінвесту», виключили міську раду з переліку засновників. А у 2020–2022 роках ТОВ «Галінвест» зареєструвало право користування ділянкою та право власності на торговий центр на вул. Старій, 3, якого насправді не існує. Однак компанія намагається визнати на нього право власності через суд. Натомість львівська мерія планує на місці «Добробуту» відновити історичний сквер.
ZAXID.NET поспілкувався із Галиною Янченко про те, що, на її думку, призвело до крадіжки комунальної землі і як ТСК може вплинути на ситуацію.
Під час візиту до Львова ви публічно порушили питання ділянки, де раніше був ринок «Добробут». Чим саме привернула вашу увагу ця історія, якій вже понад 30 років?
Я вважаю, що всі у країні мають працювати в рівних умовах. Це посилає правильний сигнал і формує здоровий бізнес-клімат в державі. Якщо є підприємці, які планують спільні проєкти і коли держава, а в нашому випадку місто, виконує свої зобов’язання, а підприємці – ні, то ситуація виглядає неправильною щодо інших гравців на ринку. Людина, яка не виконала своїх зобов’язань, далі безплатно незаконно користується земельною ділянкою у центрі міста.
Наскільки типовою є така історія для України, коли інвестор отримує землю або актив, але десятиліттями не виконує своїх зобов’язань?
Такі історії не є типовими. Частіше буває якраз навпаки.
У фейсбуці ви написали, що слідство триває багато років і так ні до чого й не дійшло. Так само як і справа, яка застрягла у судах. Чи вбачаєте ви у цій справі ознаки зловживань або корупції або затягування судових процесів?
Історія не нова, вона тягнеться із 1993 року. По-хорошому, якби цей інвестор був добросовісним і зрозумів, що він не спроможний втілити в життя свої зобов’язання і збудувати готель, то адекватною реакцією на цю ситуацію було б розірвання інвестором договору і передача ділянки її власнику – тобто Львівській міській раді, а не будівництво там базарного «шанхаю».
Натомість зобов’язання не виконані, інвестор безплатно багато років користується великою ділянкою у самому центрі міста, площею 0,66 га. Це неадекватно.
Тому місто у цьому випадку має рацію і ми вивчивши цей кейс, стали на бік міста. І тому якби інвестор добровільно повернув цю ділянку місту, громада могла б там зробити благоустрій, повернути у цьому місті історичний сквер або збудувати щось з іншим інвестором.
Оскільки інвестор не дуже добросовісний, то місто змушене було звернутись до правоохоронних органів і в суд. Чому там рух відбувається так повільно? Складно сказати. Я б не поспішала звинувачувати когось в корупції, бо тут можуть бути інші проблеми. Правоохоронні органи завантажені, на кожному слідчому десятки кримінальних проваджень. І тут часто є питання пріоритетів, або що саме керівництво правоохоронного органу, прокуратури ставить у пріоритет конкретній групі слідчих. Тому те, що слідство так повільно розгортається може бути свідченням того, що ця справа, можливо, не була пріоритетною. А от чому вона не була пріоритетною мені незрозуміло. Ринкова вартість цієї земельної ділянки, якою недобросовісний інвестор користується вже 33 роки, становить 500 млн грн. Тому це суттєва справа.
Які інструменти реально має ваша комісія у таких ситуаціях: ви можете лише публічно піднімати питання чи впливати на правоохоронні органи?
Спецкомісія вже взяла це питання в роботу. Ми вивчили всі доступні матеріали слідства, перевірили все по закритих і відкритих реєстрах, тобто провели власне розслідування. І за підсумком вивчених документів зрозуміли, що йдеться про недобросовісну поведінку так званого інвестора. Місто опинилось в ситуації, коли його ошукали на досить велику суму.
Під час відрядження до Львова я зустрілась із представниками правоохоронних органів для того, щоб з’ясувати, як вони оцінюють пріоритетність цієї справи, тримаю розслідування на особистому контролі. Я також знаю, що у понеділок, 9 березня, відбудеться судове засідання у цій справі і ми будемо уважно спостерігати за судовим процесом.
Чи бачите ви тут проблему законодавства, чи проблема більше у роботі судів і правоохоронців? Якщо проблема все-таки лежить у законодавчій площині, то чи плануєте після цього кейсу ухвалювати зміни, щоб недобросовісні інвестори автоматично втрачали землю або майно, якщо роками не виконують проєктів?
Конкретно у цій історії я не бачу, що саме потрібно було б удосконалити в законодавстві. Проблема в тому, що це законодавство не виконується. Договір закінчився, він не був виконаний, інвестор повертає ділянку. А якщо не повернув, то в судовому процесі місто мало б відсудити землю. І тут проблема не в законодавчому полі, а в питанні його імплементації, виконання законів.