У середу, 3 червня, Національна спілка кінематографістів України (НСКУ) оприлюднила відкритий лист до президента та прем'єр-міністра з вимогою звільнити голову Держкіно Марину Кудерчук. Лист опубліковано на сайті Спілки кінематографістів.
Причиною стало те, що очільниця відомства фактично відмовилась від будь-якого діалогу із кінематографістами (попри те, що сама вона стверджує протилежне).
Цей конфлікт став черговим у недовгій каденції голови Держкіно. Перший пов’язаний саме з її призначенням у січні 2020 року.
Спробуємо простежити за головними сутичками між чиновницею та кінематографістами, від найсвіжіших до найперших за три місяці її роботи (офіційний наказ було підписано 19 лютого). Нагадаємо, що останнім часом у їх центрі – проблеми із фінансуванням кіногалузі, і зокрема Довженко-Центру.
Від самого її призначення, коли вона несподівано перемогла у конкурсі на цю посаду, і до теперішнього конфлікту із НСКУ (лист підписали, зокрема, такі відомі кінематографісти як Роман Балаян, Лариса Кадочнікова, Володимир Тихий та багато інших), очільниця Держкіно скоріше протистоїть кіноспільноті, ніж співпрацює із нею. Разом із фактичною відсутністю фінансування та зупинкою майже всіх зйомок, можна вважати, що українське кіно, щойно почавши спинатись на ноги, знову переживає кризу. Марина Кудерчук не раз назвала себе кризовим менеджером, але її дії свідчать лише про те, що вона цю кризу лише поглиблює. Спробуємо розібратися, чому.
Без дискусій
Отже, 2 червня НСКУ проводила розширене засідання секретаріату, на яке було запрошено для знайомства голову Держкіно Марину Кудерчук. Вона утрималася від запропонованого головою спілки Олесем Янчуком виступу. Слово було передано членам НСКУ. Колишня голова Держкіно Ганна Чміль попросила свою наступницю не допускати зменшення фінансування Довженко-Центру, що нещодавно заявив про свою неплатонеспроможність, та підтримувати кіноіндустрію. Голова Держкіно зауважила, що діє в рамках закону та залишила зібрання без пояснення причини. Члени НСКУ вважають, що така поведінка чиновниці є неприпустимою.
Пізніше, у телефонному дзвінку голові НСКУ, кінорежисеру Олесю Янчуку вона назвала засідання «мелкой подлостью» і «цирком». Про що написав кінознавець Сергій Тримбач.
«Вважаємо, що керівник такого рівня має бути готовий до публічних дискусій, насамперед з професіоналами. Вперше ми зустрічаємось з такою поведінкою і таким ставленням. Таким чином НСКУ, кінематографічна спільнота, як і досі, залишилась непоінформованою про стратегію розвитку кіногалузі і тактику розв'язання гострих проблем. Вважаємо, ця людина не має право займати посаду чиновника такого рангу», – йдеться у листі.
Кіно чи лікарня?
Зауважимо, що уже протягом тривалого часу кінематографісти висловлюють стурбованість тим, що галузь практично не фінансується, що, зокрема, залежить і від керівництва Держкіно.
Саме з цим пов’язаний ще один скандал: у розпал вимог від професіоналів зберегти фінансування галузі та численних пояснень того, чому це важливо, пані Кудерчук заявила, що під час пандемії пріоритетним є фінансування медичної, а не культурної сфери.
Нагадаємо, 25 березня 2020 року стало відомо, що Міністерство фінансів України планує скоротити фінансування культури та кіно. 13 квітня Верховна Рада ухвалила зміни до бюджету, де на державну підтримку кінематографії передбачено 455 млн грн, що на 303 млн грн менше, ніж було заплановано в першому варіанті бюджету.
«Ми всі вже жертвуємо. Впевнена, з розумінням поставляться до ситуації, коли ми будемо змушені тимчасово відмовитися від виробництва фільму заради будівництва лікарні чи допомоги хворим та особливо лікарям. Але ми всі маємо чітко розуміти, де можемо економити, а що чіпати категорично не можна», - зазначила Марина Кудерчук у своєму Facebook. Згодом цей пост з її сторінки зник.
Як і недавній пост про засідання НСКУ. У ньому вона написала: «Відвідала засідання Національної спілки кінематографістів України, планували познайомитися, обговорити стратегії і тактики трансформації вітчизняної кіноіндустрії. Спойлер: на жаль, це були тільки мої плани, адже майже відразу конструктив бесіди зійшов на нуль і почалося обговорення фінансування Довженко-центру в форматі претензій», – пише голова Держкіно.
Скласти своє враження про перебіг події нескладно: існує запис відеозапис засідання.
Гроші для Довженко-Центру
Нагадаємо, 28 травня Довженко-Центр оголосив про свою неплатонеспроможність через те, що Міністерство фінансів не підписало бюджетну програму «Державна підтримка кінематографії». Керівник Центру Іван Козленко звинуватив у цьому, зокрема, й Марину Кудерчук. Вона ці звинувачення відкинула.
Нагадаємо, Центр імені Олександра Довженка є державним фільмофондом, найбільшим кіноархівом України. Він заснований у 1994 році. Там зберігається понад 6 тис. художніх, документальних, анімаційних фільмів, тисячі архівних документів з історії українського кіно.
За останні роки він став відомою сучасную сінематекою, яка не просто зберігає фільми, а й займається їх популяризацією та реставрцією (зокрема одним із показових проектів є відреставрована версія фільму Олександра Довженка «Земля» у супроводі гурту «Даха Браха» та інші проекти).
Проте цього року було прийнято рішення зменшити фінансування Центру втричі (до 3,3 млн грн). «Довженко-Центр не отримав жодної копійки з початку року, й ми не отримуємо зарплату вже 4 місяці», – заявив його директор Іван Козленко.
Також у центрі пройшли обшуки. Іван Козленко заявив, що обшуки були пов’язані з орендою. Про це він розповів в інтерв’ю «Громадському».
Козленко розповів, що приміщення в основному корпусі Центру орендують лише заклади культури й офіс продажів. «Коли я прийшов, близько 30% площі було в оренді у непрофільних бізнесів: офіси, ремонт техніки, продаж насіння, автошкола, склади. Широке лобі, рецепція, книгарня, кафе у нас з’явилися вже після зміни орендарів», – розповів Козленко.
Зараз Іван Козленко, який обіймав посаду з листопада 2014 року, подав у відставку. Своє рішення він пояснив відсутністю фінансування. «Керувати ліквідацією Національного центру Олександра Довженка, розвитку та встановленню міжнародної репутації котрого я присвятив 8 років свого життя, я відмовляюсь», – заявив Козленко і попросив знайти йому заміну.
Українські фільми зберігатиме банкрут
Проте голова Держкіно Марина Кудерчук оприлюднила рішення, прийняте структурою, яку вона очолює, щодо передання авторських прав на нові українські фільми Національній кінематеці України.
«У травні між Держкіно та Національної кінематикої України укладено договір про визначення цього державного підприємства, юридичною особою на користь якої передаються майнові права інтелектуальної власності на фільми створені за державної підтримки у разі 100% фінансування з боку держави!», – написала на своїй сторінці у Facebook Марина Кудерчук (правопис оригиналу збережено, проте і цей пост також зник).
Головна проблема полягає у тому, що державне підприємство «Кінематека» вже понад 5 років перебуває в стані банкрутства. За відкритими реєстрами за ним рахується податковий борг в обсязі понад 2 млн грн. Як випливає з ухвали Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2020 у справі № 910/21182/15 за «Кінематекою» рахується кредиторська заборгованість у сумі понад 3 млн грн.
Після того, як голова Дежкіно повідомила про таке рішення відомства, на підприємство вирушив комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики Верховної Ради з питань на чолі з Олександром Ткаченком (від 4 червня Ткаченко очолив міністерство культури та інформаційної політики).
Депутати констатували, що архіви кіноплівок зберігаються в жахливих умовах та опинилися на межі знищення. А частину майна «Кінематеки» розпродали з аукціону.
«Суть проста – за статусом знаходячись начебто у державній власності, вони де факто перебувають або повністю, або частково під управлінням приватних структур», – написав на своїй сторінці у Facebook Олександр Ткаченко. Через борги у студії забрали значну частину території.
«Те, що ми побачили було схоже на театр тіней. Ніхто нічого не знає з нинішніх відповідальних осіб, а попередники попередників вже далеко», – заявив він.
Таким чином після рішення Держкіно про передачу майнових прав на профінансовані ним українські фільми може призвести не лише до втрати архівів, а й до проблем із новим кіно.
Іван Козленко прокоментував таке рішення, зазначивши, що майнові права інтелектуальної власності, передані «Кінематеці», є державним майном, яке тепер стає частиною капіталу студії. Отже, права на фільми можуть бути передані судом кредиторам в рахунок погашення боргу.
«Таке безумне рішення Держкіно продиктоване тим, що впродовж понад пів року Держкіно не спромоглося підготувати Договір на передачу прав з Довженко-Центром, як це передбачалось раніше, заблокувавши процес здачі фільмів. Замість того, щоб провести бодай одну зустріч зі мною щодо прав, Кудерчук було легше заснувати "оригінальну" систему, за якої фільми здаватимуться на довічне зберігання в Довженко-Центр, а права на них – підприємству-банкруту в рахунок погашення його боргів», – вважає директор Довженко-Центру.
Нагадаємо, Національна кінематека України – державна кіностудія, утворена в 1992 році шляхом реорганізації Київської студії науково-популярних фільмів, що випускала наукові (з 1940) та мультиплікаційні (з 1959 року) стрічки. З жовтня 2015 року порушено справу про її банкрутство. Саме як банкрут вона фігурує в усіх реєстрах та судових документах. У 2018 році Кабінет міністрів виділив понад 9 млн грн, щоб погасити її заборгованість, однак «Кінематека» не скористалася цими коштами. Натомість у 2019 році було продано 14 з 18 приміщень кіностудії, сума яких становить понад 32 млн грн. Депутати уже звернулись до міністерства юстиції з проханням перевірити законність усіх цих процедур.
Натомість заступник гендиректора (від 17 березня 2020 року) «Кінематеки» Тарас Босак стверджує, що борги виплачені і з підприємством усе гаразд.
Хто така Марина Кудерчук?
Нагадаємо, що уряд призначив Марину Кудерчук головою Держкіно 29 січня 2020 року.
На цю посаду претендувала генаральна продюсерка Одеського міжнародного кінофестивалю Юлія Сінькевич, яка після кількох етапів конкурсу лишилася єдиною кандидаткою. Проте комісія НАДС її не затвердила. Українські режисери, продюсери, актори, дистриб'ютори та інші представники кіноіндустрії провели акції протесту та звернулися до прем'єр-міністра з відкритим листом на підтримку Сінькевич. Однак жодної реакції влади не було.
Натомість Кабмін оголосив новий конкурс, у якому Сінькевич відмовилась брати участь.
До повторного конкурсу було допущено десять кандидатів. Після усіх етапів (тестування зі знання іноземної мови, абстрактного мислення та законодавства України) та співбесіди з комісією НАДС) НАДС рекомендувало на розгляд Кабміну п’ять кандидатур. Серед них за кількістю набраних балів Марина Кудерчук була четвертою.
Марина Кудерчук народилася 31 березня 1980 року у смт Михайлівка Михайлівського району Запорізької області. У 2004 році закінчила приватний вищий навчальний заклад «Бердянський інститут підприємництва» за фахом «Економіка підприємства», а у 2008 Бердянський університет менеджменту та бізнесу за фахом «Маркетинг», у 2013 році – Бердянський університет менеджменту і бізнесу» за фахом «Правознавство». Є магістром державного управління.
У вересні 2019 року Марину Кудерчук призначили заступницею голови Запорізької ОДА з аграрних питань. До того, з 2017 року Кудерчук працювала в кіноконцертному залі ім. Довженка в Запоріжжі. Спочатку вона була заступницею директора, згодом стала директоркою. Саме у цей час адміністрація кінотеатру ім. Довженка не погодилася на показ художнього фільму «Червоний» у День Незалежності, а також скасувала показ картини «Таємний щоденник Симона Перлюри» (Кудерчук це також заперечує).
До кінотеатру вона прийшла з посади завідувачки сектором у Держекоінспекції у Запорізькій області, а до того працювала у Податковій адміністрації Запорізької області.
Чому ж так багато уваги приділяється саме Марині Кудерчук? Можливо, говоримо про те, що діяльність Держкіно дуже яскраво відображає культурну політику в цілому. Адже несміливий ренесанс українського кіно може бути різко зупинений через інтереси конкретного середовища. І зірваний конкурс на посаду голови Держкіно, де впевнено перемагала підтримувана кіноспільнотою Юлія Сінькевич, є очевидним сигналом.
Таким чином можемо передбачити: розвал успішних інституцій на кшталт Довженко-Центру триватимуть. Якщо не зміниться загальна культурна політика. Бо очевидно, що з таким підходом ми і кіно точно не знімемо, і лікарні не збудуємо. Що буде далі? Лишається сподіватися на краще та уважно стежити за руками. Особливо кризових менеджерів в часи кризи.