«Класичний шпигун»

У видавництві «Фоліо» за підтримки Головного управління розвідки Міністерства оборони України вийшов детективний роман Богдана Кушніра під назвою «Класичний шпигун».

За сюжетом, низка обставин змушують головного героя опинитися у павутинні секретних служб, і зрештою – в епіцентрі протистояння української та російської розвідок. У москві головного героя вважають ворожим шпигуном, а у Києві – російським агентом. Тлом роману виступають реальні історичні події напередодні війни.

«Співпраця ГУР та українських письменників націлена на те, щоб зберегти для молодих та пройдешніх поколінь історії про визначальний для нашої держави час, сформувати нове покоління відважних і винахідливих розвідників, у художній формі описати роль наших спецслужб у боротьбі за свободу України. «Класичний шпигун» – це вже другий реалізований у взаємодії з українським автором проект. Першим був детективний роман Андрія Кокотюхи «Довга комендантська година», – повідомило Головне управління розвідки Міністерства оборони України.

Пропонуємо читачам уривок з нового детективного роману Богдана Кушніра «Класичний шпигун».

***

Агент два в одному

Із центру інформації полковнику Антінові Андрушку принесли каблограму. Цим каналом – службовим додатком до телеграму – два роки ніхто не користувався.

«Терміново! Сочі, Есто-Садок, в\ч №28178 отримала розпорядження приступити до адміністрування приватної садиби директора Служби зовнішньої розвідки Сергія Нарушкіна. Над дачею встановили безпольотну зону R2027 висотою 2000 метрів. У документах для конспірації вказано телефон і адреса сочинського санаторію «Правда», який належить СЗР. На санаторій оформлено гектар землі, басейн і котедж площею 700 метрів квадратних. Територія охороняється і прикрита з повітря військовою частиною №28178, яка приписана до Міністерства оборони. На цьому об’єкті під час перебування в Сочі директор СЗР Сергій Нарушкін проводить таємні переговори з російськими й іноземними бізнесменами.

Прошу оновити канал передачі інформації.

Ваш, К-13»

Начальник управління зовнішньої контррозвідки перечитав каблограму тричі й наказав спецчастині негайно розшукати агентурну справу К-13.

– Все перетрясли, підняли навіть архіви, такий агент не значиться, – повідомили наступного дня.

– Нас розігрують? Хто ж за цим стоїть? – спитав полковник Андрушко підлеглих на оперативній нараді.

– Може, якийсь ініціативник шукає контактів?

– Надішліть йому адресу нового додатку та інструкцію для контактів. Запропонуйте зустрітися.

Через два дні оператор приніс нову каблограму від К-13.

«Терміново! Сочі, урядова резиденція «Лаура», закрита територія «Газпрому». Під виглядом гірськолижної школи ФСБ відкрила фальшивий курорт. Більшість інструкторів та обслугу набрали військові кадровики. Школа використовується для вербування туристів, які прилітають у гірський кластер кататися на лижах. Із аеропорту «Адлер» їх доставляють вертольотами на майданчик служби з надзвичайних ситуацій, а звідти – туристичними маршрутками на фейковий курорт на Псехако. Проект фінансує наближений до влади олігарх Анатолій Силантьєв.

Вдячний за довіру і новий канал інформації.

Ваш К-13».

Після третьої каблограми про курси «Постріл» у Загорську, де під Москвою освоюють нову техніку для сухопутних військ, полковник Андрушко зібрав у кімнаті для нарад аналітиків управління.

– Маємо нового агента і не знаємо, хто він, звідки звалився на нашу голову. Вчора надіслав третю каблограму. Інформація надцікава. Від контактів наш ініціативник відмовляється. Запропонували винагороду за інформацію – мовчанка. Перед нами непросте завдання: з’ясуйте, маємо справ з реальною людиною чи колективною грою відділу ДП – диверсій і провокацій.

– Текст писала людина, яка не моє жодного стосунку до розвідки або вміє добре маскуватися, – розпочав начальник аналітичного відділу.

– Це літератор або журналіст, він добре володіє словом, жодного тобі граматичного чи стилістичного огріху. З наших агентів ніхто так не міг написати, – додав рудий молодик у великих окулярах.

– Всі три повідомлення після перевірки підтвердилися. Факти відповідають дійсності, – прислухаючись до дискусії аналітиків, нагадав полковник Андрушко.

– Які системи зв’язку об’єкт використовує?

– Допотопні, скористався додатком до телеграму.

– Дилетант, який поєднує класичні технології із сучасними, і це страхіття для контррозвідки.

– Але ж він не з вулиці, поінформований про наші методи роботи. Це може бути пенсіонер, невдоволений життям, або чинний оперативник, ймовірно, з управління КР – контррозвідки.

– Є дві системи зв’язку, одна – для своїх, друга – для чужих та ініціативників, які хочуть заробити на інформації. Він скористався чужим каналом. Це не наша здобич, він – мисливець, який вийшов на полювання, – оголосив вердикт начальник аналітичного управління. – Обережність і ще раз обережність. Хтось розпочав серйозну гру.

– Мало шансів на роботі проявити себе й намагається розширити простір та здобути додатковий досвід, – обізвався психолог. – Той, хто порушує правила, може бути небезпечним і підступним. Ліпше не ризикувати, щоб ця історія не вилізла нам боком.

– Можна здогадатися про його хитрість. Одну правду приховує за іншою. Так буває, коли намагаються обманути томограф. Він хоче поділитися з нами інформацією і водночас пробує обдурити, – підсумував полковник Андрушко. – Агент два в одному. Він живе під легендою, а таке життя завжди чимось схоже на подружню зраду. Можна довіряти тому, хто зраджує дружину?

На ці слова кабінет вибухнув реготом, налаштувати підлеглих на продуктивну роботу стало неможливо.

– Спробуємо встановити контакт з ініціативником. Доручимо московській резидентурі? – уголос розмірковував полковник і додав: – Щоб в актив записали нового агента?

– У Москву на стажування їде наш працівник. Він працюватиме на посаді другого секретаря посольства. Передамо ініціативнику захищений мобільний телефон, який неможливо зламати, а ТС – технічна служба – встановить програму для безпечної передачі інформації.

– К-13 погодиться на прямий контакт?

– Категорично проти.

– Закладемо тайник у людному місці. Може, пощастить зафіксувати, хто прийде. Оперативний відділ, починайте розробку операції.

Через два дні на стіл Андрушка лягла четверта каблограма. К-13 розписав план передачі засобів зв’язку. Місцем зустрічі мала стати станція метро в Беберові, віддаленому районі Москви.

Другий секретар посольства вийшов з метро і попрямував до невеличкого базару, на якому кавказці торгували овочами і фруктами. Ашота з Єревану впізнав одразу, завдяки колоритній шапці.

– Для Вані з тринадцятої висотки, – дипломат простягнув паперову коробку в білому пакеті.

– Да-да, мене попереджали. Давай сюди, – кавказець байдуже взяв коробку і поклав на край ятки. Дорогий, не хвилюйся, передамо за призначенням. Купи мандарини, соковиті, як москвички.

– Зваж кілограм, і лимончиків штук п’ять.

– Ай який молодець.

Дипломат з торбинкою овочів повертався до станції метро «Беберово». Він не бачив, як біля ятки зупинився мотоцикліст. Не знімаючи шолома, підійшов до Ашота і забрав паперову коробку.

У той час у Києві ТС – технічна служба – взялася простежувати рух коробки.

– Так швидко, немов з блимавкою їдуть, – дивувався оператор.

– Радше на мотоциклі, – здогадався Андрушко.

Через годину маяк перестав рухалася.

– Гляньте на карту, який це район.

– Самий центр, напроти мерії, за 200 метрів від нашого посольства.

Андрушко по закритому каналу набрав другого секретаря посольства:

– Виглянь на вулицю. Наш об’єкт часом не пришвартувався біля мерії.

Дипломат вийшов з посольства на паралельну вулицю і змішався з натовпом. Прошмигнувши через металеві ворота ліворуч від мерії, підійшов до лавочки, оглянувся навколо, нікого не помітив.

– Він перед самим носом відімкнув маяк у мобільнику і помахав ручкою. Який висновок можемо зробити? – оглянув підлеглих Андрушко.

– Не один, а два, – подав голос заступник начальник аналітичного відділу. Або з нами грається ФСБ, або маємо справу з хакером, який володіє сучасними комп’ютерними технологіями. Змінити програму і відімкнути маяк – це вищий клас.

Наступна каблограма від К-13 виявилася лаконічною: «Припиніть шпигунські ігри. Ваше джерело не хоче світитися – і крапка. Зв’язок продовжимо через номерну станцію. Жодних контактів. Укажіть час зв’язку».

Андрушка не здивувало бажання К-13 у час високих технологій та інтернету повернутися до «дзижчалки» – так на професійному сленгу називають цифрові станції, які передають повідомлення для агентів мовою цифр. Примітивний шлях, але перевага очевидна – неможливо з’ясувати, хто і кому надсилає інформацію. Диктор монотонним голосом начитує цифри, які може почути кожен. Перед анексією Криму росіяни через цифрову станцію «Стигла вишня» передали коротке повідомлення: «Оголошено команду 145». Це був сигнал глибоко законспірованій агентурі готуватися до бойових операцій. Цифрові станції передавали кодовані послання на коротких хвилях та часто фігурували у шпигунських скандалах – і цим каналом захотів скористатися К-13.

Після четвертої каблограми Андрушко дедалі більше схилявся до думки, що має справу з дилетантом у розвідці, який, проте, володіє великим багажем ексклюзивної таємної інформації. Відкидати таке джерело не міг, але стовідсоткової довіри не припускав.

Через цифрову станцію К-13 передали таке повідомлення: «Ви інформували про фейковий курорт у гірському кластері на Північному Кавказі. Потрібно більше фактів про цей об’єкт».

Мовчання.

К-13 мовчав тиждень. Андрушко просив операторів: якщо надійде відповідь, одразу поінформувати, навіть уночі. Його розбудили в неділю рано-вранці.

«Найближчим часом нема можливості потрапити на закриту базу «Газпрому» на хребті Псехако, де міститься фейковий курорт. Щойно випаде нагода – поінформую», – повідомив К-13.

– Що відповісти? – запитував черговий оператор.

– Нас цікавить будь-яка інформація щодо підготовки до активної фази, як про пересування військ, так і про настрої всередині країни, – нагадав полковник Антін Андрушко.

Наступного дня надійшла чергова каблограма.

«Кремль під час неофіційних зустрічей у Будинку прийомів на Спиридонівці з представниками суб’єктів федерації й великого бізнесу зондує грунт, як регіони відреагують на початок активної фази. Називають терміни початку спеціальної операції – середина або кінець зими…

К-13».