У Страсний тиждень всі справи чітко розподілені по днях. Кожен день мав якесь своє призначення. Однією з найважливіших справ було випікання великодніх пасок. Цей ритуал мав багато підготовки, здійснювався в особливій атмосфері, традиції якої століттями передаються від покоління до покоління.
Як розповідають етнографи, паски пекли у Чистий четвер або Страсну суботу. У жодному випадку не у Страсну п’ятницю – це був заборонений день для цього. Взагалі у п’ятницю заборонялося пекти будь-який хліб. За традицією, пасок готували багато, щоб вистачило усій сім’ї, родичам і близьким.
Є народний звичай: коли починають пекти паски, треба стежити за тим, щоб у хаті в цей час ніхто не стукав, не шумів і не сварився. Приступати до розчинення тіста треба в чистій сорочці і з благословенням: «Боже, благослови цю святу паску учинити й на той рік діждати!». Коли тісто для пасок сходило, у хаті мала бути цілковита тиша.
В давнину піч під паски розпалювали живим вогнем, а в п’ятницю та суботу – запалювали зі страсної свічки.
Паски в різних регіонах мали свої особливості. Їх випікають у спеціальних формах. Як пише Gazeta.ua, наприкінці XIX століття у деяких регіонах західних областей паски намагалися спекти дуже великими, адже це свідчило про заможність родини. Іноді тісто важило 20-25 кг. Була одна велика загальна паска і менші для кожного члена сім’ї. У залежності від того, як вона вдавалася, така була і доля цієї людини на найближчий рік.
«В Україні не було прийнято оздоблювати паски білим цукровим люкром, на відміну від "кулічєй", зазвичай покритих білою поливкою. Паски в нас декорували хрестами з тіста – символ терпіння, пташками-зозульками, із складеними крильцями – символ довголіття, косами і колосками – символ урожаю, та іншими взорами. Багато в чому символізм декорування пасок перегукується з декоруванням писанок», – пише Gazeta.ua.
Різновидом пасок є баби. У тісто додають багато жовтків, масло, цукор, різні пахощі і навіть ром, місять та «вибивають» дві-три години. Баби випікали жовті, білі та чорні. «Старожили пояснювали, що жовті – то сонцю, білі – повітрю, щоб не приносило лиха та смерті, а чорні – родючій землі», – пояснює сайт «Рідна країна».
Господиня саджала паски у піч дуже обережно, щоб не струсити тіста, що вони не «сіли». Це був своєрідний ритуал, що супроводжувався сакральними формулами: для кожної паски існувала своя приповідка.
Народні традиції під час випікання пасок
У давнину господині розпалювали піч, кидали у неї лозину свяченої на Вербну неділю верби, хлібною лопатою хрестили піч, одвірки, двері й вікна хати зі словами: «Святий хліб у хату, а нечисть – з хати!».
Якщо в родині були дівчата, господиня, кладучи паски до печі, примовляла: «Паски в печі сидіть, а ви (Маріє, Уляно, Ольго) не сидіть, а заміж ідіть!». Потім замітала віником хату від печі до порога, проганяючи шкідників: «Паски в печі випікайтеся, а таргани, стоноги, мухи й миші з хати вимітайтеся!».
Коли паску садили в піч, на ній ніхто не мав лежати, щоб «не притиснути паску», і щоб вона виросла висока й пишна. Той, хто злазив з печі, казав: «Рости, паско висока, як верба!». Коли госопдиня посадила паски в піч, жартома хапала за вуха хлопчиків і легенько тричі потягувала їх: «Рости здоровий і високий, як свята паска!».
«Ці нехитрі магічні уявлення свідчать про особливе значення святого хліба у народному побуті. Якщо паски вдавалися, то це віщувало добро й благоденство у хазяйстві, а якщо занадто загнічувалися, репалися, не сходили – боялися усіляких негараздів, недобрих змін у родинному житті», – зазначає наукова співробітниця відділу «Український етнологічний центр» Олена Таран.
Нагадаємо, раніше ZAXID.NET писав десять простих і перевірених рецептів паски та чого не можна робити у Страсний тиждень.