У північній дільниці Львова до Другої світової війни працювало багато фабрик і промислових підприємств – здебільшого на Підзамчі. Серед них була фабрика шоколаду – і це не попередниця «Світоча» Hazet, яка там працювала лише з 1910 року. Популярною кондитерською фабрикою на початку XX ст. займався Ян Рукер, а інвесторами були багато інших відомих і впливових людей. Про це розповіли на сайті Фонду українсько-польської історії людей.
Львівська фабрика шоколаду й цукрів працювала на вул. Замарстинівській, 24. У 1904 році спілка Яна Рукера придбала будівлі та інфраструктуру колишньої кондитерської фабрики «Confisierie Union», модернізувала підприємство й відновила його діяльність під новою назвою – «Dr. Jan Rucker i Spółka».
Що виготовляли на фабриці
Продукція фабрики солодощів вирізнялася широким асортиментом.
«На фабриці виготовляли карамельки, шоколад, драже, помадки, мармелади, пряники, бісквіти та декоративні різдвяні прикраси із цукру. Особливо захоплювали відвідувачів бонбони з кольоровими візерунками всередині. Це були складні у виробництві цукерки, які створювали вручну з великих карамельних мас. Окремою гордістю була шоколадня, де шоколад виробляли безпосередньо з какаових зерен, які прибували до Львова цілими вагонами», – розповідають на сайті Фонду.
Напередодні Різдва на фабриці активізовувався великий декоративний відділ. Тамтешні майстри виготовляли із цукру фігурки ангелів, тваринок, «миколайчиків» та фантастичних істот. Фабрика рекламувала свою продукцію композицією «пекло і небо», її виготовляли виключно з шоколаду та цукру. Встановлювали таке диво у вітрині фірмового магазину на вул. Кароля Людвіка, 3 (проспект Свободи). Ще одна крамниця фабрики працювала на площі Голуховських (нині – Торгова).
Хто був власником фабрики
Підприємство «Dr. Jan Rucker i Spółka» розпочало діяльність 1 січня 1905 року. Воно мало командитну форму власності, яка передбачала існування двох типів учасників:
- комплементарів, які керували справами фірми й відповідали за її діяльність усім своїм майном;
- командитистів, які лише були інвесторами і вкладали капітал.
На шоколадній фабриці Рукера особисто відповідальним учасником був відомий львівський промисловець єврейського походження Ян Єжи Рукер (1867-1945). На межі XIX–XX століть він був депутатом міської ради Львова, народним суддею при імператорсько-королівському крайовому суді та директором кредитної спілки у Львові. Від батька він успадкував аптеку і консервну фабрику супових концентратів, яка забезпечувала сухпайками військо.
До інвесторів фабрики «Dr. Jan Rucker i Spółka» належали представники галицької аристократії, фінансових і промислових кіл – князь Андрій Любомирський, граф Станіслав Вишневський, Альфред Захаревич, Адольф Зіманд, Юзеф і Марцелі Аксентовичі, д-р Ігнацій Штайнгауз, підприємець із Судової Вишні Ян Марс.
У 1908 році фірма «Dr. Jan Rucker i Spółka» увійшла до складу товариства під назвою «Парова фабрика цукру та шоколаду «Поступ» у Львові. Ян Рукер був на фабриці технічним керівником, крім нього директорами стали Йозеф Гофман та Йозеф Каррах.
Ринки збуту та боротьба за вибагливого споживача
Фабрика Рукера була одним із найсучасніших на той час кондитерських підприємств Галичини. Виробництво працювало за допомогою парових машин і модернізованого обладнання. Особливо відзначали виняткову чистоту та організованість праці – таку «аптекарську» акуратність завдячували доктору Рукеру.
Попри сучасний підхід і масштаби виробництва, львівські клієнти не поспішали надавати перевагу продукції фабрика Рукера, воліючи смакувати добре відомими віденськими чи швейцарськими солодощами. Фірма шукала нові ринки збуту та відкривала магазини поза Галичиною – в Угорщині, Моравії, Сілезії та на Буковині.