Січовий стрілець, що малював Першу світову і зберігав спадщину лемків
Цікаві факти про художника і вчителя Лева Ґеца
13 квітня виповнилося 130 років від дня народження Лева Ґеца. Його називають головним українським художником Першої світової війни та зберігачем культурної спадщини лемків. Він був вчителем Богдана-Ігоря Антонича, виконував таємне завдання митрополита Шептицького та підіймав синьо-жовтий стяг над львівською ратушею під час Листопадового чину. Розповідаємо цікаві факти про талановитого графіка Лева Ґеца.
***
Левко народився у Львові 1896 року. Він завжди наголошував, що його прізвище пишеться через букву Ґ, каламбурячи, що «Ґец – це вам не жарти» (геци на галицькому діалекті означають витівки, пустощі, жарти).
Батько-друкар помітив у сина хист до малювання і віддав вчитися на курс декоративного малярства у Львівську промислову школу. Через фінансові труднощі сімʼї хлопець покинув навчання на архітектурному відділенні школи та пішов працювати на будови, якими займалося підприємство відомого українського архітектора Івана Левинського. Керівник також зауважив у Лева непересічний талант, тож познайомив його із засновником мистецької школи Олексою Новаківським.
Львівська мистецтвознавиця Ірина Гах, яка ґрунтовно дослідила життя і творчість Лева Ґеца, розповіла, що напередодні приходу російських окупантів митрополит Шептицький вирішив зробити на Святоюрській горі сховок для цінних церковних документів. Іван Левинський порекомендував для цієї справи Лева Ґеца. Він впорався із завданням, замурувавши важливі документи. Проте хтось доніс на нього, тож Лева увʼязнили.
«Хлопця допитували (із застосуванням фізичної сили), але довіреної йому таємниці він не видав. Хто вказав на місце документів, так і не було оприлюднено, але після виходу Ґеца з в’язниці саме його запідозрили у зраді», – розповідає Ірина Гах.
Ґец був змушений залишити роботу в будівельній фірмі. Після цього він зголосився добровольцем у Легіон Українських січових стрільців. Впродовж всієї війни він фіксував воєнні реалії у рисунках і акварелях. Згодом ці роботи стали базою для унікальної «Антології стрілецької творчості». Вони передавали хроніку подій, емоції, авторські враження алегоричними образами. Щоб підняти дух побратимів, він також малював шаржі.
«Узяв в кишеню “шкіценбух”, кілька кридок і олівців і з цим добром пішов на фронт… Тоді появилися його перші рисунки й карикатури стрілецьких старшин… Люди згори звернули увагу на Ґеца. Стягнено його до коша, а там в “Пресовій кватирі” найшлася для нього робота. Протягом відносно короткого часу повстав прекрасний в свойому роді альбом “Антологія стрілецької творчости”», – згадував про нього мистецтвознавець Микола Голубець.
Малюнок Ґеца з антології стрілецької творчості «Віч-на-віч смерти» (з сайту «Збруч»)
Після Першої світової почалася польсько-українська війна. Більшість колишніх січових стрільців стали вояками Української галицької армії. Під час Листопадового чину Лев Ґец був одним із пʼятьох військових УГА, що за вказівкою Дмитра Вітовського підіймали над львівською ратушею український прапор.
Лев отримав поранення, тож довго пролежав у шпиталі, а потім перебував у таборі для інтернованих військових в Домбʼє. Непрості умови він також відтворив в альбомі рисунків.
1919 року Лев Ґец вступив до Краківської академії мистецтв, а після закінчення навчання став гімназійним вчителем. Не знайшовши роботи у Львові, він викладав у Сяноку – лемківському місті в межах Польщі. Найвідомішим його учнем був майбутній поет Богдан Антонич.
Кожна дитина є особливою, і «Оптіма» це розуміє. Дистанційна школа забезпечує індивідуальний підхід до кожного учня, враховуючи особистий темп і бажаний спосіб навчання. Завдяки досвідченим педагогам та інноваційним технологіям діти отримують якісні знання, які залишаються з ними на все життя. «Оптіма» – надійний партнер у підготовці до успішного майбутнього!
Лемківський пейзаж Лева Ґеца, 1943 рік
Пейзажі Лемківщини стали черговою серією робіт талановитого графіка. 1930 року він заснував товариство «Лемківщина» та перший музей «Лемківщина». Там у плебанії греко-католицької церкви в Сяноку Ґец впродовж 14 років збирав культурну спадщину української етнографічної групи – іконопис, побутові предмети, вишиванки, знаряддя праці, документи, організовував культурні та просвітницькі заходи. Це гуртувало лемківську спільноту і допомагало берегти їхню культуру. Засновник і директор музею особисто вирушав в етнографічні експедиції, збирав і записував традиції і фольклор лемків і навіть ініціював розкопки, реставрував ікони. Німецькі окупанти обʼєднали «Лемківщину» з місцевим історичним музеєм і розмістили його у замку.
Сяноцький замок, де працювали музеї (фото ZAXID.NET)
Ґец співпрацював із польськими музеями, проте привезти, щоб показати, лемківську виставку до Львова місцева влада заборонила. Він мріяв повернутися жити до Львова і навіть писав з того приводу митрополиту Шептицькому.
Все ж після Другої світової війни Лев Ґец остаточно залишився жити у Польщі. Проте, як пише УІНП, його заарештували 1947 року польські спецслужби та увʼязнили в камері смертників в Ряшеві. Завдяки авторитетним знайомствам йому вдалося вийти на волю. Проте всю комуністичну історію ПНР Ґец був під наглядом спецслужб як український націоналіст.
Відкриття мистецької виставки у Сяноку, 1930 (фото NAC)
З 1950 року почав викладати у Краківській академії мистецтв, яку сам закінчив. Творчість Лева Ґеца охоплює понад 3500 робіт: рисунки, акварелі, графіка. Наприкінці життя він хотів передати Україні свою спадщину і те, що сам колекціонував роками. Він звернувся до українських художників в УРСР, але від його пропозиції відмовилися.
Численні малюнки Кракова, в якому жив до кінця життя і де похований Лев Ґец, нині можна побачити на виставці у Мистецькій бібліотеці Львова.
Ми використовуємо